Єдиний унікальний номер 448/358/14-ц
Провадження № 6/448/3/14
28.02.2014 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:
головуючого - судді Борисенко В.В.
при секретарі - Мриц Н.І.,
за участю державного виконавця - Кірша В.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Мостиська подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мостиського районного управління юстиції Львівської області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -
27.02.2014 року головний державний виконавець ВДВС Мостиського РУЮ Львівської області Кірш В.М. звернувся до суду із вказаним поданням, покликаючись на те, що у нього на виконанні перебуває постанова Галицького районного суду м. Львова № 1304/10241/12 від 20.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 80862 грн. 30 коп.
З огляду на те, що боржником добровільно рішення суду не виконується, просить суд винести рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання своїх боргових зобов'язань ОСОБА_1, поклавши контроль по виконанню на Державну прикордонну службу України.
Державний виконавець ВДВС Мостиського РУЮ Львівської області Кірш В.М. в судовому засіданні подання підтримав, обґрунтувавши його обставинами, викладеними в даному поданні.
Заслухавши пояснення державного виконавця та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що дане подання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що згідно постанови Галицького районного суду м. Львова № 1304/10241/12 від 20.11.2012 року з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, слід стягнути штраф в сумі 80862 грн. 30 коп.
По вищевказаній поставі суду 25.02.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 36680357.
Боржником ОСОБА_1 добровільно рішення суду не виконується, відтак державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій було встановлено, що боржник ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ у Мостиському районі Львівської області, як одержувач пенсії, та згідно відповіді Новояворівського ВРЕР ДАІ за боржником зареєстровано транспортні засоби: "ИЖ 7108", 1989 р.в., червоного кольору, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_3; "M JJ150T-5", 2008 р.в., червоного кольору, номер шас.НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_2, щодо яких винесено постанову про арешт майна боржника та розшук майна боржника. Крім того згідно акту державного виконавця від 20.03.2013 року встановлено, що при виході за адресою, вказаною у виконавчому документі, майна належного боржнику на праві власності та на яке можна б було звернути стягнення не виявлено.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Нормами п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. Відповідно до ч.2 ст.6 вищевказаного Закону громадянинові, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон з цих же підстав.
Водночас, слід зазначити, що у відповідності до вимог п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань. Таким чином, наявність лише самого зобов'язання не наділяє ВДВС правом звернення до суду з таким поданням. Дійсний факт ухилення має підтверджуватися сукупністю доказів.
Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Однак, державним виконавцем Кіршем В.М. не надано достатньо доказів, з яких суд міг би вбачати необхідність обмеження боржника ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України. Так, в матеріалах подання відсутні факти та покликання на докази того, що боржником було вчинено дії щодо ухилення від виконання рішення суду. В поданні відсутні докази, які б свідчили про реальне існування загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду. Матеріали виконавчого провадження також не містять доказів належного повідомлення боржника ОСОБА_1 про час та місце проведення виконавчих дій.
Крім того, державним виконавцем не наведено і не додано доказів, що боржник має намір виїхати за кордон (письмові показання свідків, тощо) і саме з метою ухилення від виконання зазначених рішень суду.
Також відсутні будь-які дані щодо складу сім'ї, стану діяльності, місця праці чи тимчасових робіт боржника ОСОБА_1, характеру цих робіт та інше, а тому суд позбавлений можливості з'ясувати ті обставини, чи не призведе заборона у виїзді за кордон до позбавлення боржника єдиних засобів для існування тощо.
Подання державного виконавця не містить і достатньої мотивації, так як у ньому не зазначено причин та доцільності відповідного обмеження, а також обставин, які обумовлюють прийняття такого рішення.
За таких обставин, у відповідності до ст.4 ЦПК України суд при здійсненні правосуддя захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, а також у зв'язку із тим, що правових підстав для обмеження ОСОБА_1 у його конституційному праві вільно залишати територію України та встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України судом не встановлено, суд дійшов висновку, що в задоволенні даного подання слід відмовити.
При цьому суд роз'яснює, що заявник не позбавлений можливості в подальшому заявити аналогічні вимоги із наведенням обґрунтувань необхідності вжиття такого заходу та поданням в підтвердження цього відповідних доказів.
На підставі викладеного та керуючись ст.33 Конституції України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.377-1 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мостиського районного управління юстиції Львівської області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, - відмовити.
На дану ухвалу протягом п'яти днів з дня її проголошення (отримання особами, без участі яких постановлено ухвалу) може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд Львівської області.
СуддяВ.В. Борисенко