"24" січня 2014 р.справа № 2а-1250/11(2а/173/3/2013)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості за додатковою пенсією, як особі віднесеній до 2 категорії постраждалого та як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році з 01.01.2011 року, -
В липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просив суд:
- визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової пенсії у розмірах меншіх ніж передбачено ст..51 Закону України «Про статус і соціальних громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 як особі постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ої категорії - протиправною;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму додаткової пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19.12.1991 року, з 01.01.2011 року.
Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової пенсії у розмірі, який визначено ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2011 року по 22.07.2011 року, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, згідно ст..51 вищевказаного Закону, за період з 01.01.2011 року по 22.07.2011 року, із урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача, має статус особи постраждалої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Статтею 49 Закону № 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 Закону № 796 особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком (редакція норми із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.11.2005 року № 3108-IV).
Пунктом 28 Розділу ІІ Закону України № 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 51 було викладено в новій редакції, які набули чинності з 01.01.2008 року. Згідно рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначені зміни було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, дію ст.51 Закону №796 було відновлено з 22 травня 2008 року. Норми цього закону не було скасовано або змінено у 2010-2011 роках.
До того ж, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсій позивача застосуванню підлягає ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд не може застосувати при розгляді справи, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст. 51 Закону.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки додаткова пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ч. 10 ст. 183-2, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня її отримання шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов