Головуючий суду 1 інстанції - Бескровний Я.В.
Доповідач - Туренко С.І.
Справа № 1215/1575/12
Провадження № 22ц/782/519/14
27 лютого 2014 року м. Луганськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - судді Туренка С.І.,
суддів - Малієнко Н.В., Матвєйшиної О.Б.,
при секретарі - Аліханян Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» та апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 22 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
19 листопада 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнив щляхом подання 18 лютого 2013 року уточненої позовної заяви, та в обґрунтування якого послався на те, що відповідачка є спадкоємицею ОСОБА_3, з яким банком був укладений кредитний договір. У зв'язку з невиконанням умов договору станом на 10.02.2012 року утворилась заборгованість в розмірі 24 673,49 грн., з яких: 2 492,10 грн., - заборгованість за кредитом, 8 789,51 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 11 740,76 грн., - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 500 грн., - штраф (фіксована частина), 1 151,12 грн., - штраф (процентна складова). Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідачки з підстав, передбачених ст.1282 ЦК України.
Оскаржуваним рішенням суд частково задовольнив позов. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом в розмірі 9472,35 грн., та судові витрати у розмірі 229,40 грн.
З вказаним рішенням не погодились позивач та відповідачка.
Позивач в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідачка в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
З матеріалів справи вбачається наступне.
13 вересня 2006 року між ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 2492,10 грн., на придбання мобільного телефону, а позичальник зобов'язався впродовж 18 місяців повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 2,09% на місяць.
Банк виконав свої зобов'язання за договором, перерахувавши продавцю кредитні кошти для покупки позичальником мобільного телефону.
Позичальник ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконував.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер.
На день його смерті утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 922,42 грн., з яких: 2 492,10 грн. - заборгованість за кредитом, 6 980,25 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 7 450,07 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Вказані обставини підтверджені копією заяви позичальника, Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), актом прийому-передачі товару, рахунком та платіжним банківським документом, копією актового запису про смерть, банківським розрахунком заборгованості (а.с.5,11, 60-69, 70,71,72,73).
З матеріалів справи також вбачається, що після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа, а відповідачка ОСОБА_2 отримала для оформлення спадщини витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Спадкове майно складається з ? частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною вартістю 59 307 грн.
Вказані обставини підтверджені копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с.28,77).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1281 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що підлягає стягненню на користь банку тільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та заборгованість по відсоткам за користування кредитом, оскільки це передбачено укладеним між банком та позичальником ОСОБА_3 договором (заявою) та відмовив у стягненні штрафу та пені, оскільки це не передбачено договором (заявою). При цьому суд не вважав пропущеним строк позовної давності, на застосуванні якого наполягала відповідачка, оскільки за умовами укладеного між банком та позичальником ОСОБА_3 договору сторони домовились про продовження встановленого законом строку позовної давності до п'яти років.
В апеляційних скаргах кожна сторона посилається на помилковість вказаних висновків суду.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що висновки суду, першої інстанції, викладені в рішенні є помилковими, а тому рішення суду слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення з наступних підстав.
Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627, 628, 629 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільногозаконодавствазвичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, яка є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2006 року між ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом приєднання в порядку ст. 634 ЦК України до умов запропонованих банком в письмових умовах надання банківських послуг на підставі поданої ОСОБА_3 заяви, в якій міститься підпис зроблений від його імені про ознайомлення з цими умовами.
Таким чином, помилковим є висновок суду про те, що стягнення пені та штрафу не передбачено укладеним між банком та ОСОБА_3 кредитним договором.
У зв'язку з цим не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідачки про нікчемність договору.
Разом з тим вимога банку про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 12 лютого 2012 року, є необґрунтованою, виходячи з наступного.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 32 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» прояснив, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
З розрахунку банку вбачається, що заборгованість позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором на момент його смерті становила 16922,42 грн.
З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що загальна вартість спадкового майна становить 59 307 грн. / 2 = 29653,5 грн.
У зв'язку з цим, судова колегія вважає, що Банк відповідно до закону вправі заявити до відповідачки, як спадкоємиці боржника ОСОБА_3, вимогу про погашення боргу за рахунок спадкового майна, а спадкоємець несе обов'язок відповідати за борги кредитора у межах вартості спадкового майна.
Виходячи зі змісту ст.1182 ЦК України задоволення вимог кредитора шляхом одноразового платежу можливе за згодою спадкоємця. Також кредитор не позбавлений можливості у разі відмови спадкоємців від обов'язкового одноразового платежу, пред'явити вимогу про стягнення цієї суми, яка судом стягується з урахуванням прийнятого спадкового майна, звернення стягнення на яке, при наявності рішення суду, здійснюється в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, в даному випадку судова колегія вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 у сумі 16922 гривні 42 копійки за кредитним договором, яка нарахована по день смерті останнього, можливо звернути стягнення на спадкове майно в межах його вартості, яке прийнято відповідачем ОСОБА_2, а саме на ? частки квартири загальною вартістю 59307 гривень, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідачки про пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки позивач ПАТ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до спадкоємця боржника 19 листопада 2012 року в межах шестимісячного строку передбаченого статтею 1281 ЦК України, тобто від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини. Вказані обставини підтверджуються письмовими повідомленнями на адресу Лутугинського районного суду Луганської області отриманих ним 21.05.2012 року та 22.08.2012 року (а.с. 12, 13). Інші доводи апеляційної скарги відповідачки також не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, то позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 24673,49 грн., та сплатив судовий збір у розмірі 246,73 грн. Позов підлягає задоволенню частково у сумі 16922 гривні 42 копійки.
Отже на користь позивача з відповідача з урахуванням пропорційності до задоволеної частини позовних вимог, підлягають стягненню судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 169 гривень 20 копійок.
Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313, 314,316 ЦПК України судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 22 лютого 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
В рахунок погашення боргу ОСОБА_3 у сумі 16922 гривні 42 копійки за кредитним договором № DNH4KP74730890 від 13 вересня 2006 року укладеним між ЗАТ комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3, звернути стягнення на спадкове майно в межах його вартості, яке прийнято спадкоємцем - ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме: на ? частки квартири загальною вартістю 59307 гривень, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» судовий збір у розмірі 169 гривень 20 копійок.
В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: