"20" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/14287/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_3, в якому просив: скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №962/10 від 06 лютого 2004 року з примусового виконання виконавчого листа №2-139/2000, виданого апеляційним судом Харківської області про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 19280,71 грн; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №963/10 від 06 лютого 2004 року щодо стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 50000 грн; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №961/10 від 06 лютого 2004 року щодо стягнення з позивача на користь ХНДІСЕ ім. Бокаріуса коштів в сумі 253,03 грн; скасувати постанову про зведене виконавче провадження від 14 липня 2004 року; скасувати акт опису та арешту майна від 05 вересня 2002 року; скасувати постанову про призначення експерта від 08 вересня 2009 року; визнати неправомірними дії державних виконавців на начальника Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на примусовому виконанні в Дзержинському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перебували виконавчі листи за №2-139/2000, видані апеляційним судом Харківської області про конфіскацію майна, яке є особистою власністю ОСОБА_2, про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 50000 грн, про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 19280,71 грн, про стягнення з позивача на користь ХНДІСЕ ім. Бокаріуса витрат в розмірі 253,03 грн.
На підставі зазначених виконавчих листів 22 лютого 2002 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження про конфіскацію майна, 06 лютого 2004 року постановою державного виконавця №962/10 відкрито виконавче провадження з примусового виконання стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 19280,71 грн, 06 лютого 2004 року постановою державного виконавця №963/10 відкрито виконавче провадження з примусового виконання стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 50000 грн, 06 лютого 2004 року постановою державного виконавця №963/10 відкрито виконавче провадження з примусового виконання стягнення з позивача на користь ХНІДСЕ ім. Бокаріуса витрат в розмірі 253,03 грн.
14 липня 2004 року відповідно до постанови державного виконавця вищезазначені виконавчі провадження були зведені в одне провадження.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем, останній запрошує суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення вартості майна. Витрати на призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем.
Аналізуючи вищезазначені норми закону, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач діяв у межах повноважень наданих Законом України «Про виконавче провадження», тому позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2012 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман