Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/582/14 Головуючий у 1 інстанції: Калугіна І.О.
2014 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.
„04" березня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Кочеткової І.В., Стрелець Л.Г.
при секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/6 частку квартири, -
У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання за нею права власності на 1/6 частку квартири.
У позові зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5, який проживав разом з нею у трьохкімнатній кватирі АДРЕСА_2.
Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частку зазначеної квартири.
Спадкоємцями першої черги за законом були вона, ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2
Кожний з спадкоємців у шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку квартири.
ОСОБА_6 продав їй свою 1/6 частку спірної квартири, а відповідач продати їй свою частку відмовився.
З січня 1998 року вона продовжує мешкати у квартирі, сплачує за комунальні послуги в повному обсязі, відповідач за даною адресою не мешкає, проживає в іншій квартирі і не має потреби в житлі.
Спірна квартира є трьохкімнатною і не може бути поділена, частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі.
За проведеною 26.10.2011 року оцінкою квартири її ринкова вартість складає 239400 гр., 1/6 частина від цієї суми становить 39900 гр., яку вона згодна випалтити відповідачу за вартість його частини у спірній квартирі.
Посилаючись на вказані обставини, просила суд визнати за нею право власності на 1/6 частку квартир АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, стягнути з неї на користь відповідача суму 39 900 грн. за 1/6 належної йому частки спірної квартири.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2013 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2.
Зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 39 900 грн., що знаходяться на депозитному рахунку, внесені ОСОБА_4 по квитанції від 14.11.2012 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про фактичне припинення права ОСОБА_2 на 1/6 частку у праві спільної часткової власності на квартиру з присудженням на його користь з ОСОБА_4 грошової компенсації у сумі 39900 гр., суд першої інстанції виходив із того, що частка ОСОБА_2 являється незначною і не може бути виділена в натурі, квартира є неподільною, спільне користування нею через неприязні стосунки між сторонами є неможливим, до того ж таке припинення не завдасть істотної шкоди ОСОБА_2, оскільки він має інше постійне місце проживання, у спірній квартирі не зареєстрований і не мешкає.
Висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та погоджуються з вимогами норм матеріального права.
Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім"ї.
Як вбачається з матеріалів срави та встановлено судом, квартира АДРЕСА_2 належить сторонам на праві спільної часткової власності.
ОСОБА_4 належить 5/6 частин вказаної квартири на підставі свідоцтва на спадщину від 06.01.1998 року та договору купівлі-продажу від 12.02.1998 року, що був укладений між нею та ОСОБА_6, ОСОБА_2- 1/6 частина на підставі свідоцтва на спадщину від 09.10.2010 року(а.с.11,12).
Квартира, в якій позивачка продовжує мешкати і після смерті чоловіка, є неподільною, виділити належні сторонам частки в натурі неможливо.
Відповідач ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 не мешкає, має інше постійне місце проживання і його представник не заперечував, що фактично значний час він перебуває на території Російської Федерації.
Житлова площа спірної квартири складає 37,1 кв.м, отже частка ОСОБА_2 в ній становить 6,18 кв.м, тобто є незначною і унеможливлює виділення йому в користування окремої кімнати у квартирі без порушення при цьому права власності ОСОБА_4, виділення окремої кімнати можливо лише у разі перерозподілу часток співвласників з виплатою грошової компенсації, що підверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1707 від 17 вересня 2012 року(а.с.116-123).
Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_4
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність у ОСОБА_2 права власності на інше нерухоме майно у м. Мелітополі та Мелітопольському районі, не є переконливими доказами завдання істотної шкоди інтересам відповідача у разі припинення його права власності на 1/6 частку квартири, оскільки відсутність іншої нерухомості не є безумовним свідченням відсутності у нього іншого житла, враховуючи, що місце його постійного проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3(а.с.74).
Посилання в апеляційній скарзі на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.03.2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про вселення та визначення порядку користування квартирою( а.с. 155-158), згіно якого ОСОБА_4 погоджувалась на виділення в користування ОСОБА_2 кімнати площею 8,3 кв.м, як на підтвердження можливость подальшого спільного володіння і користування майном співвласниками, не є переконливими, враховуючи, що за змістом ст. 365 ЦК України припинення права особа на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якої із обставин, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України, а тому не позбавляє права співвласника вимагати припинення права іншого співвласника на частку у спільному майні за наявності хоча б однієї із передбачених назаваною нормою умов.
Ухвалюючи ршення, суд врахував попереднє внесення ОСОБА_4 ринкової вартості 1/6 частки спірної квартири у сумі 39900 гр. на депозитний рахунок, як попереднє депонування суми відшкодування для виключення негативних економічних наслідків для відповідача, а тому посилання в апеляційній скарзі на порушення судом ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, є безпідставним.
Обставини справи досліджені судом першої інстанції повно та об"єктивно, наданим по справі доказам суд надав оцінку у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України і висновок про наявність підстав для задоволення позову є обгрунтованим.
Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2013 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: