ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
14 лютого 2014 року м. Київ№ 826/20101/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третіособи Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2, Обухівська районна державна адміністрація Київської області
провизнання протиправним та скасування рішення №108-15474/01 від 04.12.2013 року,
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи ОСОБА_2, Обухівська районна державна адміністрація Київської області про визнання протиправним та скасування рішення №108-15474/01 від 04.12.2013 року.
Ухвалою суду від 23.12.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду на 20.01.2014 року.
В судове засідання 20.01.2014 року позивач не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. У зв'язку з неявкою позивача, розгляд справи судом відкладений на 29.01.2014 року.
В судовому засіданні 29.01.2014 року суд оголосив про відкладення розгляду справи у зв'язку з поданою позивачем заявою про уточнення позовних вимог.
В судовому засіданні 10.02.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю. Представник відповідача та третьої особи 1 проти позову заперечили з підстав його необґрунтованості.
Представник Обухівської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання 10.02.2014 року не з'явився, через відділ документообігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Окружного адміністративного суду міста Києва подав пояснення, якими позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Оскільки в судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, враховуючи відсутність необхідності заслухати пояснення свідка чи експерта, суд, в порядку частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з висновком органу опіки і піклування про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дочки позивача).
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є висновок Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації щодо визначення місця проживання малолітньої дитини № 108-15474/01 від 04.12.2013 року.
Вказаним висновком визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю, ОСОБА_2.
Відповідно до статті 56 Цивільного кодексу України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 1.1 Правил опіки та піклування, затвердженого наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88 опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Пунктом 1.3 вказаних Правил передбачено, що органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Відповідно до частини 1 статті 2 Сімейного кодексу України, він регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Відповідно до пунктів 1 та 3 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Таким чином, суд доходить висновку, що вказані правовідносини, що виникли між сторонами, за своїм змістом носять цивільно-правовий характер, оскільки випливають із сімейних відносин.
Отже, враховуючи, що спірні відносини є приватно-правовими, оскільки сімейні права, про захист яких просить позивач, не відносяться до сфери публічно-правових відносин, як того вимагає стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України та гарантуються нормами окремої приватної галузі права, а відповідно такі права не є публічними та мають характер приватно-правових, а відтак підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Крім того, слід зазначити, що висновок органу опіки та піклування не має імперативного характеру, не є рішенням органу влади, не закріплює за собою прав та обов'язків, не є обов'язковим для виконання на відміну від рішень органу опіки та піклування, відповідно до пункту 2 статті 19 Сімейного кодексу України.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, подається на вимогу суду і може враховуватись при ухваленні рішення або не враховуватись, тому не відноситься до юрисдикції адміністративних судів і не може бути оскаржений окремо від рішення суду по цивільному спору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалив:
Закрити провадження у справі № 826/20101/13-а.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко