Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.
Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.
25 лютого 2014 року справа №805/12283/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєв Е. Г. суддів Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Карабан Т.М., позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, за довіреністю від 20.01.2013 року, представника відповідача Чухляк О.О., за довіреністю 31.07.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. у справі № 805/12283/13-а (головуючий І інстанції Наумова К.Г.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, третя особа Управління служби безпеки України у Донецькій області про скасування постанов,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, третя особа Управління служби безпеки України у Донецькій області про скасування постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 21.05.2013 року № 127,128,129, від 28.05.2013 року № 134,135,136,137,138.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. позовні вимоги задоволені повністю. Суд першої інстанції скасував постанови Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 21.05.2013 року №№127,128,129, від 28.05.2013 року №№134,135,136,137,138, якими на ОСОБА_2 накладено штрафи за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 103230 грн.00 коп. на загальну суму 825840 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи рішення незаконним та не обгрунтовним та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважають, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що підлягає залишенню без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 13.11.2006 р..
Відповідно до матеріалів справи на адресу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області надійшло звернення Управління Служби безпеки України в Донецькій області від 20.03.2013 р. №56/28/25-288 нт, у якому зазначено про встановлення фактів можливого порушення чинного законодавства у сфері будівництва з боку посадових осіб КП «Служба єдиного замовника» Горлівської міської ради та ФОП ОСОБА_2. В зазначеному листі вказано адреси, де позивач за згодою посадових осіб КП «Служба єдиного замовника» Горлівської міської ради в багатоквартирних житлових будинках створені телекомунікаційні мережі для отримання, передачі інформації та підключення до мереж кабельного телебачення та Інтернет мешканців будинків, які створені шляхом встановлення відповідного обладнання та монтажу внутрішньо-домових мереж крізь міжповерхові капітальні перекриття житлових будинків без отримання ОСОБА_2 відповідних дозвільних документів, що надають право на виконання робіт в багатоквартирних житлових будинках.
25 квітня 2013 року головним державним інспектором східного відділу Північно-східного управління державного контролю за будівництвом об'єктів Подкіним Б.Л., було проведено позапланові перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил позивачем, об'єкти будівництва - АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3. Перевірки були проведені із залученням директора ПП «Експертно-технічний центр Канон» Осипчука К.О. та у присутності директора КП «Міська служба єдиного замовника» Мельникова І.К.
За результатами перевірок вищезазначених об'єктів були складені акти перевірок б/н від 25.04.2013 року, якими встановлено факти виконання будівельних робіт ФОП ОСОБА_2 з технічного переоснащення об'єкту невиробничого призначення(п.3.1;п.3.12 ДБН А.2.2-3:2012), а саме - у зазначених будинках прокладка кабелю зв'язку, встановлення та підключення обладнання колективного користування для отримання та передачі інформації та підключення до мережі КТБ та Інтернет мешканців будинку з пробурюванням отворів діаметром 45мм крізь меж-поверхові капітальні перекриття сходових клітин за означеними адресами. Роботи виконувались без отримання в інспекції держархбудконтролю документу, що надає право на виконання будівельних робіт, чим ФОП ОСОБА_2 порушив вимоги ст.34, п.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
25 квітня 2013 року головним державним інспектором східного відділу Північно-східного управління державного контролю за будівництвом об'єктів Подкіним Б.Л. за результатами проведених перевірок були складені протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
21 травня 2013 року відповідачем було прийнято постанови №127, №128, 129, яким позивача, в зв'язку із фактом здійсненням будівельних робіт з технічного переоснащення об'єкту невиробничого призначення - виконання робіт з створення телекомунікаційних мереж без отримання документу, що надає право на виконання будівельних робіт, що є порушенням п.2 ч.1 ст.34 та ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених п.4 ч.4 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф за правопорушення у сфері містобудування в сумі 103230 грн., за кожною постановою. Загальна сума штрафу за цими постановами складає 309690 грн.(а.с.24-26 т.1)
Копії постанов було надіслано позивачеві поштою цінним листом з описом вкладень 22.05.2013, що засвідчується поштовою квитанцією та описом (а.с.149 т.1).
Як вбачається з вищевказаних постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.05.2013 року, штрафи накладені на позивача за порушення на об'єктах за адресами АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3. Проте, перевірки було проведено за адресами АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3. Представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції, зазначив, що при виготовленні цих постанов було припущено описку в адресі.
16 травня 2013 року головним державним інспектором східного відділу Північно-східного управління державного контролю за будівництвом об'єктів Подкіним Б.Л., було проведено позапланові перевірки позивача, за об'єктами будівництва за адресами: АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8. Перевірки були проведені із залученням директора «Експертно-технічний центр «Канон» - Осипчук К.О. у присутності директора КП «Міська служба єдиного замовника» Альохіна В.М.
За результатами перевірок вищезазначених об'єктів були складені акти перевірок б/н від 16.05.2013 року, якими були встановлені порушення, що і перевірками проведеними 25.04.2013, а саме: прокладка кабелю зв'язку, встановлення та підключення обладнання колективного користування для отримання та передачі інформації та підключення до мережі КТБ та Інтернет мешканців будинку з пробурюванням отворів діаметром 45мм крізь межповерхові капітальні перекриття сходових клітин за означеними адресами. Роботи виконувались без отримання в інспекції держархбудконтролю документу, що надає право на виконання будівельних робіт, чим ФОП ОСОБА_2 порушив вимоги ст.34, п.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
16 травня 2013 року головним державним інспектором східного відділу Північно-східного управління державного контролю за будівництвом об'єктів Подкіним Б.Л. за результатами проведених перевірок були складені протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
28 травня 2013року Інспекцією було винесено постанови №134, №135, 136, №137, №138, якими позивача, в зв'язку із фактом здійсненням будівельних робіт з технічного переоснащення об'єкту невиробничого призначення - виконання робіт з створення телекомунікаційних мереж без отримання документу, що надає право на виконання будівельних робіт, що є порушенням п.2 ч.1 ст.34 та ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених п.4 ч.4 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штрафи за правопорушення у сфері містобудування в сумі 103230 грн. за кожною постановою. Загальна сума штрафу за постановами складає 516150 грн.
Крім того, у вищенаведених постановах Інспекцією ручкою було внесено виправлення у назву вулиці, на якій проводились перевірки об'єктів, а саме вул.. Остапенко написано поверх закресленого напису, проте, вказані виправлення незасвідчені печаткою та відсутні підписи посадових осіб, які вносили ці виправлення.
Згідно з пп. 1, 2, 9 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
Згідно з п.2 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011, основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
Пунктом 5 цього Положення визначено, що Держархбудінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема видавати обов'язкові до виконання приписи щодо: усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; усунення порушень вимог законодавства у сфері житлово-комунального господарства; складати акти перевірок у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства; складати протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства, накладати штрафи відповідно до законодавства; здійснювати контроль за виконанням виданих приписів про усунення порушень, одержувати від посадових осіб місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання у сфері житлово-комунальних послуг, замовників, проектних та будівельних організацій письмові пояснення щодо причин допущення порушень законодавства у відповідних сферах.
Зазначене кореспондується з ч. 4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553
При здійсненні перевірки та прийнятті спірних постанов відповідач керувався Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-IV від 17 лютого 2011року, Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553 від 23.05.2011 року та Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 6 квітня 1995 р. № 244.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення в сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.
Згідно ч. 2 п.4 ст.2 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.
Згідно з вимогами ч.1 та 4 ст.3 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Рішення посадової особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування відповідно до цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи під час перевірки встановлено порушення позивачем п.2 ч.1 ст. 34 та ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме за виконання будівельних робіт без наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності
Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт
Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених норм передбачено, відповідальність осіб - суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів або виконує функції замовника і підрядника одночасно, за порушення вимог законодавства, на підставі порушень, які були виявлені в ході перевірки.
Тобто, за приписами ч. 2 п.4 ст.2 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" до відповідальності за порушення законодавства в сфері містобудування притягується саме замовник будівництва об'єктів, притягнення до відповідальності підрядника здійснюється тільки в разі виконання ним функцій замовника і підрядника одночасно.
Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженоо постановою КМ України №553 від 23.05.2011р. (далі за текстом Порядок №553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.
Згідно п. 8 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Згідно п. 12 Порядку № 553, посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані: у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством; за письмовим зверненням суб'єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до п. 13 Порядку № 553, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб інспекції дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб інспекції службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним інспекцією; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного інспекцією за результатами перевірки.
Відповідно до п.16 Порядку №553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
З аналізу зазначених норм вбачається, що зазначеним порядком закріплено обов'язок відповідача під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством «Міська служба єдиного замовника» (Балансоотримувач) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено договір на проведення робіт у багатоквартирних будинках щодо надання послуг у сфері телекомунікацій №2-03/2/тк від 23.03.2012.
Предметом цього договору є проведення ФОП ОСОБА_2 робіт з прокладення кабелю зв'язку, встановленню та підключенню посилювально-комутаційного обладнання колективного використання для отримання та передачі інформації та підключення до мережі КТВ та Інтернет жителів, які проживають в житлових будинках, які знаходяться на балансі Балансоутримувача за адресами, які зазначені в Додатку № 1 до діючого Договору. При цьому сторони керуються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом «Про телекомунікації в Україні» та іншими відповідними нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.2.1 договору до обов'язків Балансоотримувача відноситься, зокрема: надання дозволу Виконавцю на виконання робіт, передбачених п.1.1 договору у житлових будинках, які знаходяться на балансі Балансоотримувача. При необхідності надає згоду Виконавцю на проведення робіт з монтажу його обладнання та мереж, якщо ці роботи не носять капітального характеру та не зачіпають діючі будівельні конструкції та внутрішньобудинкові мережі будинку, а також не приносять незручностей мешканцям будинку.
До обов'язків позивача згідно п. 2.2 договору є, зокрема, здійснення монтажних та будівельних робіт, пов'язаних з встановленням та налагоджуванням телекомунікаційного обладнання та прокладенням кабелю у багатоквартирних будинках, які знаходяться на балансі Балансоутримувача.
Відповідно до. 3.1 зазначеного договору,фінансові зобов'язання цим Договором не передбачені.
Колегія суддів зазначає, що відповідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», функції замовника на будівництво виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконують безпосередньо або можуть делегувати їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч.1,3 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Колегія суддів з урахуванням вищезазначених обставин та вищевказаних норм законодавства, приходить до висновку, що позивач за вищевказаним договором не є замовником та не виконує функцій замовника і підрядника одночасно.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем невірно визначено суб'єкта відповідальності, а тому безпідставно притягнуто позивача до відповідальності.
Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що факт виконання зазначених робіт за вказаним договором саме позивачем відповідачем не доведено.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач вважає, що доказом факту виконання будівельних робіт позивачем у будинках, зазначених в актах перевірки, є наявність договору на проведення робіт у багатоквартирних будинках щодо надання послуг у сфері телекомунікацій №2-03/2/тк від 23.03.2012, укладеного між позивачем та КП «Міська служба єдиного замовника», та порушень, зафіксованих в акті перевірки.
Колегія суддів з зазначеним обґрунтуванням правомірності дій відповідача не погоджується, оскільки, наявність договору на проведення робіт, укладеного між позивачем та КП «Міська служба єдиного замовника», не може бути безумовним доказом, який підтверджує, що роботи вказані в актах перевірок проводились саме позивачем. Тобто, наявність договору не є тотожнім виконанню робіт за цим договором.
Згідно листів КП «Міська служба єдиного замовника» від 11.06.2013 №876 та від 08.10.2013 №1406 позивач не здійснював будівельні роботи, а саме пристрій телекомунікаційних мереж за адресами: АДРЕСА_1, НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4,НОМЕР_5,НОМЕР_6.
Крім того, відповідно до п. 2.2.4 договору на проведення робіт у багатоквартирних будинках щодо надання послуг у сфері телекомунікацій №2-03/2/тк від 23.03.2012 року, виконавець (позивача) зобов'язаний самостійно та за власний рахунок обладнати місця розташування встановленого обладнання та кабелю. Проте відповідачем під час перевірки, документація позивача щодо підтвердження виконання ним робіт не досліджувалась та будь-яких інших доказів виконання саме позивачем цих робіт суду не надано.
Відповідно до п.7 ч.4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
На підставі вищевикладеного колегія суддів зазначає, що висновок відповідача стосовно виконання цих робіт саме позивачем не може вважатись обґрунтованим та доведеним.
Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову..
З огляду на встановлені обставини справи та норми діючого законодавства в сфері містобудівної діяльності вбачається що суб'єкт владних повноважень при здійсненні перевірки та приймаючи рішення, щодо застосування санкцій до позивача діяв з порушенням діючого законодавства та не довів належними доказами порушень позивачем діючого законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведені колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття спірних постанов.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому залишається без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись статтями ст.184, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. у справі № 805/12283/13-а залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. у справі № 805/12283/13-а залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст складено та підписано колегією суддів 27 лютого 2014 року
Головуючий Казначеєв Е.Г.
Судді Яманко В.Г.
Васильєва І.А.