ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/24354/13 13.02.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Гік";
про повернення майна у зв'язку із припиненням договору
О. В. Мандриченко
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 р. порушено провадження у справі №910/24354/13, розгляд справи призначено на 21.01.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року відкладено розгляд справи до 13.02.2014 року.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить вилучити у відповідача на користь позивача стаціонарну бетонозмішувальну установку Wetbeton 100, серійний номер WB 100.0.371, у зв'язку з припиненням договору фінансового лізингу № 560-LD від 21.05.2008 р., а також стягнути витрати по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Позивачем 30.01.2014 р. до відділу діловодства суду подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить зобов'язати відповідача повернути позивачу майно яке складається зі стаціонарної бетонозмішувальної установки Wetbeton 100 серійний номер WB 100.0.371.
Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення господарського суду, яке міститься в матеріалах справи, однак своїх повноважних представників у судове засідання 13.02.2014 р. сторони не направили.
Відповідач не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатурн Гік" (лізингоодержувач, відповідач) 21.05.2008 року було укладено договір фінансового лізингу № 560-LD (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору позивач бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати у користування відповідачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.
Предмет лізингу означає обладнання, зазначене в додатку № 1 Специфікація до договору.
Згідно додатку № 1 (Специфікація) предметом лізингу є: 1 (одна) бетонозмішувальну установка Wetbeton 100.
Ціна предмету лізингу становить гривневий еквівалент 746 625,45 Євро, у т.ч. ПДВ (п. 1.1. договору).
Спір виник внаслідок того, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим відповідач повідомив відповідача (лист № 159/1 від 25.01.2010) про відмову від договору фінансового лізингу № 560-LD від 21.05.2008 року та його припинення з 01.02.2010 з вимогою повернути предмет лізингу. Проте, як стверджує позивач, відповідачем станом на день подання позовної заяви майно повернуто не було.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами розділу 3 договору передача предмету лізингу оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 01.10.2008, підписаного та скріпленого печатками продавця, позивача та відповідача, останній прийняв предмет лізингу : стаціонарну бетонозмішувальну установку Wetbeton 100, серійний номер WB 100.0.371.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Згідно з п. 7.1. договору складові лізингових платежів, їх суми та дати визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Сторонами 05.02.2009 року було підписано додаткову угоду № 3 до договору фінансового лізингу та графік лізингових платежів (додаток № 1 до додаткової угоди № 3).
Додаток № 1 (графік сплати лізингових платежів), в редакції додаткової угоди № 3 від 05.02.2009 оформлений у вигляді таблиці, містить дати сплати платежів (колонка таблиці № 1), суми лізингових платежів разом (колонка таблиці № 3) та суми відшкодування (колонка таблиці № 4).
Відповідно до п. 7.5 договору відповідач сплачує на користь позивача лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим позивач, керуючись ч. 2 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг», повідомив відповідача про відмову від договору та припинення його дії з 01.02.2010 року з вимогою повернути предмет лізингу лізингодавцю.
За умовами п. 12.1. договору несплата лізингоодержувачем будь-яких сум за договором вважається випадком невиконання.
Відповідно до п. 12.2. договору після настання випадку невиконання лізингодавець може використовувати будь-які в таких обставинах засоби захисту своїх прав, передбачених законодавством, що може бути застосоване.
Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до п. 12.4. договору лізингоодавець має право розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком № 2 до цього договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.
Згідно з п. 14.4. договору всі повідомлення та інша інформація за цим договором повинні бути виконані письмово.
Позивач у відповідності до вищезазначених умов договору звернувся до відповідача з повідомленням № 159/1 від 25.01.2010 р. в якому відмовився від договору фінансового лізингу № 560-LD від 21.05.2008 та вимагав повернути об'єкт лізингу.
Дане повідомлення отримано відповідачем про що свідчить відповідна відмітка на цьому повідомленні.
Відповідно до п. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір фінансового № 560-LD від 21.05.2008 є розірваним та припинив свою дію.
Згідно з п. 12.5. договору при настанні випадку невиконання та припинення дії даного договору лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю протягом 3 робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця.
Проте, відповідач всупереч вимогам договору об'єкт лізингу не повернув.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 7 п. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн Гік" (04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, код ЄДРПОУ 21496577) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070 м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) майно яке складається зі стаціонарної бетонозмішувальної установки Wetbeton 100, серійний номер WB 100.0.371. Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Гік" (04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, код ЄДРПОУ 21496577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот давдцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 4 260 (чотири тисячі двісті шістдесят) грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору. Видати наказ.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 20.02.2014 р.