Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
17 лютого 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 вересня 2013 року по кримінальному провадженню за №12013190110000238 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 15 квітня 2011 року Дубровицьким районним судом Рівненської області за ч.3 ст.185 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі, 05 березня 2013 року умовно-достроково звільненого від відбування покарання,
обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК України,
за участю обвинуваченого ОСОБА_5 ,
його захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
В апеляційній скарзі на вирок Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 вересня 2013 року, яким ОСОБА_5 засуджений за ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст.71 цього Кодексу на три роки три місяці позбавлення волі, обвинувачений посилається на неправомірність і незаконність вироку та вважає, що судом порушено вимоги щодо повноти, всебічності і об?єктивності дослідження доказів у справі, оскільки він викрав 120 грн. Також він покликається на порушення вимог п.4 ч.2 ст.412 КПК України щодо права на захист та залишення судом першої інстанції без належної уваги ряду обставин, які пом?якшують покарання та стан його здоров?я. Просить скасувати вирок та звільнити його від відбування покарання у зв?язку із захворюванням на туберкульоз або скасувавши вирок, призначити новий судовий розгляд судом першої інстанції.
Вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 вересня 2013 року ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі та на підставі ст.71 цього Кодексу до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 квітня 2011 року - три місяці позбавлення волі, і за сукупністю вироків призначено остаточне покарання три роки три місяці позбавлення волі.
ОСОБА_5 засуджений за те, що 16 березня 2013 року о 16 год. 30 хв. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, шляхом пошкодження дверей запасного входу, проник в приміщення церкви Всіх Святих Сарненської єпархії Української православної церкви Московського патріархату, яка розташована в с. Колки Дубровицького району, звідки таємно викрав 350 грн. коштів, якими розпорядився на власний розсуд.
Під час апеляційного розгляду справи обвинувачений ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати вирок і повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Захисник-адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого з цих же підстав.
Прокурор ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_8 посилаючись на законність та обґрунтованість вироку, просили відхилити апеляційну скаргу.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України в апеляційній скарзі не оспорюється.
Потерпілий - настоятель церкви Всіх Святих в с.Колки Дубровицького району Рівненської області ОСОБА_8 показав, що 16.03.2013 р. з приміщення церкви було викрадено 350 грн.
Свідок ОСОБА_9 - касир вказаної церкви показала суду, що 16.03.2013 р. після закінчення служби в церкві зберігалось 370 грн. Перед наступною - вечірньою службою було виявлено, що 350 грн. цих коштів викрадено. Перед виявленням крадіжки вказаних коштів цей свідок разом з іншими свідками - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 , бачили ОСОБА_5 , який ходив під стінами церкви з кочергою в руці.
За показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 16.03.2013 р. о 16 год. 30 хв. біля церкви знаходився ОСОБА_5 , який запитував у них про те, коли можна прийти до священика на сповідь. При цьому ОСОБА_5 виходив з церкви з кочергою в руках, яку викинув. Зайшовши в церкву вони від касира дізнались про виявлену крадіжку грошей.
Обвинувачений ОСОБА_5 показав суду, що перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, вирішив проникнути в приміщення церкви з метою крадіжки. З церкви викрав гроші, сума яких значно менша від 350 грн. Завдані церкві цією крадіжкою збитки відшкодував повністю.
Під час проведення слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_5 показав та розказав як здійснив проникнення за допомогою кочерги, виявленої ним у приміщенні біля церкви.
Постановлений судом першої інстанції вирок відповідає вимогам ст.370 КПК України, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення вимог щодо повноти, всебічності і об?єктивності дослідження доказів по справі, як і твердження обвинуваченого про викрадення ним меншої суми коштів, колегія суддів вважає безпідставними.
Не ґрунтуються на законі і доводи апелянта про те, що вирок підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.2 ст.412 КПК України, оскільки судове провадження здійснено за відсутності захисника, участь якого є обов?язковою. Виключний перелік підстав за яких обов?язковою є участь захисника у кримінальному провадженні містить ст.52 КПК України. У даному разі ні за тяжкістю злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , ні за суб?єктом, участь захисника не є обов?язковою.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що як під час досудового розслідування, так при судовому провадженні ОСОБА_5 було належним чином роз?яснено право на захист за допомогою захисника, яким він скористався під час судового розгляду. Отже доводи про порушення права обвинуваченого на захист колегія суддів визнає такими, що позбавлені підстав.
Також колегія суддів вважає надуманими доводи апелянта щодо необхідності розгляду даного провадження на підставі угоди, оскільки такої досягнуто не було.
З вироку вбачається, що призначаючи покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке є тяжким злочином, та особу винного, який протягом невідбутої частини покарання вчинив новий злочин. Також враховано як пом?якшуючі покарання обставини щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування збитків.
Суд врахувавши вказані обставини, призначив покарання максимально наближене до нижньої межі санкції ч.3 ст.185 КК України.
Наявність захворювання на туберкульоз, про яке зазначено в апеляційній скарзі, сама по собі не є достатньою підставою для звільнення від покарання за хворобою на підставі ст.84 КК України.
За таких обставин колегія судів не вбачає підстав для скасування вироку чи його зміни в частині призначеного покарання.
Поряд з цим вирок підлягає зміні, оскільки у мотивувальній його частині суд послався на показання свідка ОСОБА_13 , які оголошено в судовому засіданні. Проте ч.1 ст.23 КПК України передбачено, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Отже посилання суду на показання свідка ОСОБА_13 , оголошені в залі судового засідання, підлягають виключенню з мотивувальної частини вироку.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 вересня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 змінити. Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на показання свідка ОСОБА_13 , оголошені в залі судового засідання.
В решті вирок Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 вересня 2013 року залишити без зміни.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без зміни - тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його оголошення, а засудженим ОСОБА_5 - в той же строк з моменту отримання її копії.
ОСОБА_1 ОСОБА_14 .Шпинта
Згідно.
Суддя-доповідач ОСОБА_1