"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/70749/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді: Заїка М.М., Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області на постанову Іванківського районного суду Київської області від 19.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зобов'язання провести перерахунок державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 01.10.2007.
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 19.11.2010 позов задоволено частково з 22.04.2010, в решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову за період з 01.10.2007 по 21.04.2010 та залишено в цій частині позов без розгляду. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
З такими рішеннями судів не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно з положенням статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення підвищуються у розмірах, встановлених частиною 1 цієї статті, зокрема: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Судами встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом ІІ групи та проживає на території зони гарантованого добровільного відселення.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем безпідставно виплачувались позивачу державна та щомісячна додаткова пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено законом, оскільки при визначенні їх розміру слід керуватись положеннями статей 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами Кабінету Міністрів України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову за період з 01.01.2007 по 21.04.2010 та залишаючи в цій частині позов без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений статтею 99 КАС України.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванню та виплаті пенсій в Україні покладені на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 19.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
І.В. Штульман