Справа № 591/9494/13-ц
Провадження № 2/591/159/14
24 лютого 2014 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря - Попович Ю.О.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідачки - ОСОБА_3
представника відповідачки - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, встановлення порядку користування квартирою, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та свої вимоги мотивує тим, що 17 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, який рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 жовтня 2013 року було розірвано. Перебуваючи у шлюбі, ним та ОСОБА_3 на спільні кошти на підставі договору про інвестування будівництва, було набуто у власність двохкімнатну квартиру загальною площею 78,25 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яка була зареєстрована на ім'я відповідачки. Вважає, що вищевказана квартира є об'єктом спільної сумісної власності. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд визнати за ним право власності на ? частину квартири загальною площею 78,25 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1
Відповідачка ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про вселення та встановлення порядку користування квартирою та свої вимоги мотивує тим, що вона з сином змушена проживати окремо від ОСОБА_1, оскільки останній поміняв замок на вхідних дверях у квартирі, в якій вони раніше жили разом. Ключ від нового замку ОСОБА_1 надати їй відмовляється. ОСОБА_1 неодноразово виганяв її разом із дитиною з дому, міняв замки на вхідних дверях до їх спільної квартири. З приводу зазначеного вона неодноразово зверталась до міліції, про що свідчать висновки дільничних інспекторів міліції від 29 серпня 2013 року та від 29 жовтня 2013 року. Квартиру АДРЕСА_1 було спільно нажито під час її шлюбу з ОСОБА_1 Однак, ОСОБА_1 перешкоджає їй користуватися їх спільною квартирою, змінивши замок на вхідних дверях та не надавши їй ключів від нового замка. Тому вважає, що її право на користування спільною квартирою підлягає судовому захисту шляхом вселення її у дану квартиру, зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні квартирою, а також визначення порядку користування квартирою. Посилаючись на зазначені обставини та остаточно уточнивши свої вимоги, просить суд зобов'язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у користуванні зазначеною квартирою, встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1: виділити їй з сином ОСОБА_5 у користування житлову кімнату № 5 площею 14,3 кв.м., лоджію І площею 2,25 кв.м. та ванну кімнату № 6 площею 5,2 кв.м., виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату № 4 площею 20,6 кв.м. та туалет №2 площею 2,4 кв.м., а коридор № 1 площею 14,3 кв.м. та кухню № 3 площею 19,2 кв.м. залишити у загальному користуванні співвласників.
В судовому засіданні позивач - відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги за первісним позовом підтримали, зустрічну позовну заяву не визнають, зазначивши, що з 01 червня 2013 року ОСОБА_3 самостійно залишила своє місце проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, та почала жити з іншим чоловіком на орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2. Свої речі вона перевезла до своїх батьків. ОСОБА_1 не чинив та і не міг чинити і перешкод у проживанні у вказаній квартирі. Замок у квартирі був замінений одразу після того як пішла відповідачка, оскільки його треба було міняти. Жодних спорів щодо користування квартирою між ними не було. До подання цього позову ОСОБА_3 жодного разу не зверталася до ОСОБА_1 з питання встановлення порядку користування квартирою, тому спір з цього питання також відсутній.
В судовому засіданні відповідачка-позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 не визнали, зустрічну уточнену позовну заяву підтримують, мотивуючи свою позицію тим, що ОСОБА_3 не заперечує факту належності позивачу на праві власності ? частини квартири, проте для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 останній має довести, що його право власності на ? частину спільної квартири оспорюється або не визнається ОСОБА_3, що між ними існує спір щодо розміру часток у спільній квартирі.
Суд, заслухавши сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, та зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що 17 листопада 2006 року сторони вступили в шлюб (а.с.4), який було розірвано відповідно до рішення Зарічного районного суду від 08 жовтня 2013 року (а.с.5). Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23).
21 жовтня 2011 року на підставі рішення Виконавчого комітету Сумської міської Ради від 18 жовтня 2011р № 656 «Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на нежитлові та житлові приміщення і будівлі», ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6). Право власності на квартиру було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( а.с.7).
Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ст.ст. 68, 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.
Під час судового розгляду встановлено, що між сторонами виник спір з приводу розпорядження майном, яке було придбане ними під час перебування в шлюбі, оскільки згоди з цього приводу між ними не досягнуто.
З огляду на вказане суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на ? частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_3 є її подругою, і вона була свідком того, як ОСОБА_1 не впускав її у спірну квартиру. Коли побачили, що замки змінені, то звернулись до органів міліції, та увійшли з їх допомогою у квартиру. В квартирі вони побачили спаковані речі, але вони не могли забрати дитячі речі. Коли вони збиралися, то ОСОБА_1 сказав, що ключі він надасть, але замки змінить. Це був не перший раз, коли ОСОБА_1 її виставляв з квартири, оскільки він її бив. Вона товаришує з ОСОБА_3 та знає, що у 2009 році ОСОБА_1 виставив її вночі і вона з дитиною поїхала до батьків. Оскільки ОСОБА_1 погрожував ОСОБА_3, то вона не могла залишаться у спірній квартирі.
В судовому засідання свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що влітку 2013 року їй подзвонила ОСОБА_3 і попросила підійти до її під'їзду, говорила, що не може потрапити додому. Пізніше вона підійшла до будинку по вул. Кірова. Вони піднялися до спірної квартири, Іра намагалася відкрити двері, але вони не відчинялися. Ключі не підійшли. Вона хотіла забрати речі та забрати дитину. ОСОБА_1 відкрив двері, біля дверей вони побачили складені в пакети речі. Пакети були прозорі, та було видно, що то жіночі речі. ОСОБА_3 не могла знайти своїх речей, зокрема шампунь, вони кудись зникли. Вони забрали речі та ключі, і пішли. Потім ОСОБА_3 звернулась в міліцію, де писала заяву. На виході в присутності працівника міліції ОСОБА_1 сказав, що надасть ключі ОСОБА_3, але знову змінить замки.
З висновків ДІМ ВДІМ Сумського МВ УМВС України в Сумській області від 29 серпня 2013 року та від 29 жовтня 2013 року вбачається, що ОСОБА_3 зверталася до правоохоронних органів з заявами, в яких просила вжити заходів реагування відносно ОСОБА_1, який намагається виселити її з квартири, погрожує фізичною розправою, не допускає до квартири, а також не віддає речі (а.с. 28,29).
З огляду на вказане в судовому засіданні встановлено, що між сторонами виникали конфлікти, внаслідок чого ОСОБА_1 проживає в квартирі, яка належить сторонам на підставі спільної сумісної власності, та він нічим не спростував доводів ОСОБА_3 про її неможливість вселитися та що в неї відсутні ключі від спірного жилого приміщення. Комплект ключів від квартири ОСОБА_1 надав лише під час судового розгляду справи, що також свідчить про те, що ОСОБА_3 чиняться перешкоди в користуванні житлом з боку ОСОБА_1 Крім того показаннями допитаних в судовому засіданні свідків підтверджений факт того, що ОСОБА_1 висловлював наміри в подальшому знову змінити замок у вхідних дверях.
Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи ОСОБА_3 з приводу вчинення перешкод у користуванні квартирою знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні спірною квартирою.
Як вбачається з технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, вона має загальну площу 78,25 кв.м., житлову площу 34,9 кв.м., складається з двох кімнат: кімната № 4 площею 20,6 кв.м., кімната № 5 площею 14,3 кв.м., а також лоджія площею 2,25 кв.м. В квартирі також є кухня площею 19,2 кв.м., ванна кімната площею 5,2 кв.м., туалет площею 2,4 кв.м., коридор площею 14,3 кв.м. (а.с.24-25).
Відповідно до ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
В ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що між сторонами існують суперечки, непорозуміння стосовно порядку користування квартирою.
Приймаючи до уваги, що між сторонами склалися неприязні стосунки, та виходячи з розміру часток сторін у спільній частковій власності, суд вважає за доцільне, визначити такий порядок користування квартирою, яким ОСОБА_3 виділити кімнату площею 14,3 кв.м. та лоджію площею 2,25 кв.м., та виділити ОСОБА_1 кімнату площею 20,6 кв. м. Коридор, кухню, ванну кімнату, туалет - залишити у спільному користуванні.
Суд вважає, що в разі задоволення позовних вимог про виділення ОСОБА_3 ванної кімнати площею 5,2 кв.м. будуть порушені права ОСОБА_1 на користування та розпорядженням майном, яке є приміщенням загального користування, а тому в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1835 грн., а також з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 229 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 68, 69, 70 СК України, ст.ст. 358, 370 ЦК України, ст. ст. 15, 88, 208-215, 221, 223 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири загальною площею 78,25 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 1835 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділити ОСОБА_3 кімнату № 5 площею 14,3 м2 та лоджію І площею 2,25 м2, виділити ОСОБА_1 кімнату № 4 площею 20,6 м2. Коридор, кухню, ванну, туалет - залишити у спільному користуванні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 229 грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.П.Сидоренко