"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/64511/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командування ВМС України Збройних Сил України про скасування наказів,
встановила:
У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Командування ВМС України Збройних Сил України про скасування наказів.
Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника обліково-операційного відділення Військової частини НОМЕР_1 .
з 27.12.2006 позивач проходив лікування у шпиталі, крім того його звільняли від службових обов'язків у зв'язку із станом здоров'я за його рапортами 08.03.2007, 16.04.2007, 02.10.2007, 13.12.2007, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було направлено до Військового медичного клінічного центру Кримського регіону в м. Севастополі на військову лікарську комісію для визначення ступеню придатності щодо подальшого проходження військової служби наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.01.2008 №13. Підставою вказано телеграму Командувача ВМС Збройних Сил України.
Проте ОСОБА_1 до Військового медичного клінічного центру Кримського регіону в м. Севастополя на військову лікарську комісію не вибув, тому за наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №60 від 19.01.2008 було призначено службове розслідування за вказаним фактом, за результатами якого позивачу наказом №41 від 04.02.2008 оголошено сувору догану.
Також судами встановлено, що ОСОБА_1 наказом №263 від 18.12.2007 за незадовільне ставлення до виконання позаштатних обов'язків - оголошено догану; наказом командира №37 від 01.02.2008 за нездачу заліків на допуск на несення чергування - оголошено сувору догану; наказом командира №39 від 01.02.2008 за відсутність на службовому місті без поважних причин оголошено сувору догану; наказом командира №43 від 06.02.2008 за результатами службового розслідування за невжиття відповідних заходів щодо зняття з обліку 14,5 мм ЗПУ-4 - оголошено догану; наказом командира №54 від 12.02.2008 за відмову від здавання заліку - оголошено догану; наказом командира №61 від 20.02.2008 за порушення тижневого розкладу дня - оголошено сувору догану; наказом командира №67 від 26.02.2008 за порушення тижневого розкладу дня та плану бойової підготовки - оголошено сувору догану; крім того, наказом командира №201 по особовому складу від 12.12.2007 за незадовільні показники у бойовій підготовці його позбавлено премії на 100 % за грудень 2007 року; наказом командира №203 від 14.12.2007 за незадовільні показники бойовій підготовці позбавлено одноразової виплати у повному обсязі за 2007 рік, наказом командира №22 по особовому складу від 01.02.2008 за незадовільні показники у бойовій підготовці його позбавлено премії на 100% за січень 2008 року.
Не погоджуючись з зазначеними наказами позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України» направлення на медичний огляд проводиться: офіцерів, прапорщиків, мічманів та військовослужбовців-жінок: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних га вище, органами військової прокуратури або військовими судами, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувально-профілактичних закладів, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Згоди військовослужбовця на проведення ВЛК не вимагається, тому судова колегія вважає, що наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 21.01.2008 №13 про направлення ОСОБА_1 для проходження ВЛК відповідає положенням наказу Міністра оборони України від 4 січня 1994 року №2 та не протирічить йому.
Згідно з положеннями пункту 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Водночас пунктом 6 розділу зазначеного Статуту встановлено право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності.
Відповідно до пункту 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Положеннями пунктів 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до якого на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення; прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини; службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. У пункті 87 Статуту зазначено , що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Судами встановлено, що винесенні оскаржуваних наказів відповідачем не було порушено порядку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, у кожному випадку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, форма та зміст наказу відповідали обставинам справи та діючому законодавству.
Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій командира Військової частини НОМЕР_1 та Командувача ВМВС ЗСУ про проведення дострокової атестації позивача, визнання незаконними атестації від 12.11.2007, висновку атестаційної комісії щодо рекомендації про звільнення з військової служби у запас від 24.12.2007 та рішення Командування ВМС ЗСУ по затвердженню атестації від 25.12.2007, визнання незаконним наказу №52 Командувача ВМС ЗСУ від 27.03.2008 про звільнення в запас майора ОСОБА_1 в порядку реалізації атестаційного висновку за пунктом 63 «е», у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту з військовослужбовцем, з огляду на наступне.
Згідно висновку атестаційної комісії за період з серпня 1998 року по листопад 2007 року, було встановлено, що майор ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, та згідно тексту атестації визнано доцільним його переведення на нижчу посаду у іншій частині. За висновком атестаційної комісії від 25.12.2007 було рекомендовано звільнити ОСОБА_1 у запас з зв'язку із невідповідністю його займаній посаді. Вказане рішення було затверджено Командувачем ВМС ЗСУ 25.12.2007 та наказом Командувача ВМС ЗСУ від 27.03.2008 №52. ОСОБА_1 було звільнено у запас за пунктом 63 «е», у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Статтею 19 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Відповідно до статті 20 зазначеного Закону на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: військовослужбовці, які прослужили на строковій військовій службі не менше трьох місяців, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не мають військових звань офіцерського складу, з відповідною освітою та спеціальною підготовкою віком від 18 до 40 років - на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу та інші.
Згідно пункту 1 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, під час проходження військової служби здійснюється проведення атестування. Пунктом 44 зазначеного Положення, встановлено, що для забезпечення правильного добору, розстановки, виховання, вдосконалення підготовки офіцерських кадрів, прапорщиків (мічманів), об'єктивної оцінки професійного рівня, ділових та моральних якостей кожного військовослужбовця, їх відповідності посаді, визначення перспективи службового використання, створення резерву кандидатів для просування по службі та направлення на навчання проводиться атестування військовослужбовців, за винятком осіб, зазначених у пункті 45 цього Положення. Суттєвими умовами контракту є сумлінне виконання військовослужбовцем умов статуту.
Враховуючи вимоги вищенаведеного законодавства та те, що позивач протягом 2007-2008 років неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, ним були порушені вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - положення пунктів 4, 5, 11,17,33,37 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командування ВМС України Збройних Сил України про скасування наказів - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній