Номер провадження № 22-ц/785/1465/14
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Троїцька Л. Л.
20.02.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Кварталової А.М., Фальчук В.П.
при секретарі - Швець В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житловим будинком та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітніх дітей за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 вересня 2013 року, -
30.01.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила вселити її в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4, зобов'язати відповідача в подальшому не чинити їй перешкоди у користуванні житловим будинком за вищезазначеною адресою та стягнути з нього на її користь 20000 грн. та судові витрати (а.с.2-4).
Позов обґрунтований тим, що 06.06.2003 року між нею та відповідачем був укладений шлюб.
Від шлюбу мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8, 28).
Подружні стосунки не склалися, і рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 20.01.2009 року шлюб між ними був розірваний (а.с.9).
До листопада 2012 року вона проживала разом з дітьми у вищевказаному житловому будинку, який належить її колишньому чоловіку.
02.11.2012 року після закінчення роботи її відповідач не пустив до будинку. Діти залишились проживати з ним.
Вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів, в зв'язку з чим ОСОБА_3 пустив її до будинку, де вона мешкала разом з дітьми до 09.01.2013 року.
На даний час вона проживає в квартирі своєї матері за адресою: АДРЕСА_1.
Посилаючись на викладене, просила задовольнити позовні вимоги.
В свою чергу, 25.03.2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Біляївської РДА, ОСОБА_4, яку в подальшому уточнив та остаточно просив встановити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з ним за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.23-25, 95).
Свої вимоги обґрунтував тим, що з часу народження і після розірвання шлюбу з відповідачкою, діти продовжують проживати разом з ним за вищевказаною адресою. З 02.09.2010 року там зареєстровані. В будинку вони мають належні умови для проживання та розвитку.
Він має постійну роботу та можливість і бажання утримувати дітей.
Між тим, ОСОБА_2 не цікавиться їх життям, не намагається зустрічатися з ними.
Посилаючись на вищевикладене, просив в позові ОСОБА_2 відмовити та задовольнити його вимоги.
Ухвалою суду першої інстанції від 18 травня 2013 р. зустрічна позовна заява була прийнята до спільного розгляду з позовом ОСОБА_2 про вселення та зобов'зання не чинити перешкоди у користуванні житлом (а.с.53).
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24.09.2013 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визначено місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_3, за адресою: - АДРЕСА_4 (а.с.108-111).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення її позовних вимог та відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 скасуванню, з ухваленням нового, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні первинного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що будинок АДРЕСА_4. належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 28.08.1992 року (а.с.26).
Шлюб між сторонами розірваний і у них припинились обставини, передбачені ст. 64 ЖК України, тобто ОСОБА_2 перестала бути членом сім'ї власника будинку, оскільки таке право втратила після розлучення з ОСОБА_3
Позивачка у спірному будинку не проживає, особистих речей там не має.
Крім того, суд вважав, що вселення її в спірний будинок суперечить моральним засадам суспільства, так як ОСОБА_3 має іншу родину, перебуває (проживає) в цивільному шлюбі з іншою жінкою.
За таких підстав, не може бути задоволена і вимога ОСОБА_2 про зобов'зання відповідача не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням у спірному будинку.
Вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., на думку суду, є недоведеними і задоволенню не підлягають.
Колегія часткового погоджується з висновками суду і вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи і вимогам ст.ст. 64,156 ЖК України, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні первинного позову.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги не бажання позивачки на час розгляду справи в апеляційному суді вселятися в спірний будинок, у зв'язку з край неприязними відношеннями, які склалися у неї з колишнім чоловіком та його батьками, а також наявність у неї іншого житла.
Однак, колегія не погоджується з рішенням суду, яким задоволений зустрічний позов ОСОБА_3
При вирішенні цього спору, суд виходив з того, що відповідно до висновку органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації від 25.04.2013 року, вважається за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей з їх батьком з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.48).
ОСОБА_3 має постійну роботу, працює пожежником. Будинок, в якому він проживає з дітьми, належить йому на праві власності. Діти мають окрему кімнату, яка обладнана усіма необхідними умовами для проживання та розвитку.
ОСОБА_2 не дбайливо ставиться до своїх материнських обов'язків.
Судом також з'ясована думка малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу її бажання проживати разом з батьком.
При цьому суд керувався вимогами ст.ст. 161, 171 СК України.
Однак, колегія вважає, що рішення в цій частині є передчасним і фактично постановлене з порушенням як норм матеріального, так і процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 123 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Тобто зустрічний позов є одним із основних процесуальних засобів відповідача у захисті від первісного позову.
Приймаючи зустрічний позов, суд першої інстанції вимоги вказаної норми права до уваги не прийняв і фактично прийняв до розгляду позови, які не виникають з одних правовідносин, і на думку колегії не взаємопов'язані, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 виникають з житлових правовідносин, а зустрічний позов виник з сімейних правовідносин та стосується вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей. Такий спір,відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, повинен розглядатися судом при окремому проживанні батьків.
Судом не було враховане те, що до січня 2013 року сторони проживали у будинку ОСОБА_3 разом із дітьми, і у позивачки заявлені вимоги саме про вселення у будинок, у зв'язку з тим, що відповідач перешкоджає їй в ньому проживати сумісно з доньками, спілкуватися з ними та приймати участь у їх вихованні.
Згідно ч.ч.5,6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Розглядаючи зустрічний позов, суд також не врахував вимоги вказаної норми права і прийняв за основу письмовий висновок органу опіки та піклування від 25.04.2013 року о доцільності визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком (а.с.48).
При цьому суд не врахував те, що у вказаному висновку зазначено проживання доньки ОСОБА_6 з матір'ю за адресою АДРЕСА_1 і є посилення на довідку від 17 січня 2013 року КП «ЖКО Черемушки», яка спростовується позивачкою і на її думку не відповідає дійсності, що підтверджено довідкою з місця проживання про склад родини і реєстрації від 10.06.2013 року (а.с.10;59).
Висновки органу про не створення умов необхідних для розвитку дітей, також на її думку не відповідають дійсності, оскільки огляд житла за місцем реєстрації станом на 25.04.2013 р. органом опіки та піклування не проводився взагалі, а з 28.07.2013 року вона проживає за іншою адресою: АДРЕСА_3, на підставі договору оренди житлової площі. Квартира взята в оренду спеціально для проживання в ній з дітьми і складається з двох облаштованих кімнат, придатних для проживання малолітніх дітей.
Обстеження побутових умов проживання цієї квартири також ніким не проводилось.
При розгляді справи в апеляційній інстанції 27 грудня 2013 року службою у справах дітей Одеської міської ради Малиновського територіального відділу було проведене таке обстеження як по місцю реєстрації ОСОБА_2, так і за місцем її проживання та складені відповідні акти. З вказаних актів вбачається, що ОСОБА_2 створила необхідні умови для виховання і розвитку своїх дітей (а.с.174-175).
З урахуванням цих актів органом опіки та піклування був зроблений новий висновок від 17.02.2014 року (а.с.183-184). Між тим ні акти, ні висновок не були предметом дослідження у суді першої інстанції.
В порушення ч.4 ст. 10 ЦПК України, судом не було здійснено заходи щодо проведення огляду житла ні за її місцем реєстрації, ні за її місцем фактичного проживання. З урахуванням її бажання, щоб діти проживали разом з нею, їй не було роз'яснено право на звернення до суду з аналогічним позовом, так як на думку її представника, спір про встановлення місця проживання дітей повинен був розглядатися після вирішення спору за первісним позовом.
Посилення ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, залишеного ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.10.2013 року без змін, колегія до уваги не приймає, оскільки вказане рішення було постановлене під час розгляду цієї справи.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія вважає, що роблячи висновки про доцільність проживання обох дітей з батьком, враховуючи при цьому бажання доньки ОСОБА_5 проживати разом з ним та взагалі не роблячи ніяких висновків про доцільність проживання з батьком молодшої доньки, суд односторонньо розглянув справу без оцінки особистих якостей ОСОБА_2, відношення її до дітей, обстеження житлових умов відповідачки по зустрічному позову і передчасно постановив рішення, з порушенням вищевказаних норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову йому в позові.
При цьому, сторони не позбавлені можливості вирішити спір, який виник між ними щодо встановлення місця проживання дітей в іншому провадженні.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 вересня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 - скасувати.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
А.М. Кварталова
В.П.Фальчук