Провадження № 11кп/774/248/14 Головуючий ОСОБА_1
Категорія КК: ч.2 ст.28 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
26 лютого 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040350000188, за обвинуваченням
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
уродженця с. Звонецьке Солонянського району
Дніпропетровської області, який проживає за адресою
АДРЕСА_1 , пенсіонера,
раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_10 ,
Встановила:
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч.1 ст.76 КК України.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок у зв'язку з однобічністю і неповнотою досудового розслідування і судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеністю його вини в зазначеному злочині скасувати та ухвалити щодо нього новий вирок, яким виправдати його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також відмовити потерпілому ОСОБА_8 в цивільному позові.
Вважає, що саме водій моторолера ОСОБА_8 створив аварійну ситуацію, оскільки при виїзді з другорядної на головну дорогу потерпілий в порушення попереджувального знака 2.1 Правил дорожнього руху не дав йому дорогу, по якій він рухався, керуючи автомобілем ВАЗ-211140, без зупинки виїхав на головну дорогу, в результаті чого сталося зіткнення транспортних засобів. Посилається на те, що огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, слідчий експеримент і авто-технічна експертиза були проведені з порушенням його права на захист. Зазначає, що органи розслідування і суд достовірно не встановили швидкість названих транспортних засобів і місце їх зіткнення. Заявляє, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази його вини в злочині.
Захисник ОСОБА_10 у своїй апеляційній скарзі посилаючись на ті ж доводи, які викладено в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 , також просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати та своїм вироком виправдати його за відсутністю в діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 18 травня 2012 року, керуючи автомобілем ВАЗ-211140, рухався по автодорозі Харків-Сімферополь в напрямку м. Новомосковська.
В цей час в районі 189км+750 м дороги попереду в тому ж напрямку рухався моторолер під керуванням ОСОБА_8 зі швидкістю 30 км/год, який на перехресті доріг виконував розворот з метою зміни напрямку руху.
В порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху ОСОБА_6 при виявленні на дорозі моторолера під керуванням ОСОБА_8 не вжив заходів для зменшення швидкості руху свого автомобіля, внаслідок чого здійснив зіткнення з вказаним транспортним засобом, що спричинило заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та доводи захисника ОСОБА_10 , які підтримали свої апеляційні вимоги, пояснення потерпілого ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9 , які просили вирок суду залишити без зміни, а скарги обвинуваченого і його захисника - без задоволення, думку прокурора ОСОБА_7 , яка вважала вирок суду законним і обгрунтованим, а подані апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є незастосування або неправильне застосування вимог КПК, що перешкодило або могло перешкодити суду повно та всебічно з'ясувати обставини кримінального провадження, встановити істину, забезпечити права і законні інтереси учасників кримінального провадження й ухвалити законне і обгрунтоване судове рішення.
Відповідно до положень ст.370 КПК вирок суду повинен бути законним, грунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст.374 КПК мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Цих вимог закону при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, у вчиненні ОСОБА_6 порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, дотримано не було. Оскаржуване рішення щодо ОСОБА_6 суд прийняв з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обгрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог ст.409 КПК є підставою для його скасування. З цих підстав доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника в цій частині є обгрунтованими.
Так, суд розглядаючи кримінальне провадження, не звернув уваги на відсутність в матеріалах кримінального провадження даних про вручення ОСОБА_6 письмового повідомлення про підозру та виконання прокурором і слідчим вимог, зазначених у статтях 276-279 КПК України, хоча з огляду на посилання обвинуваченого на допущені відносно нього порушення вимог кримінального процесуального закону потреба в цьому була .
Згідно первинному обвинувальному акту орган досудового розслідування встановив, що 18 травня 2013 року в районі 189 км+750 м автодороги Харків - Сімферополь водій моторолеру ОСОБА_8 , рухаючись зі швидкістю 30 км/год, з метою виконання лівого повороту увімкнув світловий сигнал. У цей час водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем ВАЗ-211140, рухався позаду в тому самому напрямку зі швидкістю 77,5 км/год.
Як встановлено досудовим розслідуванням, ОСОБА_6 в порушення вимог п.п.10.1 і 12.3 Правил дорожнього руху проявив крайню неуважність до цієї дорожньої обстановки, при виявленні моторолера під керуванням ОСОБА_8 на відстані не менш 96,9 м вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху свого автомобіля, внаслідок чого здійснив зіткнення з цим моторолером. В результаті зіткнення транспортних засобів потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
Під час судового розгляду прокурор в порушення ст.338 КПК без наведення мотивів змінив пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення. Зокрема, в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням прокурор зазначив, що коли водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем ВАЗ-211140 рухався зі швидкістю 77,5 км/год по головній дорозі, водій моторолера ОСОБА_8 на перехресті виїхав з другорядної дороги зі швидкістю 30 км/год. Визнав ОСОБА_6 винуватим у тому, що він в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху автомобіля, внаслідок чого здійснив зіткнення з моторолером під керуванням ОСОБА_8 , що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Кваліфікація дій ОСОБА_6 залишилася незмінною.
Відповідно до вимог ч.3 ст.338 КПК України якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, а обвинуваченому - право знати, у якому злочину його обвинувачують.
Однак суд цих вимог закону не виконав і не роз'яснив потерпілому ОСОБА_8 , на якій підставі він має право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, а обвинуваченому ОСОБА_6 - його право знати, від якого обвинувачення він надалі буде захищатися. За таких обставин ОСОБА_6 був позбавлений права знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, що передбачено ст.42 КПК.
Як видно з вироку, суд дійшов висновку щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті від 28 січня 2013 року, який первісно був направлений до суду (т.1 а.с.1).
Суд обгрунтував свої висновки про винуватість ОСОБА_6 в порушенні Правил дорожнього руху показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який пояснив, що коли він керуючи моторолером, рухаючись правою стороною проїзної частини дороги, почав здійснювати розворот з метою зміни напрямку руху, відбулося зіткнення транспортних засобів.
Суд також посилався на показання обвинуваченого ОСОБА_6 , які він як свідок давав під час слідчого експерименту, дані протоколу огляду місця події та висновки авто-технічної експертизи, що грунтуються саме на цих показаннях свідка ОСОБА_6 .
Проте суд першої інстанції не співставив ці докази, надані досудовим слідством, з тими, що здобуті під час судового розгляду кримінального провадження, чим істотно порушив вимоги ст.370 КПК України, згідно з якою суд ухвалює рішення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 не визнаючи свою вину порушенні правил дорожньої небезпеки, стверджував, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини потерпілого, наводив з цього приводу доводи, заявляв клопотання щодо з'ясування обставин зіткнення транспортних засобів.
Крім того, ОСОБА_6 зазначив, що під час огляду місця події та при слідчому експерименту слідчими органами було порушено його право на захист. Звертав увагу на те, що висновки авто-технічної експертизи грунтуються на його поясненнях, які були здобуті з грубими порушеннями вимог кримінального процесуального закону. З цих підстав в судовому засіданні обвинувачений та його захисник заявляли клопотання, які судом безпідставно відкинуті. З цих підстав посилання в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника на те, що зазначені докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод ОСОБА_6 , гарантованими Конституцією та законами України (ст.87 КПК України), слід визнати такими, що заслуговують уваги.
Покладаючи показання потерпілого ОСОБА_8 в основу обвинувального вироку як достовірні та такі, що мають перевагу над іншими доказами в провадженні, суд в порушення вимог ст.94 КПК України залишив поза увагою обставини, що могли істотно вплинути на правильність вирішення провадження.
Зокрема, незважаючи на те, що в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_11 , яка була очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, судом у вироку не наведено показань цього свідка і не надано їм оцінки. Суд не звернув уваги і не надав будь-якої оцінки й на посилання ОСОБА_6 щодо порушення його права на захист під час огляду місця події, проведення слідчого експерименту, провадження авто-технічної експертизи на досудовому розслідуванні, хоча з огляду на вимоги статей 18,20,87 КПК України потреба в цьому була. Судом не надано й оцінки даним про фізичний стан здоров'я потерпілого ОСОБА_8 , який має проблеми із зором, що як стверджують обвинувачений та його захисник може істотно вплинути на правдивість показань ОСОБА_8 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди. Про порушення права на захист обвинуваченого та його захисника під час судового розгляду є посилання і в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_10 щодо порушення судом вимог ст.333 КПК України, зокрема, ненадання адвокату права тимчасового доступу до документів кримінального провадження.
Для якісного розслідування та подальшого судового розгляду даного кримінального провадження важливе значення має повне і всебічне з'ясування, зокрема, обставин, за яких відбулася дорожньо-транспортна пригода та її наслідки, тобто точні дані про місце події, розташування транспортних засобів, які потрапили в аварію.
Проте органи досудового розслідування і суд належним чином не з'ясували, за яких обставин і в якому місці відбулося зіткнення транспортних засобів, про що обгрунтовано йдеться в апеляційних скаргах.
Між тим, органи слідства і суд усупереч роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», які наведені в п.7 даної постанови, не повно і всебічно не з'ясували характер порушень, які допустив кожен із водіїв ( ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ), а також чи не було причиною порушення правил безпеки дорожнього руху одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом. Отже, судом не встановлено, хто саме із названих водіїв створив аварійну ситуацію.
Посилання суду першої інстанції на висновки авто-технічної експертизи про те, що дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, не переконливі.
Так, залишилося не з'ясованим питання про те, коли для водія ОСОБА_6 виникла небезпека для руху і чи є достовірними, з технічної сторони, його показання про те, що моторолер розпочав маневр виїзду на його смугу руху за 15-20 м.
Крім того, не визначено, яку відстань і за який час подолав автомобіль «ВАЗ-211140» при швидкості 77,5-90 км/год з моменту виникнення перешкоди, тобто з початку маневру моторолером і до зіткнення з ним за встановлених обставин.
Тобто висновками авто-технічної експертизи не дано відповіді на питання, чи можливо з технічної точки зору, щоб автомобіль ВАЗ-211140, який рухався 77,5-90 км/год, перед яким за 96,7 м, а також за 15-20 м, з'явився моторолер і який почав пересікати смугу його руху зі швидкістю 30 км/год, вдарив моторолер і в якому саме місці відбулося зіткнення зазначених транспортних засобів.
Вихідні дані для проведення такої експертизи випливають із показань обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_11 , а також можуть випливати з даних протоколів після повторних слідчих експериментів з участю названих осіб, висновків повторної авто-технічної експертизи, які суд першої інстанції мав би дати доручення провести слідчим органам в порядку ст.350 КПК. Однак ці дані експертам не надавалися. Відсутні такі відомості і обвинувальних актах.
Проте відповідь на ці запитання з технічними розрахунками та можливими варіантами здійснення дорожно-транспортної події підтвердять або спростують доводи ОСОБА_6 і дадуть підстави суду повно, всебічно й об'єктивно дослідити усі наявні докази в їх сукупності та належно обгрунтувати прийняте рішення.
Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної інстанції, під якими розуміється той обсяг, у якому відбувалася перевірка оскарженого судового рішення. При цьому суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, який відповідно до вимог ч.2 ст.333 КПК України під час судового розгляду за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі дії, не вправі встановлювати й доказувати факти, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції.
Виходячи з того, що суд першої інстанції визначив обсяг досліджених ним доказів з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили йому ухвалити законне і обгрунтоване судове рішення, приймаючи до уваги, що згідно ст.33 КПК України кримінальне провадження мають право здійснювати лише суди першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом порушення кримінального процесуального закону відповідно до вимог статей 412 і 415 КПК є підставою для скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд.
З огляду на те, що під час підготовчого судового засідання суд не звернув уваги на те, що обвинувальний акт повинен обов'язково містити відомості, які наведено в п.5 ч.2 ст.291 КПК України, новий судовий розгляд слід розпочати зі стадії підготовчого провадження.
Що стосується доводів в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_10 про необгрунтованість засудження ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України та необхідність ухвалення виправдувального вироку щодо нього, посилань на неправильне вирішення цивільного позову та інші питання, про які йдеться в скаргах, то вони мають бути перевірені й вирішені під час нового судового розгляду.
Керуючись ст.ст.404,407 КПК України, колегія суддів
Постановила:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_10 частково задовольнити.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий судовий розгляд зі стадії підготовчого провадження в тому самому суді в іншому складі.
Судді