Справа № 447/270/14-к
18.02.2014 року Миколаївський районний суд Львівської області
в складі головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
законного представника потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві кримінальне провадження , внесене в ЄРДР під № 12013150250001221 про обвинувачення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, одруженої, на утриманні має 3 малолітніх дітей, не військовозобов'язаної, раніше не судимої
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України,-
Обвинувачена ОСОБА_7 , яка є матір'ю малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , злісно не виконувала встановлених законом обов'язків по догляду за останнім, що спричинило тяжкі наслідки. ОСОБА_7 , знаючи, що вона несе відповідальність за виховання, догляд, лікування та розвиток сина ОСОБА_8 , який народився, із масою тіла 2,600 кг, із діагнозом асфіксія 5-6 балів, вроджені вади розвитку, будучи зобов'язаною піклуватися про його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створювати належні умови для його лікування, догляду, розвитку природних здібностей, поважати гідність дитини, жодного із перелічених обов'язків не виконувала. Бездіяльність ОСОБА_7 полягала в тому, що вона зловживала алкоголем, не зверталась за отриманням соціальної допомоги на утримання дитини, не виконувала вимоги лікарів щодо лікування сина, відмовлялась від обстеження та консультацій лікарів, які є необхідними для встановлення діагнозу захворювання сина та встановлення правильного лікування, не вживала заходів щодо його лікування, безпідставно обмежувала в харчуванні, чим не виконала вимоги ст. 150 Сімейного кодексу України і ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства". Злісне невиконання ОСОБА_7 своїх обов'язків по догляду за дитиною спричинило тяжкі наслідки у вигляді виникнення у малолітнього ОСОБА_8 ряду небезпечних захворювань, зокрема гіпотрофії 2-3 ступеня, затримки психомоторного розвитку, яка обумовлена білково-енергетичною недостатністю внаслідок недостатності харчування, дефіцит ваги 39%; затримки статекінетичного розвитку, на фоні дефіциту маси тіла. Таким чином ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.166 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України визнала повністю, щиро розкаялася та пояснила суду, що вона дійсно зловживала алкоголем після родів, а тому, можливо, не вчасно зверталась до лікарів, її притягали до адмінвідповідальності за неналежне виховання дітей.
Допитаний судом законний представник потерпілого ОСОБА_6 ствердив, що його син ОСОБА_8 народився у тяжкому стані, ОСОБА_7 через стрес втратила молоко, годувала дитину сумішшю, дійсно зловживала спиртними напоями, не вчасно зверталась за медичною допомогою, однак на даний час виправила свою поведінку і здійснює догляд за дітьми.
Суд з'ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз'яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченої, законного представника потерпілого та дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченої.
Таким чином суд вважає , що винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 166 КК України повністю та об'єктивно доведена.
Суд вважає, що дії обвинуваченої ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ст. 166 КК України, оскільки вона злісно не виконувала встановлені законом обов'язки по догляду за своїм малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що спричинило тяжкі наслідки у вигляді виникнення в нього ряду небезпечних захворювань.
При обранні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, посередньо характеризується за місцем проживання, має на утриманні трьох малолітніх дітей, щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, що є обставинами, які пом'якшують покарання. За таких обставин, суд вважає, що покарання ОСОБА_7 слід обрати в межах санкції статті за якою вона обвинувачується у виді позбавлення волі, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням ст. ст. 76, 79 КК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України та призначити покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі.
У відповідності з ст.ст. 79, 76 КК України звільнити засуджену ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1(одного) року 6(шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1