06 лютого 2014 року м. Київ К/9991/28570/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддівОстровича С.Е.
Степашка О.І.
Федорова М.О.
секретаря судового засідання Волошина В.М.,
представник позивача Степаненко Т. О.
представник відповідача Маісурадзе З. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, -
Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - ПАТ "Луганськтепловоз") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську) та Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області (далі - ГУ ДКС України в Луганській області) в якому просить стягнути суми податку на додану вартість.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року позов ПАТ "Луганськтепловоз" задоволено частково.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року апеляційні скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську та ГУ ДКС України в Луганській області залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДКС України в Луганській області подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Луганськтепловоз" в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську також подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Луганськтепловоз" в задоволенні позову.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку реорганізацією на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.
Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
ПАТ "Луганськтепловоз" до податкового органу 21.03.2011 року було подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, де у рядку 22.2 позивачем визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 18793794,00 грн.
ПАТ "Луганськтепловоз" до податкового органу 20.04.2011 року подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року, у якій було визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 15637791,00 грн. на рахунок платника у банку. Одночасно позивачем подано заяву про повернення наведеної суми бюджетного відшкодування.
Порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню та строки проведення розрахунків, врегульовано ст. 200 Податкового кодексу України.
Згідно до п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
За приписами п.200.7, п. 200.8. ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.
У п.200.10, п.200.11, п. 200.12 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Пунктом 200.13 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року. За результатами перевірки складено довідку від 30.08.2011 року №448/08-3/05763797 та від 14.12.2011 року №524/08-3/05763797.
Перевірками не підтверджено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 210443, 00 грн. та 601114,00 грн., у зв'язку із неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання від органів державної податкової служби. При здійсненні перевірки податковим органом не було встановлено порушення позивачем вимог законодавства при визначенні сум податку на додану вартість в зазначених розмірах, які підлягають бюджетному відшкодуванню, рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за спірні податкові періоди не приймалось.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що Податковим кодексом України обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару. Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця. Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.
Крім того, нормами Податкового кодексу України не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету.
Судами попередніх інстанцій підтверджено факт здійснення позивачем господарських операцій про придбанню продукції (робіт, послуг) та сплати суми податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам цих товарів.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що матеріалами справи підтверджено право позивача на отримання суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 15637791,00 грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Луганськтепловоз".
Щодо вимог позивача про визнання протиправної бездіяльності СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську щодо ненадання до ГУ ДКС України у Луганській області висновку про відшкодування позивачеві податку на додану вартість, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій тому, що платник податку звернувся в цій частині не в той спосіб за захистом порушених прав, який передбачений діючим законодавством, оскільки він вже використав своє право на стягнення бюджетного відшкодування в іншій частині позовних вимог.
Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність часткового скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у даній справі та прийняття в цій частині нового рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.
Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.
Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року в частині визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування позивачеві податку на додану вартість. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.
В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров