Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
судова палата з розгляду цивільних справ
Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Кофанов А.В. Суддя доповідач Бондар М.С
Є.у.№ 314/467/13
04 березня 2014 року Справа № 22ц-778/1125/14
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Дашковська А.В.
секретар - Мельник З.П.
при участі: прокурора - адвоката -
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.01.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини посилалась на те, що після припинення шлюбних стосунків, відповідач не виконує батьківські обов'язки по утримуванні дітей: сина - ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2. Тому просила стягнути на її користь аліменти у розмірі 12 частки заробітку відповідача, щомісячно.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.01.2014 року позов задоволено.
У скарзі третя особа покликала скасувати рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, у зв'язку з безпідставності заявлених вимог.
Заслухавши пояснення третьої особи, її представника, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.307,309 ЦПК суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції у разі невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи видно, що відповідач має аліментні обов'язки по утриманні його дітей: сина - ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачем (а.с.4,6,18,26).
Також судом з'ясовано, що відповідач працездатний. Він сплачує третій особі аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі по 1/4 частці від щомісячного доходу (а.с.3,19).
Суд першої інстанції вірно керувався ст.180,181,182, 183, 191 СК України, якими встановлено обов'язок батьків по утриманню неповнолітніх дітей, визначені підстави стягнення аліментів за рішенням суду в частці від доходу з дня пред'явлення позову з урахуванням при визначенні розміру стану здоров'я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявність у платника інших утриманців.
Також суд правильно врахував правові норми ч.7, ч. 8 ст. 7 СК України, ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини щодо вирішення судом будь-яких питань щодо дітей, виходячи з якнайкращого забезпечення їх інтересів.
Проте, при визначенні розміру аліментів суд не взяв до уваги те, що за змістом ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком.
За ст. 128 КЗпП України та ч.4 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження", при відрахуванні із заробітної плати за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку, крім випадків, коли з його заробітної плати одночасно проводиться відрахування при відбуванні виправних робіт та стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Сума стягнених судом з відповідача на користь позивача аліментів перевищує 70% його заробітної плати (доходу), що є недопустимим.
Тому, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір аліментів за заявленими вимогами до 13 частки заробітку відповідача.
У апеляційній скарзі третя особа покликала суд закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Такі твердження є хибними.
Так, предметом спору є встановлення примусового порядку стягнення аліментів та визначення розміру аліментів.
Нормами Сімейного Кодексу регулюються питання у сфері здійснення майнових прав та обов'язків батьків.
Суд нагадує, що в порядку цивільного судочинства, вирішуються справи щодо захисту прав, свобод та інтересів, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин (ст.15 ч.1 ЦПК).
В такому разі, твердження з цього питання є хибними.
Окрім того, аргументи скарги зводяться й до сумнівів щодо наявності спору щодо утримання батьком дітей.
Матеріалами справи встановлено, що із-за ускладнень між матір'ю (позивачем) та батьком (відповідачем) не має згоди щодо форми утримання дітей.
Натерпер діти проживають з позивачем.
Захист інтересів дітей здійснюють їх батьки. (ст.154,155 СК).
Доказів про те, що примусовий порядок стягнення аліментів не є необхідним не має.
Наявність інших фактів окреслених у апеляційній скарзі заявника, в тому числі й на підтвердження матеріального становища платника, який би свідчив про можливість сплачувати аліменти у необхідному розмірі, не подано.
Беручи до уваги наведене, колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.307,309,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.01.2014 року у цій справі змінити в частині визначення розміру частки стягнення аліментів з 12 частки на 13 частку.
Решту рішення залишити без змін.
Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Судді: