ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
28 лютого 2014 року Справа № 813/520/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Мричко Н.І. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 11913,75 грн, -
встановив:
Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - Сокальська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі ФО-П ОСОБА_1), в якому просить стягнути на користь державного бюджету з рахунків відповідача у банках, обслуговуючого такого платника податків 11913,75 грн в рахунок погашення податного боргу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у відповідача станом на 20.01.2014 року обліковується заборгованість, яка виникла внаслідок несплати податкового зобов'язання: з податку на доходи фізичних осіб - в розмірі 11913,75 грн. Враховуючи те, що відповідачем не вживаються заходи щодо погашення заборгованості самостійно, просить позов задовольнити повністю.
Згідно з ухвалою суду від 22 січня 2014 року скорочене провадження у даній справі відкрито.
Відповідачу надіслано судом копію ухвали про відкриття скороченого провадження разом із копією позовної заяви з додатками до неї, та запропоновано протягом десяти днів з дня одержання вказаних вище документів подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, направлені судом документи, отримані відповідачем 04 лютого 2014 року.
Оскільки судом належним чином виконано свій обов'язок щодо повідомлення відповідача, тому суд дійшов до висновку про наявність достатніх підстав для розгляду справи в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 183-2, п. 2 ч. 5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини та долучені до справи докази на їх підтвердження суд встановив наступне.
ФО-П ОСОБА_1 - 01.06.1995 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, за адресою: 80012, Львівська область, Сокальський район, с.Угринів, що підтверджується копією з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_2 від 13.01.2014 року №17930070.
01.12.2009 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0007701702/2, згідно з яким на підставі акта перевірки №731/1702/НОМЕР_1 від 12.08.2009 за порушення п.1 ст.14 розділу 4 Декрету КМУ від 30.04.1993 року №43-93 «Про прибутковий податок з громадян», п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.71. ст..7, пп.9.12.1, пп.9.12.2, п.9.12 ст.9, п.п.16.3.3 п.16.3 ст.16 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності» на суму 11913,75 грн.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №0007701702/2 від 01.12.2009 року відповідач оскаржив таке у судовому порядку.
Згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2010 року, залишеною без змін, згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року справа №28533/10, відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області № 0007701702 від 01.12.2009 року.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Як вбачається з припису норми ст. 14.1.137 ст.14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно до ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з положенням підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У відповідності до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України визначено, що органи державної податкової служби, є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені кодексом.
У відповідності до п.п.54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.
Згідно припису норми п.п.57.2 ст. 57 Податкового Кодексу України визначено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Положеннями п.57.3 ст.57 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.59.1. ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
В порядку п.59.3. ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
На виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України Сокальська ОДПІ у ГУ Міндоходів у Львівській області виставила ФО-П ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» від 21.11.2013 року №1166-17 на суму 11913,75 грн (основний платіж).
Як встановлено судом, з моменту надіслання податкової вимоги на адресу ФО-П ОСОБА_1 минуло 60 календарних днів, однак суму податкового боргу відповідачем сплачено не було.
Згідно з довідкою Сокальської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 20.01.2014 року №80/10/17-20 згідно з карткою особових рахунків, які ведуться в інспекції, податковий борг ФО-П ОСОБА_1 станом на 20.01.2014 року становить 11913,75 грн.
Відповідно до Податкового Кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п.95.1 ст. 95 Податкового Кодексу України - орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власність, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Положеннями п. 95.3 ст.95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунку платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органами державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
У відповідності до п.20.1.18 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
З урахуванням того, що сума податкового зобов'язання в розмірі 11913,75 грн станом на дату розгляду справи набула статусу податкового боргу, беручи до уваги те, що позивачем було вжито всіх передбачених Податковим кодексом України заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу на суму 11913,75 грн.
Розподіл судових витрат згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в користь бюджету суму податкового боргу в розмірі 11913 (одинадцять тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 75 коп.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Постанову суду звернути до негайного виконання.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мричко Н.І.