Головуючий у 1 інстанції - Коваленко В.В.
Суддя-доповідач - Шальєва В. А.
28 лютого 2014 року справа №257/9418/13-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого - судді Шальєвої В.А.
суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради на постанову Київського районного суду м. Донецька від 01.10.2013 р. в справі № 257/9418/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування Київської районної у м. Донецьку ради, про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернулась до Київського районного суду м. Донецька з позовом до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради (далі - УПСЗН), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування Київської районної у м. Донецьку ради, про зобов'язання вчинити певні дії, просила зобов'язати відповідача призначити та виплатити державну допомогу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 «Про Порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми». В обґрунтування позову зазначила, що відповідно до вироку місцевого суду вона відбувала покарання за статтею 119 Кримінального кодексу України з 19.05.2011 р. Постановою Малінівського районного суму м. Одеси звільнена від відбування покарання до 13.08.2014 р. у зв'язку із утриманням малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач зазначає, що під час перебування у виправній колонії зверталась до адміністрації із заявою про призначення державної допомоги, але неодноразово отримувала відмову. Після звільнення позивач звернулась до органу соціального страхування з вимогою призначення допомоги по догляду за дитиною, проте також отримала відмову від 26.11.2012 р. у призначенні вказаної допомоги.
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 01.10.2013 р. позов задоволено, зобов'язано УПСЗН призначити та виплатити державну допомогу ОСОБА_2 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 «Про порядок призначення та виплату державної допомоги сім'ям з дітьми».
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права апелянт просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначає, що законодавством встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Також зазначає, що законодавством не встановлено положень щодо поновлення пропущеного строку.
Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 08.02.2010 р. ОСОБА_2 визнана винної в скоєнні злочину, передбаченого ст. 119 Кримінального кодексу України, та їй призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, позивач направлена для відбування покарання до Чорноморської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області № 74. Постановою Малинівського районного суду м. Одеси від 23.08.2012 р. позивач звільнена з виправної колонії на підставі ст. 83 Кримінального кодексу України до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до 13.08.2014 р.
ОСОБА_2 звернулась до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради з заявою про призначення допомоги при народженні дитини, передбаченої Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1751.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2012 р. відповідачем надано позивачу відмову у встановленні допомоги на підставі п. 12 вищевказаного Порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Розглядаючи справу у межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 08.02.2010 р. ОСОБА_2 визнана винної в скоєнні злочину, передбаченого ст. 119 Кримінального кодексу України, та їй призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, позивач направлена для відбування покарання до Чорноморської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області № 74. Постановою Малинівського районного суду м. Одеси від 23.08.2012 р. позивач звільнена з виправної колонії на підставі ст. 83 Кримінального кодексу України до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до 13.08.2014 р.
26.11.2012 р. ОСОБА_2 звернулась до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради з заявою про призначення допомоги при народженні дитини, передбаченої Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1751.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2012 р. відповідачем надано позивачу відмову у встановленні допомоги на підставі п. 12 вищевказаного Порядку.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну).
Допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини (ч.ч.1, 3 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»).
Згідно зі ст. 12 цього Закону допомога при народженні дитини нараховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого на день народження дитини.
Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину.
Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Аналогічні вимоги передбачені й Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751.
Матеріалами справи підтверджено, що із заявою про призначення допомоги при народженні дитини позивач звернулась лише 26.11.2012 р., тобто після спливу строку для звернення з відповідною заявою, встановленого частиною 3 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п. 12 Порядку.
Колегія суддів зазначає, що ані Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ані Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми не передбачено можливості поновлення зазначеного строку, а тому на час звернення із заявою позивач не мала права на отримання допомоги при народженні дитини.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені відповідним законодавством України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо поважності пропуску строку звернення до органів соціального захисту у зв'язку із перебуванням у виправному закладі, оскільки позивачем не надано жодного підтвердження звернення про надання відповідної допомоги до відповідача через органи виконання покарань.
До того ж, як вказувалось раніше, законодавством не передбачено можливості поновлення такого строку.
З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради на постанову Київського районного суду м. Донецька від 01.10.2013 р. в справі № 257/9418/13-а задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Донецька від 01.10.2013 р. в справі № 257/9418/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування Київської районної у м. Донецьку ради, області про зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Прийняти в справі № 257/9418/13-а нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування Київської районної у м. Донецьку ради, області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: Шальєва В.А.
Судді: Компанієць І.Д.
Бишов М.В.