Справа № 761/27330/13-ц
Провадження №2/761/797/2014
30 січня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кравець Д.І.,
при секретарі Костюковій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання договору застави недійсним, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, згідно якого просив визнати недійсним Договір застави від 23 серпня 2006 року, який зареєстрований в реєстрі за № 3003 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 чи/або ОСОБА_2.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 серпня 2006 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є відповідач, було укладено Кредитний договір № 36/РП/39/2006-840 (надалі - Кредитний договір), за яким відповідач надав позивачу на придбання автотранспортного засобу кредит, а саме, грошові кошти у розмірі 14 614 доларів 85 центів США, в порядку і на умовах визначених Кредитним договором.
При цьому, в якості забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій та інших платежів передбачених цим договором, та відповідно до п.п. 2.1 Кредитного договору позивач повинен був укласти Договір застави автотранспорту - автомобіля «Dacia Logan», 2006 року випуску, зеленого кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що набувається позивачем згідно договору купівлі-продажу автомобіля № КДЧ-247 від 21 серпня 2006 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Фірма «Кий Авто».
23 серпня 2006 року відповідно до вищезазначеного пункту Кредитного договору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 чи/або Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 склала текст документу на двох аркушах, який назвала Договором застави, запропонувала позивачу його підписати, що він і зробив. Так само, було запропоновано підписати цей документ і начальнику відділення № 10 банку Самойлікову О.Ю.
Разом з тим, позивач вважає Договір застави від 23 серпня 2006 року недійсним з наступних підстав.
Так позивач зазначає, що Договір застави складається з двох аркушів та трьох сторінок. Проте, на третій сторінці (другий аркуш) Договору застави відсутній підпис представника відповідача, що, відповідно до ст.ст. 203, 205, 207, 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), є однією з підстав визнання Договору застави недійсним.
Крім того, позивач зауважує, що відповідно до ст.ст. 203, 209 ЦК України нотаріус повинен посвідчити правочин на документі, в якому викладено текст правочину, і таке посвідчення має бути вчинене лише на тексті правочину. Проте, з оскаржуваного Договору застави видно, що ані підпису, ані печатки нотаріуса немає на тексті правочину, як того вимагає Закон. Крім того, відмітка про посвідчення даного договору нотаріусом міститься на окремому аркуші, на якому відсутній підпис заставодержателя - представника відповідача.
Таким чином, позивач вважає, що Договір застави не є укладеним, оскільки недодержані вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору.
При цьому, позивач наголошує, що оскаржуваний договір посвідчено ОСОБА_2 - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, а печатка на підписі стоїть приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. Тобто, Договір застави посвідчено неналежним чином, оскільки в ньому не зазначено повної назви приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_2.
На підставі вищезазначеного позивач вважає, що є всі підстави для визнання Договору застави від 23 серпня 2006 року недійсним.
Позивач та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позов.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про причини неявки представника суд не повідомив.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що 23 серпня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 укладено Договір застави, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу - ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 3003 (а.с. 6-9).
Згідно п.п. 1.1 Договору застави позивач для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором № 36/РП/392006-840 від 23 серпня 2006 року, Договором на відкриття карткового рахунку VI 77610311 від 23 серпня 2006 року, укладених між сторонами, передав у заставу відповідачу автомобіль марки Dacia Logan, 2006 року випуску, зеленого кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, виданого МРЕВ-6 при УДАІ ГУМВС України в м. Києві.
На даний час Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» перейменовано в Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра».
Як вбачається зі змісту позовної заяви, а також пояснень позивача та його представника в судовому засіданні, як підстави для задоволення позову вони посилаються на те, що Договір застави був укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме, на третій сторінці (другий аркуш) Договору застави відсутній підпис представника відповідача, що є порушенням вимог ст.ст. 203, 207 ЦК України. Крім того, на самому тексті правочину немає ані підпису, ані печатки нотаріусу, як того вимагає ст. 209 ЦК України, а посвідчення нотаріусом Договору застави на окремому аркуші, взагалі не відповідає встановленим у законні вимога, оскільки на зазначеному аркуші відсутній підпис заставодержателя - представника відповідача. Також, у Договорі застави не має повної назви приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_2, а зазначено лише ОСОБА_2
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Також, ч. 1 ст. 577 ЦК України передбачено, що якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про заставу» у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.
При цьому, ч. 6 п. 23 та ч. 5 п. 24 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року за № 20/5 (із змінами і доповненнями), яка діяла на час вчинення правочину (надалі - Інструкція), визначено, що у разі, якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути прошиті або скріплені у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення їх цілісності, з проставленням печатки нотаріуса і зазначенням кількості скріплених аркушів. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально оформлюваному документі, він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа. У цьому разі аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш з посвідчувальним написом прошнуровуються або скріплюються у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, пронумеровуються, кількість аркушів завіряється підписом нотаріуса і скріплюється його печаткою.
Як вбачається з Договору застави на його першій сторінці та у п. 6 містяться підписи сторін по справі, однак, оскільки посвідчувальний напис нотаріуса не вміщувався на нотаріально оформлюваному документі, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції виклала свій посвідчувальний напис повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа (а.с. 20).
Також, на підставі вимог ч. 5 п. 24 Інструкції аркуші, на яких викладено текст документа - Договору застави і аркуш з посвідчувальним написом були прошнуровані, пронумеровані кількість аркушів та завіренні підписом нотаріуса і скріплені його печаткою (а.с. 20 - зворотна сторінка).
При цьому, слід зазначити, що після засвідчувального напису нотаріуса підписи сторін правочину не є обов'язковими, враховуючи те, що на його першій сторінці та у п. 6 містяться підписи сторін.
Крім того, щодо посилань позивача на те, що Договір застави посвідчено неналежним чином, оскільки в ньому не зазначено повної назви приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_2, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 п. 24 Інструкції при посвідченні правочинів, засвідченні правильності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, правильності перекладу документів з однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред'явлення документа, при видачі дублікатів на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, затвердженими Міністерством юстиції України.
При цьому, згідно форми № 30, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 10 січня 2005 року за № 1/5 «Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на правочинах і засвідчуваних документах», визначено, що для посвідчення договорів, укладених фізичними особами за участю юридичних осіб, нотаріус зазначає лише своє прізвище та ініціали.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що в даному випадку від нотаріусу законодавством України, яке діяло на час вчинення правочину, не вимагалося зазначення його повного імені та по-батькові при вчиненні ним посвідчувального напису.
Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору застави не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи наведене, на підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 203, 205, 207, 546, 547, 577 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про заставу» та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання договору застави недійсним - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.