Справа № 159/7001/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Бондар В.М.
Провадження № 22-ц/773/264/14 Категорія: 42 Доповідач: Свистун О. В.
25 лютого 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Свистун О.В.,
суддів - Грушицького А.І., Завидовської-Марчук О.Г.,
при секретарі - Мельничук Т.Ю.,
за участі: представника позивача - Гордійчук А.О.,
відповідача - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Ковельського ремонтного житлово-комунального підприємства №1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчий комітет Ковельської міської ради про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення,
за апеляційною скаргою позивача Ковельського ремонтного житлово-комунального підприємства №1 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року,-
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року в задоволенні позову Ковельського РЖКП-1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчий комітет Ковельської міської ради, про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення - відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач Ковельський РЖКП-1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що РЖКП-1 дозволу на вселення в спірну квартиру не надавало, що свідчить про самоправність зайняття приміщення. Вказує, що нумерація квартир не змінювалася.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, покликаючись на доводи, викладені в ній.
Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечили, оскільки вважають, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що в квартиру АДРЕСА_1 був вселений та зареєстрований ОСОБА_5 на постійне місце проживання з 8.06.1984 року та проживав там до ІНФОРМАЦІЯ_1, по день смерті. 03 листопада 2003 року в цю ж квартиру зареєстрований на постійне місце проживання його правнук ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Судом правильно встановлено і це підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, що будинок АДРЕСА_1 перебував на балансі дистанції цивільних споруд (ДЦС) міста Ковеля, про що не заперечили сторони по справі. 22 лютого 2002 року рішенням Ковельської міської ради надано згоду ДЦС на передачу в міську комунальну власність даного будинку. Вищевказаним рішенням ДЦС було зобов'язано виготовити проект відведення земельної ділянки під даним будинком (а.с. 33). 8 серпня 2002 року було виготовлено технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1.
В судовому засіданні встановлено, що акт здачі-прийняття даного будинку, інвентаризація щодо квартир та встановлення кількості проживаючих РЖКП № 1 не проводило, тому дані документи відсутні. Також позивачем не надано в суд інших документів щодо надання квартири, зокрема відповідачу попереднім власником будинку.
Із матеріалів справи вбачається, що квартиру АДРЕСА_1 була надано ОСОБА_6 ще в листопаді 1958 року. ОСОБА_5 був вселений та зареєстрований на постійне місце проживання з 8.06.1984 року та проживав там до ІНФОРМАЦІЯ_1, по день смерті. 03 листопада 2003 року в цю ж квартиру зареєстрований на постійне місце проживання його правнук ОСОБА_3 Із форми - Б слідує, що сім'ї ОСОБА_5 надано квартиру НОМЕР_1 за вказаною адресою житловою площею 11,5 м.кв., та виправлено на 13.7 м.кв. (а.с. 40). З технічного паспорту вбачається, що квартира під НОМЕР_1 має житлову площу 12 м.кв., а квартира НОМЕР_2 - 13.7 м.кв.
Судом встановлено, що на час прийняття на баланс РЖКП-1 будинку АДРЕСА_1 нумерація квартир встановлена згідно технічного паспорта, який складено в серпні 2002 року.
Отже, на думку колегія суддів, наймачам ОСОБА_5 було надано квартиру, яка на час складання технічного паспорту має НОМЕР_2, а не НОМЕР_1. Крім того, докази позивача щодо нумерації квартир також спростовані поясненнями свідка, який був допитаний в судовому засіданні судом першої інстанції.
Доводи позивача, що відповідач самоправно зайняв квартиру НОМЕР_2, так як і його прадід за життя самоправно її зайняв, спростовані в судовому засіданні, оскільки позивач не надав доказів, що квартира, яка після отримання технічного паспорту значиться під НОМЕР_2, не була під НОМЕР_1 до 2002 року. Крім того, судом встановлено, що житлова площа квартири під НОМЕР_1 є 12 м.кв. Однак доказів про надання сім'ї ОСОБА_5 квартири з такою житловою площею позивач суду не надав.
Згідно зі ст. 109 Житлового кодексу УРСР, виселення із займаного житлового приміщення допускається лише з підстав, установлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу УРСР, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Самоправно зайнятим вважається приміщення, в якому мешкає особа без відповідного рішення про надання їй цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися в нього самовільно без будь-яких підстав або незважаючи на заборону про вселення. Виселення цих осіб пов'язано з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
Судом встановлено, що відповідач був зареєстрований в спірну квартиру на законних підставах, а тому доводи позивача про самоправне зайняття квартири відповідачем не знайшли свого підтвердження. А відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено факту неправомірного проживання відповідача ОСОБА_3 у спірному житлі, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність позовних вимог та відповідно до вимог закону відмовив у задоволені позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача Ковельського ремонтного житлово-комунального підприємства №1 відхилити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: