"04" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/31858/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
та секретаря Струсевича Д.С.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної пенітенціарної служба України на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної пенітенціарної служби України, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим, третя особа: Сімферопольський слідчий ізолятор про визнання наказів незаконними, стягнення коштів та спонукання до виконання певних дій, -
встановила:
У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної пенітенціарної служби України, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим, третя особа: Сімферопольський слідчий ізолятор про визнання наказів незаконними, стягнення коштів та спонукання до виконання певних дій.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної пенітенціарної служби України № 125 від 10.05.2011, в частині звільнення ОСОБА_2 з Державної кримінально-виконавчої служби та наказ Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим № 18 о/с від 20.05.2011, в частині звільнення ОСОБА_2 з Державного департаменту в запас Збройних сил України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим. Стягнуто з Державної пенітенціарної служби України на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 25.05.2011 по 11.04.2012 у розмірі 17458,50 грн.
Державна пенітенціарна служба України подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з липня 1998 року проходив службу у внутрішніх військах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим. З 02 лютого 2010 року позивач був призначений на посаду першого заступника начальника слідчого ізолятора -заступника начальника Сімферопольського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим з режиму і охорони.
Наказом № 203 від 25.12.2010 "Про покладення обов'язків" з 27 грудня 2010 року до особливого розпорядження на ОСОБА_2 покладено виконання обов'язків начальника Сімферопольського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим. За результатами перебування виконуючим обов'язки та стажування позивача з 01.02.2011 по 03.03.2011 до Державної пенітенціарної служби України внесено подання про призначення позивача начальником Сімферопольського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим.
Наказом Державної пенітенціарної служби України № 125 від 10.05.2011 "Про зловживання службовим становищем персоналом Сімферопольського слідчого ізолятора та притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності" за самоусунення від виконання своїх функціональних обов'язків, незабезпечення контролю за діяльністю підлеглого персоналу, що призвело до суттєвих порушень закону, порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України "Про попереднє ув'язнення" та нормативно-правових актів Держдепартаменту, виконуючого обов'язки начальника Сімферопольського слідчого ізолятора майора внутрішньої служби ОСОБА_2 було звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим № 18 о/с від 20.05.2011 "По особовому складу" майора внутрішньої служби, першого заступника начальника Сімферопольського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим -заступника начальника слідчого ізолятора з режиму і охорони ОСОБА_2 звільнено з органів Департаменту в запас Збройних Сил України за підпунктом «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни) з 25 травня 2011 року.
Підставою для прийняття наказів про звільнення став висновок службової перевірки за фактом зловживання службовим становищем персоналом Сімферопольського слідчого ізолятора, затверджений головою Державної пенітенціарної служби України О.В. Лісіцковим 27 квітня 2011 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при прийнятті рішення про накладення дисциплінарного стягнення відповідачами не були взяті до уваги тяжкість скоєного порушення та його наслідки, атестація та заохочення позивача при виконанні ним своїх службових обов'язків та його позитивна характеристика як працівника. Крім того відповідачами не було чітко вказано в чому саме полягає порушення позивача.
Проте, колегія суддів з такими висновками суду погодитись не може з огляду на наступне.
Висновком службової перевірки за фактом зловживання службовим становищем персоналом Сімферопольського слідчого ізолятора від 21 квітня 2011 року встановлено, що 14.04.2011. о 10:45 год., згідно рапорту лікаря стоматолога Сімферопольського слідчого ізолятора лейтенанта внутрішньої служби Коваля Д.О. від 14.04.2011, позивачем надано дозвіл на конвоювання до клінічної лікарні ув'язненого для проведення консультації у супроводі конвою у складі: начальника варти інспектора відділу режиму і охорони капітана внутрішньої служби ОСОБА_5, начальника відділу режиму і охорони капітана внутрішньої служби ОСОБА_6 та старшого оперуповноваженого майора внутрішньої служби ОСОБА_7
Інструктаж варти проводив особисто позивач та після отримання відповідної амуніції варту направлено на викликаній машині швидкої допомоги до лікарні ім. Семашка. Біля 12 години начальник варти ОСОБА_5 доповів по телефону ЧПНСІ старшому лейтенанту внутрішньої служби Сейдаметову С.М. про виконання конвоювання. Після проведення медичних процедур підлеглі позивача, які входили до складу варти, разом з ув'язненим пересіли у власний автомобіль ОСОБА_5 марки ВАЗ-21043 та поїхали в кафе «Таверня», де ув'язнений зустрівся зі своїм знайомим. Зустріч відбулась в окремій кабінці, при цьому, на в'язня наручники не одягалися, а працівники установи знаходилися в іншій кабінці. Під час цієї зустрічі ув'язнений та його знайомий були затримані працівниками сектору внутрішньої безпеки та оперативної роботи УДДУПВП в АР Крим спільно з працівниками УБОЗ ГУМВС Україн в АР Крим. За цим фактом Прокуратурою Залізничного району м. Сімферополя проти ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого частиною 3 статті 364 Кримінального кодексу України та вжито запобіжний захід - взяття під варту. Службовою перевіркою та в судовому засіданні позивач підтвердив, що дозвіл на вивезення ув'язненого був виданий ним.
Згідно постових відомостей цим же складом конвою до лікарняних закладів здійснювалось 15.11.2010, 15.12.2010, 28.01.2011, 10.02.2011, 15.02.2011, 17.02.2011, 18.02.2011, 21.02.2011, 22.02.2011, 23.02.2011, 24.02.2011, 28.02.2011, 09.03.2011, 16.03.2011, 28.03.2011, 31.03.2011, 04.04.2011, 07.04.2011, 11.04.2011.
Також службовою перевіркою виявлено, що ув'язнений за допомогою мобільного телефону мав змогу з 14.09.2010 по 24.03.2011 вільно спілкуватися з працівниками слідчого ізолятора, а також особами, як на волі так і в СІЗО. Перевіркою також встановлено, що випадки зловживання службовим становищем з боку складу конвою були непоодинокі. В окремі дні вивозу ув'язненого до медичних закладів, а саме: 17.02.2011, 18.02.2011, 21.02.2011, 22.02.2011, 23.02.2011, 24.02.2011, 28.02.2011 його телефонні розмови фіксувалися в інших місцях.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про попереднє ув'язнення» режим у місцях попереднього ув'язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув'язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами. Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув'язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
Крім того, висновком службової перевірки за фактом зловживання службовим становищем встановлено, що ОСОБА_2 неорганізовано проведення в установі необхідних оперативно-розшукових заходів, не здійснений контроль та ефективне застосування сил і засобів, що залучаються для охорони та нагляду за особами, які тримаються у слідчому ізоляторі, неналежно проведено контроль дотримання підпорядкованим персоналом належного виконання своїх функціональних обов'язків, підвищеної пильності, дотримання службової дисципліни та законності.
У порушенням вимог Кримінально-процесуального законодавства майор внутрішньої служби ОСОБА_2 надавав дозволи, на вивезення ув'язненого до лікарні без відповідних дозволів особи або органу, в провадженні якого перебувала його кримінальна справа. Позивач не забезпечив належної охорони ув'язненого у лікарні, відповідний план охорони не розробив, належна робота з вилучення заборонених предметів в ув'язнених з його боку не організована. Таким чином ОСОБА_2 покривав протиправну діяльність своїх підлеглих.
Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема за порушення дисципліни.
Згідно із пунктом 6 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади.
Вимогами статті 14 цього Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що при прийнятті Державною пенітенціарною службою України наказу № 125 від 10.05.2011 та Управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим наказу №а18 о/с від 20.05.2011 вимоги статей 14, 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України порушено не було, оскільки дисциплінарне правопорушення скоєне 14 квітня 2011 року, а службове розслідування тривало з 14 по 21 квітня 2011 року.
Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звільнення ОСОБА_2 здійснено обґрунтовано та відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної пенітенціарної служба України задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року - скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної пенітенціарної служби України, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим, третя особа: Сімферопольський слідчий ізолятор про визнання наказів незаконними, стягнення коштів та спонукання до виконання певних дій - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній