провадження 11кп/774/245/14 суддя 1 інстанції ОСОБА_1
категорія ч. 1 ст. 164 КК України суддя-доповідач ОСОБА_2
Іменем України
Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретері ОСОБА_5
розглянула року 2014 місяця лютого дня 27 у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження №12013040570000426 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, громадянин України, раніше судимий:
-12 грудня 2012 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
за участю прокурора ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 .
В апеляції обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання, призначивши покарання не пов'язане з позбавленням волі. Свої апеляційні вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував його щиросердне каяття та те, що він хотів сплатити суму заборгованості по аліментам, влаштувався на роботу.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції ухвалено обвинувальний вирок за ч. 1 ст. 164 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. ст. 71,72 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року: 4 роки 7 місяців, і остаточно за сукупністю вироків призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_6 визнаний винним за те, що він, 6 серпня 2009 року Новогродівським міським судом Донецької області винесено рішення у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за яким із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 травня 2009 року, до досягнення дитиною повноліття
На виконання даного рішення судом 21 березня 2011 року виданий виконавчий лист №2-677/2009.
12 травня 2011 року ОСОБА_8 звернулася до Відділу державної виконавчої служби Солонянського РУЮ Дніпропетровської області із заявою про прийняття виконавчого листа на примусове виконання.
12 травня 2011 року постановою державного виконавця ОСОБА_10 було відкрито виконавче провадження за даним виконавчим листом.
ОСОБА_6 неодноразово викликався державним виконавцем до виконавчої служби для виконання рішення суду про сплату аліментів: 30 травня 2011 року, 19 листопада 2012 року, 21 січня 2013 року.
1 лютого 2013 року ОСОБА_6 попереджався про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, але до сплати аліментів не приступив. Аліменти не сплачував у період з 1 червня 2011 року по 1 травня 2013 року, заборгованість склала 13 948,02 грн.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити, призначити менш суворе покарання.
Прокурор просив вирок суду залишити без змін, посилаючись на те, що обвинуваченому призначено покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, пояснення обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Порушень в ході судового розгляду вимог кримінального процесуального законодавства, які могли бути підставою для скасування або зміни вироку суду, перевіркою матеріалів кримінального провадження не виявлено.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так як, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 164 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченим, а також ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, тому апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів обвинуваченого щодо суворості призначеного йому покарання, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, зважаючи на наступне.
Виходячи з принципів законності, справедливості, обгрутованості та індивідуалізації покарання, метою покарання засудженого є його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст.ст.71,72 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років та 1 місяця, суд першої інстанції у відповідності до ст. 65 КК України, в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який характеризується негативно як особа, яка зловживає спиртними напоями, не виконує батьківських обов'язків (а.п. 65). До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України, суд відніс повне визнання своєї вини. Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що заява обвинуваченого про його щире каяття, не може бути визнана в якості пом'якшуючої обставини, оскільки обвинувачений не вживав заходів до усунення шкідливих наслідків своїх діянь, заборгованість не сплачував.
Тому, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання та вважає, що саме таке покарання, призначене ОСОБА_6 є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання новим злочинам.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404,405,407 КПК України, судова колегія,
Вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2013 року щодо ОСОБА_6 , залишити без змін.
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення їй копії ухвали, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції.
судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4