"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/2272/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування вимог,
встановила:
У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування вимог.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому №Ф-1077 від 20.02.2013 та №Ф-1077 від 28.05.2013. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року. Прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 18.08.2004 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Позивач є платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1. Також встановлено, що позивач є є учасником бойових дій.
13 квітня 2001 року ОСОБА_2 була призначена пенсія за вислугу строків служби відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
20 лютого 2013 року та 28 травня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому було сформовано та направлено позивачеві вимоги про сплату боргу № Ф-1077 на суму 4572,42 грн. та 5766,45 грн. відповідно.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком призначену на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", поширюється на осіб, яким призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", отже фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України, сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.
Однак, колегія суддів з такими висновками суду погодитись не може.
Визначальним для розв'язання цього спору є правильне розуміння положень частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якою визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач вважає, що пенсіонером за віком у розумінні вищенаведеної норми є особа, якій призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Водночас, позивач вважає, що таким пенсіонером може бути особа, якій призначено пенсію за віком згідно будь-якого закону, яким визначено призначення пенсії особам залежно від досягнення віку.
За загальним правилом пенсію за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Пенсії за віком поділяються на три види: 1) на загальних підставах; 2) пільгових; 3) спеціальних юридичних підставах (умовах).
З частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вбачається, що однією з умов звільнення осіб від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком. Будь-яких застережень в цій нормі про те, що під пенсіонерами за віком слід розуміти лише тих осіб, яким призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не має.
Системний аналіз викладеного вказує на те, що під пенсіонерами за віком, указаними в частині четвертій статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", необхідно розуміти всіх осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з досягненням віку і незалежно від законів, якими таке право на пенсію за віком встановлено.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування", в преамбулі якого зазначено, що ним визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Оскільки відповідач вимоги про сплату боргу №Ф-1077 від 20.02.2013 та №Ф-1077 від 28.05.2013 сформував та направив ОСОБА_2 за звітний період січень 2012 року - березень 2013 року, тобто після набрання чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", дані правовідносини мали регулюватись зазначеним Законом.
Статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 4 зазначеного Закону визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, зазначеною нормою встановлено пільги для пенсіонерів за віком у вигляді звільнення сплати за себе єдиного внеску. Визначальним у вирішенні цього спору є те, чи відноситься позивач до зазначеного виду пенсіонерів.
В квітні 2001 року позивачу, призначена пенсія за віком відповідно до Закону України ""Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до частини 5 статті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» тимчасово, до прийняття відповідного закону, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.
У квітні 2011 ОСОБА_2 досяг 55-річного віку, з досягненням якого він фактично є пенсіонером за віком згідно частини 5 статі 3 Прикінцевих положень Закону України N 1058-IV.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 вищевказаного Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
З аналізу норм законів слідує, що надання позивачу законодавчо визначеної пільги вираженої у заниженні віку, необхідного для призначення пенсії, не змінює виду пенсійного забезпечення та не позбавляє права особи на призначення пенсії (пенсії за віком) передбаченої законом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має передбачене частиною 4 статті 4 "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування" право на звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки він обрав спрощену систему оподаткування та отримує пенсію за віком, а тому вимоги №Ф-1077 від 20.02.2013 та №Ф-1077 від 28.05.2013 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є незаконними та підлягають скасуванню.
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - скасувати.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування вимог - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній