20 лютого 2014 рокусправа № 804/4681/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.
при секретарі: Соломка М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року у справі №804/4681/13-а за позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У квітні 2013 року ДП «ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» (далі по тексту - позивач, ДП «ВО «ПМЗ ім. О.М.Макарова») звернулося до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати дії відповідача, які були вчинені під час вручення позивачу відповіді на заперечення до акту перевірки від 29.11.2012 року за №31548/10/14 там податкового повідомлення-рішення №31603/10/14-016/0000718811 від 30.11.2012 року в порушення строку відповідно до пп.86.7, 86.8 ст.86 ПК України - протиправними; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №31693/10/14-016/00001718811 від 30.11.2012 року у м. Дніпропетровську ДПС.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року позовні вимоги задоволені частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС від 30.11.2012 року №31693/10/14-016/0000718811.
З постановою суду першої інстанції не погодилась СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувала тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.200.4 ст.200 ПК України з врахуванням термінів давності, визначених ст.102 ПК України. Апелянт вважав, що на порушення п.200.4 ст.200 ПК України позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, наступного податкового періоду (рядок 24) декларації за серпень 2012 року на суму 7898766 грн. Апелянт вважав, що відсутність заяви платника податків за певних обставин обумовлює наявність у рядку декларації за серпень 2012 року сум від'ємних залишків за травень, листопад, грудень 2008 року. січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та серпень 2009 року, які носять штучний характер, оскільки не можуть бути заявлені, тобто підприємство повинно було відкоригувати значення рядка 24 декларації за серпень 2012 року по від'ємному значенню за травень 2008 року - 452800 грн., за листопад 2008 року - 199207 грн., за грудень 2008 року - 1338707 грн., за січень 2009 року - 261804 грн., за лютий 2009 року - 2162710 грн., за березень 2009 року - 51207 грн., за квітень 2009 року - 2777621 грн., за травень 2009 року - 133940 грн., за червень 2009 року - 320045 грн., за серпень 2009 року - 200725 грн.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент накопичення залишку від'ємного значення за серпень 2012 р. у розмірі 7898766грн., який визначається у рядку 24 декларації ПДВ за попередні звітні періоди, факт оплати не наступив, але на підставі виникнення податкового зобов'язання, позивачу його контрагентами виставлялися податкові накладні; позивач у кожному податковому звітному періоді та в податкових деклараціях в рядку 24 ці суми відображав і відповідач ці суми затверджував та приймав без заперечень, що підтверджується податковими деклараціями та актами виконаних робіт. Суд вважав, що відповідач не навів правомірних доводів в акті перевірки на підставі яких документів та нормативних актів застосовано позивачу до рядка 24 податкової декларації термін позовної давності строком 1095 днів на суму 7898766 грн. Суд зазначив, що формування податкового кредиту позивачем на суму 7898766 грн. відбувалося на підставі податкових накладних, які підтверджують факт вчинення позивачем господарської операції, що є об'єктом оподаткування, відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, тобто формування платником ПДВ податкового кредиту не у періоді, коли виникло таке право, само по собі не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит.
Матеріалами справи встановлено, що з 24.10.2012 року по 13.11.2012 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ДП «ВО «ПМЗ ім.. О.М.Макарова» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень2012 року та бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за серпень 2012 року, за результатами якої 19.11.2012 року складено акт №518/14-0-14308368. Згідно висновків ДП «ВО «ПМЗ ім. О.М.Макарова» на порушення п.200.4 ст.200 ПК України з урахуванням термінів давності, визначених ст.102 ПК України завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) декларації з ПДВ за серпень 2012 року на суму 7898766 грн., у тому числі по періодах: за травень 2008 року - 452800 грн., за листопад 2008 року - 199207 грн., за грудень 2008 року - 1338707 грн., за січень 2009 року - 261804 грн., за лютий 2009 року - 2162710 грн., за березень 2009 року - 51207 грн., за квітень 2009 року - 2777621 грн., за травень 2009 року - 133940 грн., за червень 2009 року - 320045 грн., за серпень 2009 року - 200725 грн. На підставі акту перевірки 30.11.2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську було винесено податкове повідомлення-рішення №31693/10/14-016/0000718811, яким ДП «ВО «ПМЗ ім. О.М.Макарова» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7899018 грн. (а.с.3-75, т.1).
Як вбачається з акту перевірки, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги п.200.4 ст.200 ПК України, з урахуванням термінів давності визначених ст.102 ПК України, а саме залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та може бути відшкодований платнику податку в декларації з ПДВ за серпень 2012 року по від'ємному значенню за травень 2008 року - 452800 грн., за листопад 2008 року - 199207 грн., за грудень 2008 року - 1338707 грн., за січень 2009 року - 261804 грн., за лютий 2009 року - 2162710 грн., за березень 2009 року - 51207 грн., за квітень 2009 року - 2777621 грн., за травень 2009 року - 133940 грн., за червень 2009 року - 320045 грн., за серпень 2009 року - 200725 грн.
Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин)податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду. Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Не мають права на отримання бюджетного відшкодування: а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців; б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.
Відповідно до пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинній на момент спірних правовідносин) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Вищевказані норми формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ встановлено статтями 198 та 200 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Відповідно до п.102.5 ст.102 ПК України 102.5. заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Аналізуючи вищевказані норми законодавства, колегія суддів вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, виходячи з того, що податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Як вбачається з матеріалів справи формування податкового кредиту позивачем на суму 7898766 грн. відбувалося на підставі податкових накладних, що підтверджує факт вчинення позивачем господарської операції, що є об'єктом оподаткування, суми ПДВ були сплачені, про що є докази та податковий кредит декларувався позивачем на протязі відповідних звітних періодів. Відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, тобто формування платником податку на додану вартість податкового кредиту не у періоді, коли виникло таке право, само по собі не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит. У податковому законодавстві лише є обмеження у часі 1095 днів для подачі заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування. Встановлено. що заяви на бюджетне відшкодування сум ПДВ у розмірі 7898766 грн. разом з подачею декларації з ПДВ за липень 2012 року у серпні 2012 року позивач не подавав. Оскільки, виникло податкове зобов'язання, позивач у кожному податковому звітному періоді та в податкових деклараціях в рядку 24 ці суми відображав і відповідач ці суми затверджував та приймав без заперечень, що підтверджується податковими деклараціями та актами виконаних робіт.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивач мав всі належні права на віднесення суми у розмірі 7899018 грн. до рядка 24 декларації ПДВ за серпень 2012 року до податкового кредиту, так як строк 1095 днів на використання накопиченого податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду законодавством не передбачений..
З огляду на це, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам и податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року у справі №804/4681/13-а - залишити без змін
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: Т.С. Прокопчук