17 лютого 2014 року 810/814/14-а
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С., при секретарі судового засідання Сюр В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Дельта Медікел" до Київської митниці Міндоходів, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Дельта Медікел" з позовом до Київської митниці Міндоходів, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 81869,54 грн. та ввізного мита в сумі 24983,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару він самостійно визначив його митну вартість за резервним методом, керуючись при цьому рішенням митного органу щодо коригування митної вартості такого ж товару при його митному оформленні у минулому, заявив цей показник у декларації митної вартості, з чим погодився митний орган. Митне оформлення товару було завершено і товар випущено у вільний обіг. У подальшому позивач оскаржив до суду рішення митного органу про коригування митної вартості відносно митного оформлення такого ж товару у минулому. У зв'язку з цим він дійшов висновку про те, що товар був розмитнений ним за завищеною митною вартістю і це призвело до надмірної сплати ввізного мита та податку на додану вартість. До митного органу позивач із заявою про повернення надміру сплачених податків не звертався, а одразу звернувся до суду з даним позовом про стягнення цих коштів з Державного бюджету України.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного оформлення товару позивач самостійно визначив його митну вартість і сплатив відповідні суми ввізного мита та податку на додану вартість. У зв'язку з розмитненням даної партії товару митний орган жодного рішення щодо коригування митної вартості товару не приймав, із заявами про повернення помилково або надмірно сплачених податків позивач до митного органу не звертався. Таким чином, відповідач стверджував, що не приймав жодного рішення у зв'язку з розмитненням увезеної партії товару або про відмову в поверненні помилково або надмірно сплачених сум податків, тому факт порушення прав позивача з боку відповідача відсутній.
Про дату, час та місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, були повідомлені належним чином.
У призначений день і час до суду з'явились представники позивача та митного органу.
Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області явку свого представника до суду не забезпечило, про причини неприбуття представника суд не повідомило.
Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник митного органу у судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Приватне підприємство "Дельта Медікал" є юридичною особою, що зареєстрована 29.11.1999 (номер запису в ЄДР - 10701200000001707).
У липні 2013 року позивач здійснив ввезення на митну територію України товару (засоби для догляду за порожниною носа), придбаного у компанії "Дельта Медикел Промоушнз АГ" (Швейцарія) на підставі контракту купівлі-продажу від 03.03.2008 № 002/2008, митне оформлення якого здійснювалось через Київську митницю Міндоходів.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської митниці Міндоходів митну декларацію (МД) від 30.07.2013 № 125130003/2013/817802, в якій задекларував товар (засоби для догляду за порожниною носа: засіб для догляду за порожниною носа Хюмер 150 для дітей, спрей назальний, 150 мл. у балоні, серія: 51411; 51412; засіб для догляду за порожниною носа Хюмер 150 для дорослих, спрей назальний, 150 мл. у балоні, серія: 52607. Виробник: "Laboratories URGO", Франція), визначив його митну вартість на підставі шостого (резервоного) методу у сумі 118368,00 Евро, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс EUR: 10,606711) становить 1255495,17 грн., визначив код товару згідно з УКТЗЕД.
Разом із митною декларацією від 30.07.2013 № 125130003/2013/817802 позивач подав митному органу інші документи, що перелічені у графі 44 митної декларації, які необхідні для здійснення митних процедур, у тому числі й рішення Київської митниці Міндоходів щодо коригування митної вартості товару від 04.07.2013 № 125130003/2013/110009/2, з урахуванням якого позивач здійснював розмитнення такого ж товару у минулому (рішення приймалось митним органом у зв'язку з розмитненням товару на підставі митної декларації від 04.07.2013 № 125130003/2013/110009/2) та на підставі якого він визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом під час поточних митних процедур.
Позивач також сплатив усі митні платежі, у тому числі й суми податку на додану вартість (81869,54 грн.) та ввізного мита (24983,66 грн.), відносно яких пред'явлено позов.
Суд встановив, що митний орган погодився із заявленою позивачем митною вартістю товару, здійснив розмитнення товару згідно з митною декларацією від 30.07.2013 № 125130003/2013/817802 та цього ж дня (30.07.2013) прийняв рішення про випуск товару у вільний обіг шляхом проставляння штампу на митній декларації.
Однак, у подальшому позивач оскаржив до суду рішення Київської митниці Міндоходів щодо коригування митної вартості товару від 04.07.2013 № 125130003/2013/110009/2, відповідний позов перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду (справа № 810/7014/13-а). На день розгляду даної справи рішення а адміністративній справі № 810/7014/13-а судом не прийнято.
У зв'язку з оскарженням рішення митного органу щодо коригування митної вартості товару від 04.07.2013 № 125130003/2013/110009/2, прийнятого по відношенню до розмитнення такого ж товару у попередньому періоді, позивач дійшов висновку, що він надмірно сплатив до Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 81869,54 грн. та ввізне мито в сумі 24983,66 грн.
До органів доходів і зборів з приводу повернення помилково або надміру сплачених сум податків позивач не звертався, а одразу пред'явив до суду позов про стягнення коштів з Державного бюджету України.
Під час судового розгляду представник митного органу пояснив, що жодних рішень про коригування митної вартості товарів, які розмитнювались позивачем на підставі митної декларації від 30.07.2013 № 125130003/2013/817802, або картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київська митниця Міндоходів не приймала, жодної заяви про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно сплачених коштів позивач до Київської митниці Міндоходів не подавав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 289 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів у разі ввезення товарів на митну територію України виникає з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.
Статтею 295 Митного кодексу України визначено, що митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.
В силу положень статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1097/14364, затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.
Вказаним Порядком передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми.
Подання вказаної заяви обумовлює подальші дії митного органу щодо перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум, складання висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, та направлення висновку органу Державного казначейства України для перерахування коштів заявникові.
В даній справі судом встановлено, що позивач самостійно визначив податкові зобов'язання зі сплати митних платежів на підставі митної декларації від 30.07.2013 № 125130003/2013/817802, показники митної декларації позивач не змінював, заяв про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно сплачених коштів до Київської митниці Міндоходів не подавав, митний орган жодних рішень з цього приводу не приймав.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, що пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, тому в цій частині підстави для стягнення з позивача судових витрат на користь відповідача відсутні.
Однак, позивач звернувся до суду з позовною заявою, що містить майнові вимоги про стягнення з Державного бюджету України коштів у загальній сумі 106853,20 грн., при цьому сплатив судовий збір у сумі 213,72 грн.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4872,00 грн.), що встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду (станом на 1 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218,00 грн. згідно із Законом України від 16.01.2014 №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік"). Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Це означає, що виходячи з суми позовних вимог, розмір судового збору за подання позову має становити 2137,06 грн.
Оскільки за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 213,72 грн., а за результатами розгляду адміністративної справи суд відмовив у задоволенні позову, решта судового збору - 1923,34 грн. підлягають стягненню з позивача до Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства "Дельта Медікел" до Державного бюджету України (отримувач коштів - Київський окружний адміністративний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37955989 ; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській обл. м. Київ; код банку отримувача (МФО) - 821018; рахунок отримувача - 31213206784001; код класифікації доходів бюджету - 22030001, символ звітності "206") судовий збір у сумі 1923 (одна тисяча дев'ятсот двадцять три) гривень 34 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 лютого 2014 р.