"14" січня 2014 р. справа № 2а-4705/11/0818
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 травня 2011 р.
у справі № 2а-4705/11/0818
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
"20" квітня 2011 р. позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 14.12.2010 року та безстроково (довічно).
Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 травня 2011 р. позов було задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу як дитині війни підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 20.10.2010 року по 11.05.2011 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя перерахувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи із розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і провести відповідні виплати за період з 20.10.2010 року по 11.05.2011 року з урахуванням виплачених сум, в іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою суду першої інстанції від 22.04.2011 р. інші позовні вимоги - залишено без розгляду. Названа ухвала суду не є зміненою або скасованою.
Відповідно до матеріалів справи, Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя 13.12.2010 року виніс постанову, якою задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя за період з 03.05.2010 року по 13.12.2010 року.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права, та постановлення судом рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив, проти апеляційної скарги не заперечив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак рішення суду слід змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився 27.10.1936 р., і відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус "дитини війни", що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус "дитини війни", на 30% мінімальної пенсії за віком.
Нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
З 01.01.2011 року по 11.05.2011 року включно будь-яких обмежень дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не встановлювалося.
Отже, рішення суду є вірним по суті, однак суд помилково в резолютивній частині рішення зазначив про задоволення позовних вимог "з 20.10.2010 року" замість "з 14.12.2010 року".
Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у період з 14.12.2010 року по 11.05.2011 року є протиправною.
Отже, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя слід залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 травня 2011 р. - змінити.
В абзаці другому та третьому резолютивної частини рішення замість слів "з 20.10.2010 року" зазначити "з 14.12.2010 року".
В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Доводи апелянта стосовно того, що вимоги до УПФУ пред'явлено необґрунтовано, оскільки відповідні бюджетні кошти відсутні, не приймаються, виходячи з такого.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.15 Положення "Про Пенсійний фонд України", Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше. Вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та вчинення дій по виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначався згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та дорівнював прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум"від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Посилання апелянта на норми постанови Кабінету Міністрів України № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" також не приймаються колегією суддів, як такі, що не відповідають нормам ч. 2 ст. 9 КАС України, згідно якої визначено пріоритет Закону над підзаконним нормативним актом.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 травня 2011 р. - змінити.
В абзаці другому та третьому резолютивної частини рішення замість слів "з 20.10.2010 року" зазначити "з 14.12.2010 року".
В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко