"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/78655/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
встановила:
У квітні 2012 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди спричиненої внаслідок службової недбалості.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок службової недбалості у розмірі 50323,09 грн.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 у період з 18.10.1999 по 02.11.2009 проходив військову службу в Збройний Силах України, зокрема за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . У листопаді 2001 року позивач займав посаду командира ремонтного взводу ремонтно-технічної роти у Військовій частині НОМЕР_1 . наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 02-пм 02.04.2003 ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника складу взводу забезпечення роти матеріального забезпечення, ВОС-713535А. При цьому, у відання як матеріально-відповідальній особі відповідачу передані чотири склади за № 1, 3, 5 та № 6, про що ним підписані відповідні акти приймання-передачі військового майна.
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.09.2009 №85-пм ОСОБА_1 був звільнений у запас за пунктом "а" частини 6 статті 26 (у зв'язку з закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно із пунктом 32 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 № 748, заподіяна шкода відшкодовується винними особами у порядку, передбаченому законодавством.
Спеціальний порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, передбачений Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР.
Відповідно до пункту 31 Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу в порядку адміністративного судочинства за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, зробили помилкові висновки, що вимоги позивача слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушення прав, свобод та інтересів суб'єктів правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Судом встановлено, що предметом спору у справі є відшкодування матеріальної шкоди в сумі 50323,09 грн., завданої наслідками службової недбалості. Водночас, адміністративний позов не містить конкретної вимоги про визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень або суб'єкта правових відносин (та в чому вони полягають) неправомірними відповідно до вимог статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи зазначене, заявлений позов Військової частини НОМЕР_1 не є адміністративним, оскільки не містить вимоги позивача про визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень або суб'єкта правових відносин (та в чому вони полягають) неправомірними. Разом з цим, військовою частиною НОМЕР_1 була заявлена лише позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди, завданої, на думку позивача, неправомірними діями ОСОБА_1 .
Таким чином, при визначенні підсудності справи, суди мали виходити з характеру спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, з роз'ясненням позивачеві про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155, 157 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що за вирішенням даного спору він може звернутися до суду загальної юрисдикції в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній