Справа № 1022/3950/2012 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11/780/112/14 Доповідач у 2 інстанції Журба
Категорія 5 05.03.2014
Іменем України
04 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, та адвоката ОСОБА_7 - представника потерпілого ОСОБА_8 на вирок Сквирського районного суду Київської області від 09.12.2013 року, яким,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та жителя АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не одружений, працюючий в приватних осіб по разових угодах, раніше судимий: 26.06.2002 року Апеляційним судом Київської області за ст. 115 ч.2, 185 ч.1, 296 ч.2, 69, 70 КК України до восьми років позбавлення волі, звільнений 16.03.2010 року по відбуттю строку покарання,
був засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, покладено передбачені п.п.3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язки, стягнуто з ОСОБА_6 на користь Білоцерківської міської лікарні №1 Київської області 4652,84 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого, на користь потерпілого ОСОБА_8 732,95 грн. матеріальної шкоди, та 25 000,00 грн. моральної шкоди,
14 квітня 2012 року близько 1 год. на території стадіону «Колос», що розташований по вул. Богачевського в м. Сквира, Сквирського району Київської області, між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відбулася сварка, яка переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків наніс один удар кулаком руки в нижню щелепу ОСОБА_8 , чим завдав останньому тілесні ушкодження у виді перелому нижньої щелепи на рівні 4,5 зуба справа та кута нижньої щелепи зліва. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №52/д від 17.10.2012 року вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих (тупого) предметів (предмету) можливо в час та за наведених обставин і відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої степені тяжкості, які призвели до розладу здоров'я більше 21 дня.
В апеляційній скарзі та доповненні до неї прокурор, не оспорюючи вирок в частині доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості вироку, а також у зв'язку з неправильним з його точки зору застосуванням кримінального закону. При цьому просив суд ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ч.1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, не врахувавши при цьому тяжкість злочину та особу обвинуваченого, зокрема те, що останній, будучи раніше судимим, вчинив злочин проти життя та здоров'я людини, має не зняту та не погашену судимість, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, завдану потерпілому шкоду не відшкодував.
Представник потерпілого також оскаржив вирок суду першої інстанції. В апеляції вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, ставить питання про його скасування з направленням справи прокурору для організації додаткового розслідування. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Судом не взятол до уваги те, що ОСОБА_6 , будучи раніше судимим, вчинив новий умисний злочин, за період перебування у місцях позбавлення волі допустив 42 порушення режиму відбування покарання, на шлях виправлення не став і такого бажання не проявляв. Крім того, постановою судді Богунського районного суду м. Житомира за ОСОБА_6 встановлений адміністративний нагляд, за порушення умов якого він три рази притягувався до адміністративної відповідальності. Також на думку представника потерпілого суд необґрунтовано визнав пом'якшуючою обставиною щире каяття, оскільки ОСОБА_6 під час досудового слідства своєї вини не визнавав, за період досудового слідства та судового розгляду справи ні матеріальної ні моральної шкоди потерпілому не відшкодував. Постановляючи вирок, суд дав невірну оцінку доказам, які характеризують особу підсудного щодо його позитивної характеристики та стану здоров'я. Крім цього, була допущена неповнота досудового і судового слідства, оскільки не були допитані всі свідки та не оглянуті предмети, які мають істотне значення для розгляду справи, про що захист ставив питання у заявлених до суду клопотаннях.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення обвинуваченого, який просив залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступних висновків:
Вирок в частині доведеності вини ОСОБА_6 та кваліфікації його дій жодним учасником процесу не оспорюється. Дії ОСОБА_6 судом були вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого.
У відповідності до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, суд призначає покарання з урахуванням тяжкості злочину, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, таким чином, щоб призначене покарання було необхідним та достатнім для виправлення такої особи та попередження скоєння нових злочинів.
Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції оцінював характер і ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, що є злочином середньої тяжкості, відношення обвинуваченого до скоєного, встановлені в ході розгляду обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. В своєму вироку суд першої інстанції вірно та обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку з чим посилання прокурора на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості вироку колегія суддів вважає необґрунтованим. В той же час за висновками колегії є такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг про необґрунтоване звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
З вироку вбачається, що при прийнятті рішення про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України суд першої інстанції належним чином його не обґрунтував, лише декларативно зазначивши у вироку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства. Такий висновок суду слід визнати формальним і таким, що не в повному обсязі відповідає матеріалам кримінальної справи.
При вирішенні даного питання суд першої інстанції не врахував той факт, що ОСОБА_6 , будучи раніше засудженим за злочин проти життя та здоров'я особи, маючи не зняту та непогашену судимість, здійснив новий умисний злочин даної категорії. Не було судом першої інстанції дано належної оцінки й обставинам, що характеризують особу обвинуваченого. Зокрема залишився поза увагою суду першої інстанції той факт, що ОСОБА_6 за період перебування у місцях позбавлення волі допустив 39 порушень режиму відбування покарання, що свідчить про його стійке небажання стати на шлях виправлення. Крім того, 16.02.2010 року постановою судді Богунського районного суду м. Житомира за ОСОБА_6 був встановлений адміністративний нагляд. При цьому під час знаходження під адміністративним наглядом ОСОБА_6 три рази притягувався судом до адміністративної відповідальності за порушення встановлених обмежень, за місцем проживання характеризується негативно. Невірно враховано судом першої інстанції в якості пом'якшуючої покарання обставини спроби ОСОБА_6 відшкодувати спричинені злочином збитки, оскільки усі вчинені ним дії з цього приводу носять виключно формальний характер та свідчать про відсутність щирого каяття обвинуваченого у вчиненому та реального бажання усунути спричинені злочином негативні наслідки.
З урахуванням вказаного, оцінивши конкретні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_6 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, а тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання з постановленням в цій частині нового вироку. Колегія критично відноситься до тверджень представника потерпілого про необхідність направлення справи прокурору для проведення додаткового розслідування, оскільки для цього відсутні належні підстави, передбачені процесуальним законодавством.
При призначені засудженому покарання колегія суддів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення та наслідки, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, рецидив злочину як обтяжуючу покарання обставину, вважає необхідним застосувати відносно ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі. Саме таке покарання відповідає вимогам кримінального закону та буде необхідним та достатнім для досягнення його мети.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України (1960 року), колегія суддів, -
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, та представника потерпілого на вирок Сквирського районного суду Київської області від 09.12.2013 року задовольнити частково.
Вирок Сквирського районного суду Київської області від 09.12.2013 року щодо ОСОБА_6 в частині призначення йому покарання скасувати.
Постановити у цій частині новий вирок.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з часу звернення вироку до виконання.
В решті вирок Сквирського районного суду Київської області від 09.12.2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Вирок Апеляційного суду Київської області може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та засудженому.
Головуючий :
Судді :