"05" грудня 2013 р.справа № 804/6493/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Дизайн»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Дизайн» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У травні 2013 року ТОВ «Мега-Дизайн» звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000202220 від 19.04.2013 року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 744169,00 грн., за штрафними санкціями 372086,00 грн., та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000212220 від 19.04.2013 року яким збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток на прибуток приватних підприємств за основним платежем 1317535,00 грн. за штрафними санкціями 658768,00 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 07.03.2013 року по 28.03.2013 року посадовими особами Західно-Донбаської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Мега-Дизайн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012 року.
За результатами перевірки складено акт №105/22-2-33459556 від 04.04.2013 року (том 1 а.с. 13-44).
Окрім іншого, перевіркою встановлено порушення п.п. 135.5.4 п. 135 ст. 135, п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України, у результаті чого підприємством безпідставно занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1317535 грн. за 1-2 квартали 2012 року, 4 квартал 2012 року; та п. 193.3 ст. 193, п. 198.6 ст. 198 ПК України - підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання металопродукції по паперовим носіям отриманим від ПП «Темко», ТОВ ВАФ «Меркурій» постачальників металопродукції, не пов'язаних з провадженням господарської діяльності з метою отримання податкової вигоди та у зв'язку з придбанням послуг у ТОВ «Мега-Дизайн Плюс» по пакуванню, маркуванню продукції та завантажувально-розвантажувальні роботи металопродукції не пов'язаних з провадженням господарської діяльності, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 744169,00 грн. та відповідно до заниження податку на додану вартість на загальну суму 744169,00 грн. за період з лютого по червень 2012р., листопад 2012 року.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013р.:
- № 0000202220, яким за порушення п. 193.3 ст. 193, п. 198.6 ст. 198 ПК України збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 744169,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 372086,00,00 грн. (том 1 а.с. 57);
- № 0000212220, яким за порушення п.п. 135.5.4 п. 135 ст. 135, п.138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємство на суму 1317535, 00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 658768,00 грн. (том 1 а.с. 58)
Як вбачається з акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, стали наступні обставини:
- підприємством на вимогу податкового органу не надані до перевірки товарно-транспортні накладні, інші договори з перевізниками на транспортування придбаної металопродукції, які б підтверджували фактичний рух товару по господарським операціям з ПП «Темко», ТОВ ВАФ «Меркурій», тому дані га думку відповідача, дані операції проведені виключно на паперових носіях з метою отримання податкової вигоди і не підлягають відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності;
- надані підприємством до перевірки акти здачі-прийняття робіт, послуг ТОВ «Мега-Дизайн Плюс» по пакуванню, маркуванню продукції та завантажувально-розвантажувальні роботи металопродукції, крім назви та вартості послуг не містять жодних обставин, підтверджуючих використання цих послуг у межах господарської діяльності - відсутня інформація щодо кількості осіб, які виконували дані роботи, послуги, кількості та найменування задіяного транспорту, інших машин та механізмів, які б підтверджували б правомірність визначення саме такої вартості робіт, послуг а тому витрати за надані послуги не можуть бути віднесені до складу валових витрат.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що досліджені в судовому засіданні первинні документи (акти виконаних робіт) по взаємовідносинам між ТОВ «Мега-Дизайн» та ТОВ «Мега-Дизайн Плюс» є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій, а відсутність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ ВАФ «Меркурій» та ПП «Темко», свідчить про завищення валових витрат по господарських операціях з даними контрагентами.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 744169,00 грн. по операціям з ТОВ ВАФ «Меркурій» та ПП «Темко».
На підтвердження відносин з ТОВ ВАФ «Меркурій» та ПП «Темко» позивачем для перевірки були надані видаткові та податкові накладні а також рахунки-фактури.
З наданих документів та пояснень позивача вбачається, що в період з лютого по червень 2012 року позивач придбав у ТОВ ВАФ «Меркурій» та ПП «Темко» металопродукцію, яка використовувалась ним для виготовлення опор електропередач.
Відповідно до п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
У відповідності до п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 ст.201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 ПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.
Для отримання права на формування податкового кредиту має бути належним чином підтверджено факт реального придбання товарів та наявні відповідні документи, що передбачені чинним законодавством України.
Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків. Доказів на спростування таких висновків відповідачем до суду надано не було.
Отже апеляційний суд приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність здійснення операцій з ТОВ ВАФ «Меркурій» та ПП «Темко», а висновок суду першої інстанції про те, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про відсутність факту отримання товару, є безпідставним, оскільки постачальником, не було надано позивачу товарно-транспортні накладні, отже зазначене порушення є допущеним контрагентом позивача під час передачі товару, а не порушенням позивача по справі.
Стосовно висновків про порушення позивачем п.п. 135.5.4 п. 135 ст. 135, п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України, по взаємовідносинам між ТОВ «Мега-Дизайн» та ТОВ «Мега-Дизайн Плюс» апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Між позивачем та ТОВ «Мега-Дизайн Плюс» було укладено договір надання послуг № 14/03 від 14.03.2011 року (том 1 а.с. 97-98).
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем було надано наступні документи: акти здачі приймання робіт (надання послуг): від 30.11.2012р. за № ОУ-0000013 - послуги з пакування продукції на суму 117600,00 грн. (з ПДВ), від 23.02.2012р. за № ОУ-0000002 - послуги з пакування продукції на суму 47400,00 грн. (з ПДВ), від 21.02.2012р. за № ОУ-0000003 - послуги з пакування продукції на суму 46800,00 грн. (з ПДВ), від 28.02.2012р. за № ОУ-0000005 - послуги з пакування продукції на суму 54000,00 грн. (з ПДВ), від 27.02.2012р. за № ОУ-0000004 - послуги з пакування та маркування продукції на суму 57120,00 грн. (з ПДВ), від 31.05.2012р. за № ОУ-0000011 - завантажувально-розвантажувальні роботи на суму 24000,00 грн. (з ПДВ), від 30.03.2012р. за № ОУ-0000007 - завантажувально-розвантажувальні роботи на суму 43200,00 грн. (з ПДВ), від 30.03.2012р. за № ОУ-0000006 - послуги з пакування та маркування продукції на суму 54000,00 грн. (з ПДВ), від 30.04.2012р. за № ОУ-0000009 - завантажувально-розвантажувальні роботи на суму 738000,00 грн. (з ПДВ), від 30.04.2012р. за № ОУ-0000010 - завантажувально-розвантажувальні роботи на суму 59400,00 грн. (з ПДВ), від 30.04.2012р. за № ОУ-0000008 - послуги з пакування та маркування продукції на суму 760000,00 грн. (з ПДВ) (том 1 а.с. 99-128).
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що надані позивачем документи повною мірою підтверджують понесені витрати за договором про надання послуг які пов'язані з діяльністю позивача, що свідчить про правомірність віднесення їх до валових витрат.
Враховуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000202220 та № 0000212220 від 19.04.2013 року були прийняті в результаті необґрунтованих висновків викладених в акті перевірки, у зв'язку з чим підлягають скасуванню як прийняті з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мега-Дизайн» 3441,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Дизайн» - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року - скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Дизайн» задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000202220 від 19.04.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Мега-Дизайн» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 1116255,00 грн. в тому числі за основним платежем 744169,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 372086,00 грн.
Скасувати податкове повідомлення рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000212220 від 19.04.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Мега-Дизайн» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1976303,00 грн. в тому числі за основним платежем 1317535,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 658768,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Дизайн» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 29 січня 2014 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов