24 лютого 2014 року Справа № 876/414/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом Ужгородського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Чопської митниці Міндоходів про повернення коштів,-
29.08.2013р. Ужгородський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі-Центр зайнятості) звернувся з адміністративним позовом в суд, в якому просить стягнути з Чопської митниці ДМС України на користь Центру зайнятості кошти, які виплачені, як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_2 у сумі - 16 520,76 грн.
В порядку ст.55 КАС України судом першої інстанції допущено заміну відповідача Чопської митниці ДМС України на правонаступника Чопську митницю Міндоходів.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року позов задоволено: стягнуто з Чопської митниці Міндоходів на користь Ужгородського районного центру зайнятості суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_2 у розмірі - 16 520 грн. 76 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 неправомірно не повідомив суду при розгляді справи №2а-0770/1464/12, про отримання допомоги по безробіттю, ОСОБА_2 виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу без врахування отриманої допомоги по безробіттю. Наголошує на тому, що Чопська митниця Міндоходів є бюджетною установою, то оплата всіх видатків пов'язаних з її функціонуванням, здійснюється у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України, за умов наявності кошторисних призначень на зазначені цілі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання до апеляційного суду не з'явилися, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі, за рішенням суду утримується із роботодавця, проте помилково в резолютивній частині ім'я особи, якій Ужгородським районним центром зайнятості виплачені кошти, як допомога по безробіттю вказано ОСОБА_2, замість ОСОБА_2.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 був зареєстрований в Центрі зайнятості як безробітній 10 травня 2012 року (персональна картка №071412051000002).
На підставі виконавчого листа у адміністративній справі №2а-0770/1464/2012р. та наказу Чопської митниці Держмитслужби від 13.12.2012р. за №1751-к ОСОБА_2 поновлено на роботі в Чопській митниці Державної митної служби України на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Тиса» Чопської митниці поновлено на посаді з 17.04.2012р.
Згідно даних персональної картки ОСОБА_2 за №071412051000002, наказом Ужгородського РЦЗ від 13.12.2012р. №НТ 121213, ОСОБА_2 знятий з обліку як безробітний з 13 грудня 2012 року.
За час перебування на обліку ОСОБА_2 Центром зайнятості йому виплачено кошти як допомога по безробіттю у сумі 16 520,76 грн., що підтверджується довідкою Центру зайнятості від 23.08.2013р. та додатком до персональної картки ОСОБА_2 про прийняті рішення щодо нарахувань та платежі.
За наслідком звернення Центру зайнятості до Чопської митниці Державної митної служби України про відшкодування коштів, остання не відреагувала.
Згідно п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. №5067 - VI, зареєстрований безробітний - це особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.9 цього ж Закону кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття.
Відповідно до пп.2 п.5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000р., виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі).
Згідно пп.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013р., реєстрація безробітних припиняється з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Зі змісту ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вбачається, що із працедавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Аналіз встановлених судом першої інстанції обставин у справі та вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції відхилити доводи відповідача про неправомірність стягнення коштів в зв'язку з неповідомленням ОСОБА_2 під час розгляду адміністративної справи №2а-0770/1464/12 (про поновлення його на роботі) щодо отримання ним допомоги по безробіттю, оскільки предметом даного спору є відшкодування виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, які виплачені Центром зайнятості у розмірі 16520,76 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, та які підлягають відшкодуванню відповідачем як роботодавцем у відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Доводи відповідача виходять за межі предмета доказування у спорі про відшкодування фактично понесених витрат.
Окрім того, покликання апелянта на відсутність у кошторисі Чопської митниці Міндоходів бюджетних призначень на повернення Центру зайнятості одержаних ОСОБА_2 коштів та не можливістю, в зв'язку з цим, виплатити їх позивачу судом не приймаються, оскільки такі не можуть бути підставою для невиконання вимог ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції помилково в резолютивній частині зазначив, що слід стягнути спірні суми як такі, що виплачені Ужгородським районним центром зайнятості ОСОБА_2, проте такі фактично були виплачені ОСОБА_2, що підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів справи та є підставою для зміни судового рішення.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно по суті вирішив справу, проте допустився помилки при вирішенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 201, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів задовольнити частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі №807/2949/13-а скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Стягнути з Чопської митниці Міндоходів на користь Ужгородського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття кошти, які виплачені як допомога по безробіттю громадянину ОСОБА_2 у сумі - 16 520,76 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять гривень 76 копійок) за реквізитами: Ужгородський районний центр зайнятості, код 38015605, р/р 37179974900286 ГУДКСУ в Закарпатській області, код платежу 50040400, МФО 812016.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш