"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/64050/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", в якому просив: зобов'язати відповідача анулювати неправомірну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та витяг № 22165003, дата 16 березня 2009 року, реєстраційний № 26732639, тип об'єкту нежитлова споруда, літ "А-3" загальною площею 801,90 кв.м., адреса об'єкту: АДРЕСА_1, номер запису 433 у книзі 1, власник ПФ "Спутник", підстави виникнення права власності справа №47/355-08 ах. № 7540/5-47 від 22 жовтня 2008 року рішення Господарського суду Харківської області, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 16 березня 2009 року, підписане директором Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Дегтярьовим М.І., реєстратором Зайцева А.В.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем листами Харківської області від № 390 від 14.03.2012 року та №651 від 23.04.2012 року протиправно відмовлено у скасуванні реєстрації права власності на нерухоме майно через те, що позивач не є власником майна, оскільки такі дій порушують права та законні інтереси позивача.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 06 березня 2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття з реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровано за ПФ "Супутник" на підставі рішення господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2008 року.
Згідно листа № 390 від 14 березня 2012 року відповідач надав позивачу відповідь, в якій повідомив, що для анулювання реєстрації права власності на нежитлову будівлю власнику або уповноваженій особі необхідно звернутися до бюро із заявою та надати засвідчені мокрою печаткою рішення та ухвалу суду.
22 березня 2012 року позивач вдруге звернувся до відповідача з проханням скасувати реєстрацію за ПФ "Супутник" права власності на вказану нежитлову будівлю у зв'язку з набуттям законної сили рішення господарського суду Харківської області від 30 січня 2012 року.
Листом № 651 від 23 квітня 2012 року відповідачем було надано відповідь, в якій посилаючись на пункт 2.1 розділу 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року (далі - Тимчасове положення), повідомлено, що для анулювання реєстрації права власності на спірну нежитлову будівлю власнику або уповноваженій особі необхідно звернутися до бюро із заявою на фірмовому бланку з підписом директора підприємства та мокрою печаткою, оформити замовлення та надати оригінали правовстановлювальних документів та технічний паспорт для подальшого погашення та залучення їх до матеріалів інвентаризаційної справи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що заяви позивача, з якими він звертався до КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", складені не по формі, визначеній у додатку 1 до цього положення, та позивачем не додано до заяви правовстановлювальні документи, що підтверджують його право власності на нежитлову будівлю згідно додатку 2 Тимчасового положення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За визначенням частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст.4 зазначеного закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
Частина перша ст.19 Закону встановлює, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили.
Порядок проведення державної реєстрації права власності визначає Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (далі по тексту Тимчасове положення).
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Тимчасового для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Тобто, діючим законодавством передбачена відповідна форма заяви про державну реєстрацію та відповідний перелік документів для проведення відповідної дії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявами, складеними в довільній формі, а не за формою, визначеною у додатку 1 Тимчасового положення, їх було зареєстровано за номером вхідної кореспонденції відповідача та листами надано відповідні відповіді.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів, що підстави для задоволення позову в даній справі відсутні, оскільки позивач не виконав передбачену процедуру реєстрації права власності, ним не надано доказів подання до відповідача заяви встановленої форми до Тимчасового положення, а відповідач, у даному випадку, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
з оригіналом згідно
помічник судді А.О. Кулеша