"04" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/16934/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
та секретаря Струсевича Д.С.
за участю позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 14 квітня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпродзержинської міської ради, управління транспорту та зв'язку Дніпродзержинської міської ради про скасування наказів, поновлення на роботі,
встановила:
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дніпродзержинської міської ради, управління транспорту та зв'язку Дніпродзержинської міської ради про скасування наказів, поновлення на роботі.
Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 квітня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 квітня 2011 року залишено без змін.
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 квітня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційних скаргах, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 25.09.2008 працював на посаді головного спеціаліста управління транспорту і зв'язку Дніпродзержинської міської ради.
Наказами управління транспорту та зв'язку Дніпродзержинської міської ради №17ос від 30.06.2009 та №23 ос від 21.08.2009 позивачу були оголошені догани.
Наказом управління транспорту та зв'язку Дніпродзержинської міської ради №34-ос від 16.11.2009 ОСОБА_2 був звільнений з займаної посади відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання без поважних причин своїх службових обов'язків. З наказом позивач ознайомлений в цей же день, але від підпису про ознайомлення з наказом відмовився, про що було складено акт.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність винесення оскаржуваних позивачем наказів з огляду на наступне.
Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Вимогами статті 141 цього Кодексу передбачено, що власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватись законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Наказом №17ос від 30 червня 2009 року ОСОБА_2 оголошена догана за відсутність на робочому місці без поважних причин 30.06.2009 з 08.30 до 11.20; письмові пояснення з цього приводу позивач надати відмовився та відмовився ознайомитись з наказом, про що були складені відповідні акти.
Наказом №23 ос від 21 серпня 2009 року позивачу оголошена догана за неналежне виконання покладених на нього обов'язків, а саме: не виконані протокольні доручення по підготовці звіту щодо підготовки підприємств транспорту до роботи в осінньо-зимовий період 2009-2010 років та не підготовлено аналізу регуляторного впливу до проекту рішення виконавчого комітету міської ради щодо визначення робочого органу для підготовки проведеного конкурсу, а також відсутність на своєму робочому місці позивача без поважних причин 20.08.2009 з 09.57 год. до 11.48 год. та з 12.50 год. до 13.45 год. Письмові пояснення з цього приводу позивач надати відмовився та відмовився ознайомитись з наказом, про що були складені відповідні акти.
Вищезазначені обставини відсутності позивача на робочому місці без поважних причин 30.06.2009 та 20.08.2009 підтверджені книгою обліку перебування на робочому місці працівників управління транспорту і зв'язку Дніпродзержинської міської ради та відповідними актами
Судами встановлено, що при звільненні з позивачем проведений розрахунок, що підтверджено платіжним дорученням №191 від 30.11.2009 про перерахунок коштів в сумі 10 822,54 грн. на зарплатну картку позивача. В день звільнення ОСОБА_2 особисто повідомлений про необхідність отримання трудової книжки.
Про необхідність отримання трудової книжки позивач 20.11.2009 та 07.12.2009 повідомлявся рекомендованими листами, направленими за місцем його проживання, та отриманими ним відповідно до повідомлень про вручення ОСОБА_2 поштових відправлень, втретє 29.01.2010 на адресу позивача направлений відповідний лист, який повернений до управління як не отриманий адресатом по закінченні терміну зберігання.
Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста управління транспорту та зв'язку Дніпродзержинської міської ради, головний спеціаліст безпосередньо підпорядкований начальникові управління транспорту та зв'язку міської ради, та несе відповідальність за неякісне виконання розпорядчих та інструктивних документів, неякісне і несвоєчасне виконання завдань та обов'язків, покладених нього та за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни тощо.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», на посадових осіб органів місцевого самоврядування розповсюджуються підстави звільнення з роботи, передбачені Кодексом законів про працю України.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Таким чином законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившего юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача з займаної посади здійснено з дотриманням вимог чинного трудового законодавства уповноваженою особою Богачовим В.М., який на той час виконував обов'язки начальника управління транспорту і зв'язку Дніпродзержинської міської ради, а судами попередніх інстанцій були всебічно з'ясовані всі обставини справи.
Крім того суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду із зазначеним позовом про вирішення трудового спору, що також є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову згідно зі статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивача обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, а наказ про звільнення прийнято обґрунтовано у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 квітня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпродзержинської міської ради, управління транспорту та зв'язку Дніпродзержинської міської ради про скасування наказів, поновлення на роботі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній