"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/62949/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової служби в АР Крим, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу,
встановила:
У червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби в АР Крим, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним, нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили наказ Державної податкової служби в АР Крим №42 від 15.02.2012, в частині затвердження Інструкції «Про порядок надання чергових відпусток співробітникам податкової міліції ДПС в Автономній Республіці Крим».
Державна податкова служба в АР Крим подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 27 квітня 2004 року проходив службу в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації України.
05 березня 2012 року позивач звернувся до відповідача з рапортом щодо надання йому додаткової оплачуваної відпуски для участі в екзаменаційній сесії з 12.03.2012 по 28.03.2012. За результатами розгляду цього рапорту на адресу ОСОБА_2 був надісланий лист №305/б/04-0087 від 28.03.2012, яким він був повідомлений про те, що при звільненні його зі Збройних сил України за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, йому буде виплачена компенсація за невикористану відпуску.
Наказом Державної податкової служби в АР Крим №42 від 15.02.2012 було затверджено Інструкцію «Про порядок надання чергових відпусток співробітникам податкової міліції ДПС в Автономній Республіці Крим».
Не погоджуючись з зазначеним наказом, в частині затвердження Інструкції «Про порядок надання чергових відпусток співробітникам податкової міліції ДПС в Автономній Республіці Крим», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Розпорядча діяльність в органах ДПС документується шляхом прийняття рішень, видання наказів та розпоряджень. Підставою для створення документів ОДПС є необхідність засвідчення наявності та змісту управлінських дій, передавання, зберігання та використання інформації протягом певного часу або постійно. Наказ - це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов'язковий для виконання підлеглими.
Таким чином наказ Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим від 15.02.2012 №42 та Інструкція "Про порядок надання чергових відпусток співробітникам податкової міліції ДПС в Автономній Республіці Крим" є актами управління, які прийняті керівником територіального управління центрального органу виконавчої влади - начальником Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим.
Згідно статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Згідно статті 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Відповідно до статті 75 зазначеного Кодексу щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.
Статтею 79 Кодексу законів про працю України визначений порядок і умови надання щорічних відпусток, в якій визначається, що щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Згідно зі статтею 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Аналогічні правові норми закріплені в Законі України «Про відпустки».
Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Порядок проходження служби для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ визначений постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ". Пунктом 49 Положення передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ СРСР і Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.
Разом з цим судами встановлено, що Інструкція "Про порядок надання чергових відпусток співробітникам податкової міліції ДПС в Автономній Республіці Крим", затверджена наказом Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим від 15.02.2012 №42, містить інші додаткові умови та обв'язки працівника, дотримання яких надасть йому можливість отримати відпустку в органах податкової міліції АРК, а саме: виявлення та зазначення в рапорті співробітника, на якого покладається виконання обов'язків начальників відділень на період їхньої відпустки, та отримання згоди від особи виконувати такі обов'язки на період відпустки основного робітника;надання довідки про проходження медичного огляду у поточному році; усунення співробітником до настання відпустки заборгованості по оформленню особової справи в відділі персоналу; виключне особисте прибуття до відділу персоналу ДПС в АР Крим з рапортами про відпустку, оскільки рапорти, передані іншими співробітниками, відділом персоналу не приймаються.
Крім того, абзац 3 Інструкції "Про порядок надання чергових відпусток співробітникам податкової міліції ДПС в Автономній Республіці Крим", в частині покладення обов'язку на працівника надати не пізніше, ніж за 14 днів до початку відпустки рапорт, взагалі суперечить статті 79 Кодексу законів про працю України визначений порядок і умови надання щорічних відпусток та статті 10 Закону України «Про відпустки», оскільки обов'язок письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну покладається на роботодавця.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що до повноважень Голови ДПС АР Крим не входить видання локальних підзаконних нормативно-правових актів, отже Інструкція "Про порядок надання чергових відпусток співробітникам податкової міліції ДПС в Автономній Республіці Крим", затверджена наказом Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим від 15.02.2012 №42 була прийнята неправомірно, з перевищенням наданих законом повноважень.
Враховуючи вимоги вищенаведеного законодавства колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та скасування наказу Державної податкової служби в АР Крим №42 від 15.02.2012, в частині затвердження Інструкції «Про порядок надання чергових відпусток співробітникам податкової міліції ДПС в Автономній Республіці Крим».
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової служби в АР Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової служби в АР Крим, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній