"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/91062/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26.10.2010 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2011 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення підвищення пенсії «дитині війни» відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 в розмірі 1225,20 грн. та з 01.01.2010.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26.10.2010 позов задоволено частково за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2010, в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2011 змінено рішення суду першої інстанції, шляхом доповнення в абзацах 2,3,4 резолютивної частини кінцевої дати «по 22.07.2011», в решті позовних вимог відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій покликається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки впродовж 2009, 2010 років жодні обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни встановлені не були.
Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив із того, що судом порушено норми процесуального права, оскільки 23.07.2011 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню по 22.07.2011.
Поряд з цим, апеляційним судом не враховано, що постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 набула чинності після постановлення рішення судом першої інстанції, що виключало можливості її застосування під час розгляду справи.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке змінено помилково.
Керуючись статтями 210, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2011 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати, а постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26.10.2010 - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
І.В. Штульман