ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 лютого 2014 року № 826/20096/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого: судді Мазур А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
про зобов'язання надати запитувану інформацію,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання бездіяльності відповідача по наданню відповіді на його звернення протиправною, зобов'язання відповідача розглянути подану заяву та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
У судовому засіданні позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вимога щодо відшкодування моральної шкоди замінена вимогою стягнути з відповідача витрати на юридичну консультацію та підготовку позовної заяви у розмірі 3450, 00 грн та підтримав позов в цілому, посилаючись на те, що 03.11.2013 ним було подано відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» заяву до розпорядника інформації ГУ МВС України з проханням надати інформацію щодо вжитих заходів із зазначенням номеру справи, внесеної у Єдиний реєстр досудових розслідувань стосовно повідомлення ним на гарячу лінію 102 про скоєння злочину посадовою особою при виконанні службових обов'язків, а саме: про протиправне утримання його близько години без належного оформлення будь-яких документів інспектором ДАІ Музиченко Віктором на вулиці Мельникова у м. Києві. Дана заява була отримана відповідачем, проте відповіді станом на час розгляду справи позивач не отримав.
Відповідач, належний чином повідомлений про час і місце судового засідання, до суду не прибув, будь-яких клопотань чи заперечень не надав.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, керуючись ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2013 ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві із заявою про надання йому відомостей щодо вжитих заходів на повідомлення про скоєння злочину посадовою особою при виконанні службових обов'язків інспектором ДАІ Музиченко Віктором (особистий жетон КІ 0518) про який ним було сповіщено черговому за номером 102 27.10.2013 о 01:15 та номеру справи, внесеної у Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Вказана заява була отримана 06.11.2013 уповноваженою особою відповідача, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Станом на час звернення до суду та розгляду справи в суді, позивач відповіді на звернення не отримав.
Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996р. №393/96-ВР (далі -Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з частиною першою ст. 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до ст. 20 вказаного Закону Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Однак, жодної відповіді на своє звернення позивач протягом строку, встановленого Законом України «Про звернення громадян», не отримав.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) з урахуванням ставки судового збору за подання позову немайнового характеру, що складає 73,08 грн..
Що стосується заявлених позивачем до відшкодування понесених витрат на правову допомогу, то суд не вбачає підстав для задоволення таких, оскільки позивачем не надано жодних фінансових документів (чеків, квитанцій), які б свідчили про оплату ним витрат на правову допомогу, а також в матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт, який би підтверджував факт отримання позивачем послуг з консультації юриста та підготовки позовної заяви.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 90, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 03.11.2013.
Зобов'язати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 03.11.2013.
Судові витрати в сумі 73 грн. 08 коп. присудити на користь ОСОБА_1. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур