ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
в порядку письмового провадження
м. Київ
17 лютого 2014 року № 826/13978/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВідділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві
провизнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови
встановив:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася із адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
1. визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Кириленка Андрія Валерійовича щодо винесення в межах виконавчого провадження № 36688508 постанови від 16.08.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 21 294,60 грн.;
2. визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Кириленка Андрія Валерійовича від 16.08.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 21 294,60 грн.
У судове засідання 10.02.2014 р. прибув представник позивача. Відповідач, належним чином повідомлений про судове засідання, не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Позивач позовні вимоги вмотивовує тим, що в порушення статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем копія постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача не надсилалась, а тому позивач не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження та не мав можливості скористатись правом добровільного виконання рішення суду. Внаслідок чого дії державного виконавця щодо винесення постанови та постанова про стягнення з боржника виконавчого збору є неправомірними та, відповідно, постанова підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечує та вважає, що всі дії державним виконавцем в межах виконавчого провадження було вчинено відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», надав суду незавірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 36688508.
Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що 23 лютого 2012 р. Святошинським районним судом міста Києва видано виконавчий лист по справі № 2/2608/2226/12 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованості в розмірі 210 837,69 грн. та 2109,00 грн. судового збору.
На підставі заяви Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві постановою від 25 лютого 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 36688508 та встановлено строк для самостійного виконання - до 04 березня 2013 р.
16 серпня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 21 294,60 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2013 р. визнано бездіяльність державного виконавця Кириленка А.В. відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві щодо невинесення постанови про зупинення виконавчого провадження № 36688508 з примусового виконання виконавчого листа № 2-429 від 14.11.2012р. № 2/2608/2226/12 Святошинського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості в загальній сумі 210 837 грн. та 2 109 грн. судових витрат від 15.01.2007р. неправомірною, визнано дії державного виконавця Кириленка А. В. щодо проведення 30.07.2013р. опису й арешту майна неправомірними.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 р. пр.. № 4-с/759/144/13, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2014 р., визнано бездіяльність державного виконавця Кириленка А.В. щодо невжиття заходів по зупиненню виконавчого провадження № 36688508, визнано дії державного виконавця Кириленка А.В. щодо винесення постанов від 25.06.2013 р. про заміну сторони виконавчого провадження, від 20.07.2013 р. про накладення арешту на майно боржника та від 30.07.2013 р. про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, скасування зазначених постанов.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 р. відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Кредекс Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 36688508.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - суд аналізує тільки доречні і важливі аргументи особи.
Згідно положень вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, Суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.
Частинами другою та п'ятою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
При цьому, згідно вимог частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (стаття 32 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як підтверджується матеріалами справи, а саме з наданих відповідачем копій матеріалів з виконавчого провадження, постанову про відкриття виконавчого провадження від 25 лютого 2013 р. направлено на адресу ОСОБА_1 листом від 25.02.2013 р. № 682/5.
Відповідно до розділу 2. «Порядок загального документування у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділах державної виконавчої служби» Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Мінюста від 25.12.2008 р. № 2274/5, вихідна кореспонденція відправляється через діловода не пізніше наступного робочого дня після підписання (затвердження) документа (супровідного листа). Для реєстрації таких документів у Відділі ведеться Журнал реєстрації вихідної кореспонденції (додаток 5).
Якщо кореспонденція передається іншим установам, організаціям через розсильного, вона також записується в Розносну книгу для місцевої кореспонденції (додаток 6).
У разі направлення документів виконавчого провадження рекомендованими листами діловодом складаються реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції (додаток 7).
Реєстрація вхідних, вихідних та інших службових документів може здійснюватися за допомогою комп'ютеризованої системи організації діловодства, яка призначена для одержання статистичних даних щодо документообігу, оперативного пошуку документів та контролю за термінами їх виконання.
При автоматизованій (комп'ютерній) формі реєстрації документів запис здійснюється шляхом прямого введення обов'язкового складу реквізитів, який установлений для відповідних журналів у паперовій формі. За необхідності склад обов'язкових реквізитів може бути доповнений.
Процедура ведення журналів при автоматизованій (комп'ютерній) формі реєстрації документів полягає у щоденному роздрукуванні списків реквізитів відповідних журналів і віднесенні їх до відповідних справ згідно із номенклатурою.
Однак, відповідачем не надано суду належних доказів направлення позивачу супровідного листа від 25 лютого 2013 р. із копією постанови про відкриття виконавчого провадження (журнали реєстрації вихідної кореспонденції, поштових реєстрів відправки кореспонденції тощо).
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено дотримання ним вимог статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» при направленні боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З огляду на зазначене, суд бере до уваги твердження позивача, що ним не було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
А тому, подальші дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є протиправними та постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Однак, державним виконавцем не в повній мірі виконано передбачені статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язки, а саме не повідомлено належним чином боржника про відкриття виконавчого провадження, розпочато примусове виконання постанови із стягненням виконавчого збору, не пересвідчившись про отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на зазначене, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Кириленка Андрія Валерійовича щодо винесення в межах виконавчого провадження № 36688508 постанови від 16.08.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 21 294,60 грн., визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Кириленка Андрія Валерійовича від 16.08.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 21 294,60 грн.
Частиною 1ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Кириленка Андрія Валерійовича щодо винесення в межах виконавчого провадження № 36688508 постанови від 16.08.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 21 294,60 грн.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Кириленка Андрія Валерійовича від 16.08.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 21 294,60 грн.
4. Судові витрати в сумі 212,95 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. О. Маруліна