"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/26217/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддівОстровича С.Е.,
Степашка О.І.
Федорова М. О.
секретаря судового засідання Волошина В. М.,
представник позивача не з'явився
представник відповідача Свідла Є. В., Беляневич В. Е.
представник прокуратури Куліба О. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Київської регіональної митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" про стягнення заборгованості, -
Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Київської регіональної митниці (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва, Київська регіональна митниця) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" (далі - ТОВ "Кіноманія") в якому просить стягнути заборгованість.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2011 року позов заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Печерському районі м. Києва, Київської регіональної митниці задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Кіноманія" задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2011 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено заступнику прокурора м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Печерському районі м. Києва, Київської регіональної митниці в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції Київська регіональна митниця подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2011 року.
ТОВ "Кіноманія" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Київської регіональної митниці.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Кіноманія» у розмірі 2028987,90 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню, однак суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив не правомірне стягнення з відповідача заборгованості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
У період з 25.04.2008 року по 11.06.2008 року Київською регіональною митницею проведено перевірку стану дотримання ТОВ «Кіноманія» законодавства України з питань митної справи за період з 04.10.2006 року по 31.12.2007 року. За результатами перевірки складений акт від 11.06.2008 року №8/8/100000000/32208748 та доповнення до акту від 17.07.2008 року №1.
На підставі акту перевірки Київською регіональною митницею 22.08.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення №64, яким за виявлені порушення ТОВ «Кіноманія» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів увезених на територію України у розмірі 2028987,90 грн., у тому числі за основним платежем 1352658,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 676329,30 грн.
Відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Підпунктом 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач скористався таким правом та звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2008 року №64.
Постановою Оружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2009 року у задоволенні позовних вимог про визнання нечинним зазначеного податкового повідомлення-рішення відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2009 року скасовано, позов задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.08.2008 року №64.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2011 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року скасовано, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2009 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду України від 21 листопада 2011 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 лютого 2012 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року залишено без змін.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року набрала законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п. 60.5 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 22.08.2008 року №64, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, в судовому порядку оскаржено та визнано нечинним і скасовано то позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Київської регіональної митниці не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров