"28" січня 2014 р.справа № 2а-1445/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної автомобільної інспекції м. Дніпропетровська, інспектора відділу оформлення Дорожньо-транспортних пригод Державної автомобільної інспекції м. Дніпропетровська Бабаєва Сеймура Ісмаїловича про визнання незаконним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення, -
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2010 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу районного суду та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частиною 1 статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до п. 7 ч.1 ст. 3 того самого Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є правильність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просить визнати незаконним та скасувати протокол про адміністративне правопорушення від 16.02.2009 року серії АЕ № 0732117.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Нормативно-правовий акт - офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин.
Натомість, індивідуальний акт має індивідуальну спрямованість, стосується конкретної особи або вирішення конкретної юридичної справи. За своєю природою правовий акт індивідуальної дії, на відміну від нормативного, встановлює не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
До правових актів індивідуальної дії відносяться рішення суб'єкта владних повноважень, які поширюються на конкретних фізичних чи юридичних осіб і є актом одноразового застосування норм права.
Протокол не породжує певних правових норм, а його висновки не можна ототожнювати з приписами акту індивідуальної дії. Зазначений протокол не має обов'язкового характеру для конкретної фізичної особи, адже права та обов'язки для конкретної фізичної особи породжує саме рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте на підставі такого протоколу. А тому, з наведено випливає, що правовий наслідок як такий відсутній.
Отже, зазначений протокол не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.
А отже, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за його позовом.
За таких обставин, суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 199, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко