04 лютого 2014 року м. Київ К/9991/24824/12
К/9991/27191/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
та секретаря Струсевича Д.С.
за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Кушнір О.В. та представника ГУМВС України в Дніпропетровській області Бабаніної Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу,
встановила:
У червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області №387 від 19 березня 2010 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області» в частині звільнення з органів внутрішніх справ старшого оперуповноваженого СКР Довгинцівського РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області майора міліції ОСОБА_2 за підпунктом «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ( за порушення дисципліни) та наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області №85 о/с від 19 березня 2010 року по особовому складу в частині звільнення майора міліції ОСОБА_2 на підставі наказу ГУМВС України в області від 19 березня 2010 року №387 згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни); поновлено майора міліції ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Довгинцівського районного відділу Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області з 19 березня 2010 року; зобов'язано Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 19 березня 2010 року до фактичного поновлення на посаді. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року залишено без змін.
Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційних скаргах, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 1998 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з вересня 2008 року займав посаду старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Довгинцівського РВ Криворізького МУ ГУ МВС України в області.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області №387 від 19 березня 2010 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області» та наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області «По особовому складі» №85 о/с від 19 березня 2010 року за порушення службової дисципліни, що виразилося у безпідставному, без відповідної команди керівництва Довгинцівського РВ Криворізького МУ, отриманні окремого доручення слідчого та не узгодженні зі слідчим питання щодо направлення постанови про проведення обшуку до прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу, а також проявлену нещирість при проведенні службового розслідування майора міліції ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ України за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність винесення оскаржуваних позивачем наказів з огляду на наступне.
Оскаржувані накази були видані на підставі висновків, що були встановлені за результатами розгляду матеріалів щодо порушення кримінальної справи відносно старшого оперуповноваженого сектора ДСБЕЗ Інгулецького РВ КМУ майора міліції ОСОБА_6
Згідно висновків матеріалів за результатами перевірки, старший оперуповноважений СКР Довгинцівського РВ КМУ майор міліції ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства, а саме Закону України «Про міліцію» та Кримінально-процесуального кодексу України, під час перебування на лікарняному, у приміщенні Довгинцівського РВ КМУ отримав постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу про проведення обшуків за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Футбольна, 72-А/27 та пл. вул. Свердлова, 212, про отримання яких останній розписався у відповідному журналі, але окреме доручення слідчого у порядку статті 114 Кримінально-процесуального кодексу України, України на проведення працівниками СКР Довгинцівського РВ обшуку за вказаними адресами не отримував та безпідставно передав вказані постанови до прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу.
Фактично встановлені обставини підтверджуються наданими в ході службового розслідування поясненнями позивача, а також працівників Довгинцівського РВ ОСОБА_7 та ОСОБА_8, якими, за їх поясненням, 12.03.2010 була здійснена реєстрація доручення постанови на обшук супровідним листом за підписом начальника РВ на адресу прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу із зазначенням дати реєстрації - 10.03.2010 та без наявності постанови на обшук, яка ними реєструвалась.
Відповідно до статті 114 Кримінально-процесуального кодексу України при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. В разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. В цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому. Слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.
Виходячи з вимог статті 114 Кримінально-процесуального кодексу України та висновку службової перевірки, порушенням з боку ОСОБА_2 визнається неотримання ним доручення слідчого чи вказівки про провадження розшукних та слідчих дій.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вчинені ОСОБА_2 дії у розумінні норм Кримінально-процесуального кодексу України, у тому числі що встановлені главами 9-16 Кримінально-процесуального кодексу України, не є ані слідчими ані розшуковими діями.
В наказах про звільнення відповідачем не зазначено в чому полягає порушення саме службової дисципліни позивача та не доведено зв'язку між його діями та фактом порушення вимог Закону України «Про міліцію».
Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема за порушення дисципліни.
Згідно із пунктом 6 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади.
Вимогами статті 14 цього Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Судами встановлено, що під час проходження служби ОСОБА_2 позитивно характеризувався та до нього застосовувались заохочення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивача необґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що у разі поновлення на роботі, одночасно вирішується питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш ніж як за один рік.
Разом з цим, судом першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, при задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19 березня 2010 року до фактичного поновлення на посаді, було порушено вимоги пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки така виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється в межах не більш ніж як за один рік.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 223 Кодексу адміністративного судочинства України, рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
постановила:
Касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року скасувати.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу змінити.
Викласти абзац четвертий резолютивної частини постанови суду першої інстанції в наступній редакції:
«Стягнути з Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.03.2010 по 19.03.2011, за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при його звільненні».
В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній