24 лютого 2014 року Справа № 876/329/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Шинкар Т.І.,
суддів: Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання: Ливак М.М.,
за участю сторін ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів в Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів в Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000031720 від 10 вересня 2013 року,-
20.09.2013р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів в Львівській області (далі-ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000031720 від 10 вересня 2013 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів в Львівській області від 10 вересня 2013 року №0000031720.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2013р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. На думку апелянта оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає до скасування. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за наслідками проведеної перевірки встановлено, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Дидактика» мають ознаки нікчемності, оскільки згідно акта Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012р. №7209/22-4/34735238 щодо результатів позапланової документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Дидактика» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами та акту №7210/224-36441206 від 21.12.2012р. вбачається, що підприємство не могло здійснювати господарську діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Вважає, що відносини позивача з ТзОВ «Дидактика» спрямовані на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Представники позивача щодо апеляційної скарги заперечили, з підстав викладених у запереченнях, та вважали рішення суду законним.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, заперечення позивача щодо апеляційної скарги, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що покликання відповідача на непредставлення до перевірки товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою для визнання правочинів недійсними. Первинні документи в їх сукупності повністю розкривають зміст господарської операції, а тому перерахування коштів контрагентом за поставлений позивачем товар не може трактуватись як одержання безповоротної фінансової допомоги.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований в органах державної влади як господарюючий суб'єкт, що підтверджується свідоцтвом від 25.09.2008р. №24190000000003737, виданим Червоноградським міськвиконкомом та є суб'єктом зовнішньої-економічної діяльності. Перебуває на обліку в ДПІ у м.Червонограді з 26.09.2008р. за №12088 та є платником податку на додану вартість.
ДПІ на підставі проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., результати якої викладені в акті від 27.08.2013р. №163/17-2/НОМЕР_1 про заниження податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі 63 350,31 грн. винесено податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року №0000031720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 79 187,89 грн., з яких основний платіж - 63 350,31 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 15 837,58 грн.
Пункт 177.2 ст.177 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. А відповідно до пункту 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.04.2012р. між Позивачем та ВЕLWООD FООDS Ltd., Епgland укладено контракт №7, предметом якого є купівля-продаж птиці, м'яса птиці, її субпродукти, м'яса птиці механічної обвалки, яке в подальшому реалізоване ТзОВ «Дидактика».
За перевірений період імпортовано товару на суму 205 508,89 євро або 2 074 400,01 грн. Станом на 31.12.2012р. по даному контракту розрахунки завершено та обліковується нульове сальдо. Порушень вимог валютного законодавства не встановлено.
Факт ввезення на митну територію України вищевказаного товару підтверджується вантажними митними деклараціями, рахунками-фактурами, СМR та не викликає сумнівів щодо реальності виконання умов контракту з ВЕLWООD FООDS Ltd., Епgland.
Як встановлено судом першої інстанції, для здійснення підприємницької діяльності позивач використовує орендоване, згідно з договорами оренди нежитлових приміщень №10 від 25.04.2012р. частину складу холодильної камери для зберігання продуктів загальною площею 175м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а та №14/05 від 14.05.2012 року, частину нежитлового приміщення загальною площею 10м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2012р. позивачем (Постачальник) укладено договір поставки №5 від 30.05.2012 року з ТзОВ «Дидактика» (Покупець). Згідно умов договору, Постачальник зобов'язується передати окремими партіями у власність покупця товар: м'ясо та м'ясна продукція, а також продукти харчування, основою для проведення оплати покупцем постачальника відповідно підписана сторонами товарна (товарно-транспортна) накладна або рахунок-фактура. Поставка товару здійснюється згідно з видатковими накладними зі складу постачальника, шляхом самовивозу або за домовленістю сторін.
Факт поставки Позивачем товару ТзОВ «Дидактика» підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість відображені в деклараціях за травень, липень 2012 року.
Товар, який був предметом поставки, не обмежений в цивільному обороті України.
Крім цього у підтвердження реальності здійсненої господарської операції позивачем додано копію податкової декларації про майновий стан і доходи з розрахунком а також книгу обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці.
За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.
Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.
В основу прийняття висновків про нікчемність господарських операцій Позивача та ТзОВ «Дидактика», покладено акт Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012р. №7209/22-4/34735238 щодо результатів позапланової документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Дидактика» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами та акту №7210/224-36441206 від 21.12.2012р. в якому вказано, що підприємство не могло здійснювати господарську діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.
Проте колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, штату працівників, основних засобів у ТзОВ «Дидактика», оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.
Жодні первинні документи ТзОВ «Дидактика» по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг) ДПІ при проведенні перевірки не досліджувались.
Представлені документи позивачем свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.
Як вбачається з акта перевірки від 27.08.2013р., основними видами діяльності позивача є в тому числі, оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля.
Згідно Акта перевірки, ДПІ зазначає, що сума коштів отримана позивачем від ТзОВ «Дидактика» є безповоротною фінансовою допомогою.
Згідно пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Однак, як було встановлено судом першої інстанції поставлений позивачем згідно договору товар був оплачений ТзОВ «Дидактика» у повному обсязі, тому твердження відповідача про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги є безпідставним та необґрунтованим.
Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними ДПІ суду не надано.
Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати., що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії, Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03)
Проаналізувавши зазначене колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ТзОВ «Дидактика» є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2
Покликання відповідача на непредставлення до перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентом є безпіставним та необґрунтованим. Позивач не зобов'язаний зберігати такі документи, оскільки згідно умов договору товар вивозився зі складу позивача ТзОВ «Дидактика» самовивозом.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що вищевказані первинні документи в їх сукупності повністю розкривають зміст господарської операції.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.
Керуючись ст. ст.160, 161, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів в Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий-суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 27.02.2014р.