Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
26 лютого 2014 року справа №812/9768/13-а Приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Лях О.П., Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 р. у справі № 812/9768/13-а за позовом Державного підприємства "Антрацит" до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення № 1462 від 30.07.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення № 1462 від 30.07.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області прийняло рішення № 1462, яким застосовано до Державного підприємства "Антрацит" штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Позивач не погоджується із зазначеним рішенням, оскільки вважає його прийнятим з порушенням норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.
Просить скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 1462 від 30.07.2013 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 р. у справі № 812/9768/13-а позовні вимоги задоволено.
Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 1462 від 30.07.2013 року.
Не погодившись з вказаною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, вказуючи, на наявність у підприємства заборговоності, яка обліковується за ним, на порядок погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску та, що на зазначені правовідносини дія мароторію не расповсюджується. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Державне підприємство «Антрацит» зареєстровано в якості юридичної особи та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Державне підприємство «Антрацит» перебуває на обліку в якості платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області.
Відповідно до звіту про суми нарахованого єдиного внеску Державного підприємства "Антрацит" за лютий 2013 року платником нарахована до сплати сума єдиного внеску в розмірі 256896,54 грн. (а.с. 10-12).
Платіжними дорученнями № 44 від 14.03.2013 на суму 51500,00 грн., № 59 від 21.03.2013 на суму 84,84 грн., № 46 від 21.03.2013 на суму 41,21 грн., № 48 від 29.03.2013 на суму 205270,49 грн. позивачем сплачено єдиний внесок за лютий 2013 року, що зазначено у розділі "Призначення платежу" (а.с. 13-16).
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року в справі № 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Антрацит" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області 30.07.2013 винесено рішення № 1462 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 25689,65 грн. та нараховано пеню в сумі 9511,55 грн. за період з 28.03.2013 по 31.05.2013 після порушення справи про банкрутство (а.с. 7).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464) та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010р. № 21-5 (далі - Інструкція № 21-5).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
У відповідності до ч. ч. 2, 7 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Згідно із частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом відповідно до ч. 8 ст. 9 цього Закону є календарний місяць.
Частиною 11 ст. 9 Закону № 2464 передбачено що, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 13 Закону № 2464 Пенсійному фонду та його територіальним органам надано право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Згідно із вимогами ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: 1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; 3) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; 4) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
Із наведеного вбачається, що фінансова санкція застосовується до платника єдиного внеску, відповідно ч. 11 ст. 25 Закону № 2464.
У відповідності до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно із вимогами частин 13, 14 ст. 25 Закону № 2464 нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Згідно із ч. 15 ст. 25 Закону № 2464, рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
Відповідно пп. 7.2.2. Інструкції № 21-5 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Пунктом 7.5. Інструкції № 21-5 передбачено, що на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що при застосуванні штрафів приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період та нараховується пеня починається з першого календарного дня до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
З матеріалів справи вбачаеться, що рішення УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі від 30 липня 2013 року № 1462 прийнято підчас дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.01.2013 року.
Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ст. 12 Закону в редакції, що діяла у період за який здійснювались нарахування штрафу та пені), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Аналізуючи вищевикладені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що під час дії мораторію боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.
Позиції щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій та пені на час процедури банкрутства висловив Верховний Суд України в Постанові від 12.03.2013 р. у справі № 3-71гс12 в якій зазначив, що згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( в редакції, що діяла у період за який здійснювались нарахування штрафу та пені), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
За приписами частини другої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджуеться з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Антрацит" до Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення № 1462 від 30.07.2013 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску.
Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Артемвугілля" - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 р. у справі № 812/9768/13-а - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Колегія суддів С.В. Жаботинська
О.П. Лях
О.О. Шишов