"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/68883/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, третя особа: тимчасово виконуючий обов'язки начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці Мечетний О.І. про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, третя особа: тимчасово виконуючий обов'язки начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці Мечетний О.І. про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 23.04.2012 №133 та наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 23.04.2012 №168 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в органах внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого групи боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Маріуполь Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці виплати на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 24.04.2012 по 26.07.2012 у сумі 3717,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року змінено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року. Абзаци другий та третій резолютивної частини постанови після слова «протиправним» доповнено словами «та скасувати». Абзац четвертий резолютивної частини постанови доповнено словами «з 23 квітня 2012 року». Абзац п'ятий резолютивної частини постанови викладено в наступній редакції:«Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 квітня по 26 липня 2012 року в сумі 3717 грн.». В іншій частині постанову суду залишено без змін.
Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року по справі № 2а/0570/22196/2011 задоволено позов ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового і речового забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме скасовано накази відповідача від 23.08.2011 № 330 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 та від 11.11.2011 № 444 о/с про звільнення ОСОБА_2; поновлено позивача на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Маріуполь Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці з 12.11.2011; стягнуто з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.11.2011 по 30.01.2012 в розмірі 5172,12 грн. В частині поновлення ОСОБА_2 на займаній посаді постанова суду підлягає негайному виконанню.
Разом з цим, фактично поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Маріуполь було здійснено наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 14.03.2012 року №105 о/с.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 23.04.2012 №133 за грубе порушення службової дисципліни, не дотримання вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ та Правил внутрішнього розпорядку, що виразилось у несумлінному, безвідповідальному ставленні до виконання покладених посадових обов'язків та відсутності на місці несення служби без поважних причин 15.03.2012 та 16.03.2012 оперуповноваженого групи боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Маріуполь майора міліції ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ за підпунктом «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці № 168 о/с від 23.04.2012 позивача звільнено з органів внутрішніх справ України з 23.04.2012.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність винесення оскаржуваних позивачем наказів з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема за порушення дисципліни.
Відповідно до пункту 6 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади.
Вимогами статті 14 цього Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Підставою для прийняття оскаржуваних наказів про звільнення ОСОБА_2 став висновок службового розслідування від 19.04.2012 за фактом відсутності на службі старшого оперуповноваженого сектору БНОН ЛВ на станції Маріуполь майора міліції ОСОБА_2, яким було встановлено відсутність позивача на робочому місці протягом цілого дня 15 березня 2012 року та з 11-00 по 18-00 16 березня 2012 року.
Судами встановлено, що в 10:00 год. 15 березня 2012 року помічником начальника відділу по взаємодії з громадськістю та ЗМІ ЛВ на станції Маріуполь лейтенантом міліції Єрохіної Г.О. було повідомлено ОСОБА_2 про його поновлення на службі в ОВС та необхідність прибуття на службу вже 15.03.2012.
Водночас, наказ № 105 о/с від 14.03.2012 про поновлення позивача не містить вказівки, з якої саме дати ОСОБА_2 поновлений на посаді, а також з якої саме дати йому необхідно приступити до обов'язків. Крім того, наказом про поновлення його на посаді позивач був ознайомлений лише 23 березня 2012 року, що підтверджується його особистим підписом на титульній стороні наказу.
Поновленням на роботі необхідно вважати відновлення трудових правовідносин у разі звільнення без законної підстави або з порушенням установленого порядку, яке здійснюється шляхом видання від імені органів управління та посадових осіб в межах наданих їм повноважень відповідного наказу про поновлення на посаді. Відповідно початком відновлення трудових правовідносин між працівником та роботодавцем є ознайомлення працівника з таким наказом, тобто саме з цього моменту працівник є обізнаним про поновлення його на роботі та про покладання на нього трудових обов'язків. Не доведення до працівника змісту наказу під підпис не може вважатись належним повідомленням працівника і не може тягнути за собою необхідність негайного виконання таким працівником його службових обов'язків.
Таким чином висновки відповідача, що позивач 15 та 16 березня 2012 року, тобто до ознайомлення його з наказом про поновлення на посаді, ОСОБА_2 здійснив прогул є безпідставними та необґрунтованими.
Також судами встановлено, що 16.03.2012 року приблизно о 09:00 год. позивач вийшов на роботу, де від тимчасово виконуючого обов'язки начальника ЛВ на станції Маріуполь УМВС України на Донецькій залізниці Клименка О.В. отримати направлення на проходження ВЛК. Таким чином, безпосереднє керівництво ОСОБА_2 було обізнане щодо необхідності проходження військово-лікарської комісії, та, як слідство, щодо відсутності позивача на робочому місці у зв'язку із її проходженням.
Крім того з висновку службового розслідування від 5 квітня 2012 року, яке проводилось Маріупольським МУ ГУМВС України в Донецькій області по вимозі прокуратури міста Маріуполя, стосовно оперуповноваженого СБНОН Іллічівського РВ Бушан І.М. вбачається, що останній разом з ОСОБА_2 протягом дня 16 березня 2012 року здійснював оперативно-розшукові заходи, тобто фактично вказані особи займались виконанням своїх безпосередніх службових обов'язків.
З постанови прокурора міста Маіуполя від 19 квітня 2012 року також вбачається, що протягом дня 16 березня 2012 року позивач разом з іншими працівниками БНОН проводив оперативно-розшукові заходи щодо виявлення фактів незаконного зберігання наркотичних засобів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірними та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що період відсутності позивача на роботі 16.03.2012 року не можна вважати прогулом, оскільки керівництво позивача було обізнане щодо його відсутності на робочому місці у зв'язку із проходженням ВЛК після 11 години, а також про проведення ним оперативно-розшукових заходів спільно з іншими працівниками БНОН та про перебування у приміщенні ЛВ на станції Маріуполь протягом певного часу у період після обіду, що підтверджено вищезазначеними доказами.
Згідно з пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Оскільки судом першої інстанції були зроблені правильні висновки про поновлення позивача на посаді, але не зазначено дати такого поновлення, а також зобов'язано сплатити, а не стягнути середній заробіток, то судом апеляційної інстанції вірно змінено резолютивну частину рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року змінену рішенням суду апеляційної інстанції у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, третя особа: тимчасово виконуючий обов'язки начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці Мечетний О.І. про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній