Єдиний унікальний номер 258/6982/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2070/2014
Головуючий в 1 інстанції - Сидоров Є.І. Доповідач: Новосядла В.М.
20 лютого 2014 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: судді Новосядлої В.М.,
суддів: Принцевської В.П., Тимченко О.О.,
при секретарі: Козаку І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіровському районі м. Донецька на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька, третя особа - відокремлений підрозділ «Шахта «Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, -
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2013 року був частково задоволений позов ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька, третя особа - відокремлений підрозділ «Шахта «Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто у рахунок відшкодування моральної шкоди 12 000 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька принесло апеляційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2013 року, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з наступних підстав:
- відповідно зі статтею 237-1 Кодексу законів про працю України обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності та провадиться власником або уповноваженим ним органом у випадку, якщо порушення законних прав робітника призвели до моральних страждань втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя,
- на думку відділення виконавчої дирекції Фонду саме підприємство, на якому працював позивач, і повинен нести відповідальність за спричинену позивачу моральну шкоду,
- відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не є належним відповідачем,
- позивачем не доведений факт заподіяння моральної шкоди, його характер, причинний зв'язок між професійним захворюванням і моральною шкодою, що наступила, а також розмір моральної шкоди,
- відсутні медичні дані про перенесені стресові, депресивні й інші негативні прояви в стані здоров'я,
- суд першої інстанції не притягнув до участі у справі підприємство, на якому працював позивач і де він отримав професійне захворювання.
Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин, а саме.
ОСОБА_2 з 1979 року по 2005 рік пропрацював на підземних роботах на шахтах міста Донецька, з них з 1985 року по 2005 рік підземним гірничоробочим працівником з ремонту гірничих виробок, прохідником підземним та машиністом підземних установок в ОП «Шахта Південнодонбаська №3» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (а.с. 9-11).
Висновком МСЕК від 13.09.2005 року позивачу ОСОБА_2 первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40%, визнано інвалідом 3-ої групи, та визначена потреба у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні (а.с. 13).
У 2005 року позивач був звільнений з шахти внаслідок неможливості продовжувати роботу за ініціативою адміністрації.
У відповідності до підпункту "е" пункту 1 частини 1 статті 21 та частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року, які діяли на час прийняття рішення МСЕК про втрату професійної працездатності, Фонд соціального страхування виплачує грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Частина 1 статті 9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року в редакції від 21 листопада 2002 року передбачає, що "відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27 березня 1992 року в редакції від 24 жовтня 2003 року і Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань незалежно від втрати ним професійної працездатності.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір, суд вірно встановив фактичні обставини (факти), якими обґрунтовувались позовні вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються і обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову про стягнення моральної шкоди в межах, передбачених частиною 3 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка діяла на час прийняття рішення МСЕК про втрату професійної працездатності.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.
У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано висновок експертизи про спричинення йому моральної шкоди, то апеляційний суд виходить із наступного.
У відповідності до пункту 1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров*я, пов*язане з виконанням трудових обов*язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров*я України від 22 листопада 1995 року №212.
Згідно із частиною 3 статті 34 Закону України "Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка діяла до 1 січня 2006 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) №1-рп/2004 від 27 січня 2004 року роз*яснено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер. Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3).
Довід апеляційної скарги щодо не притягнення до участі у справі підприємства, на якому позивач отримав професійне захворювання, є необґрунтованим, оскільки у відповідності до підпункту "е" пункту 1 частини 1 статті 21 та частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року, які діяли на час прийняття рішення МСЕК про втрату професійної працездатності, Фонд соціального страхування виплачує грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіровському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: