Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
24 лютого 2014 р. № 820/1129/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,
при секретарі судового засідання - Сковира Л.Ю..,
за участю:
представника позивача - Гордеєва С.В.,
представника відповідача - Іхненко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАН", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області Валківського відділення від 14.01.2014 року №0000012200, яким СТОВ "ЛАН" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 517 621,50 грн., в тому числі 345 081 грн. - за основним платежем та 172 540,50 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки СТОВ "ЛАН", яким було встановлено порушення пп. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоди, що перевірялись, на загальну суму 345081 грн., в тому числі за лютий 2013 року в сумі 181508 грн., квітень 2013 року 153326 грн., за вересень 2013 року 10247 грн., не відповідають дійсності та спростовуються наданими підприємством бухгалтерськими документами. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, та просив позов задовольнити. Представники відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у письмових запереченнях та просив суд відмовити в задоволенні позову. Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав. Позивач - СТОВ "ЛАН" зареєстрований Валківською районною державною адміністрацією 19.03.2003 року як юридична особа, ідентифікаційний код юридичної особи - 32276472. СТОВ "ЛАН" перебуває на обліку як платник податків у Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області з 20.03.2003 року. Також, згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Судом встановлено, на підставі п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та Наказу № 278 від 02.12.2013 року Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області на проведення позапланової перевірки, проведена документальна позапланова виїзна перевірка СТОВ "ЛАН" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2012 року по 31.10.2013 року. За результатами перевірки було складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 385/20-20-22-08/32276472 від 23.12.2013 року, за висновками якого, було встановлено порушення СТОВ "ЛАН": пп. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоди, що перевірялись, на загальну суму 345081 грн., в тому числі за лютий 2013 року в сумі 181508 грн., квітень 2013 року 153326 грн., за вересень 2013 року 10247 грн. На підставі зазначеного акту, керівником Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області (Валківське відділення) було складено податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 року № 0000012200, яким СТОВ "ЛАН" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість загалом на 517 621. 50 грн. (п'ятсот сімнадцять тисяч шістсот двадцять одна гривня п'ятдесят копійок), в т.ч. 345 801,00 грн. (триста сорок п'ять тисяч вісімсот одна гривна) - за основним платежем та 172 540,50 грн. (сто сімдесят дві тисячі п'ятсот сорок гривень п'ятдесят копійок) - за штрафними (фінансовими) санкціями. Як встановлено судом, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали відображені в акті перевірки висновки Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області про порушення СТОВ "ЛАН" пп. 198.3, ст. 198, Податкового кодексу України. Перевіряючи дані висновків відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, про порушення СТОВ "ЛАН" пп. 198.3, ст. 198, Податкового кодексу України, суд приходить до наступного. Згідно матеріалів справи та поданих сторонами доказів, суд встановив, що між позивачем, між СТОВ «ЛАН» та ТОВ «АГРО НОВАНИВА» укладені договори оренди сільськогосподарської техніки та додаткові угоди до них, а саме: договіри оренди сільськогосподарської техніки № 0103/11 ОСТ-Л від 01.03.2011 року, № 1111/11 ОСТ-Л від 11.11.2010 року, № 1612/12 ОСТ-Л від 16.12.2010 року, № 0110/10 ОСТ-Л від 07.10.2010 року, №0106/12 ОСТ-Л від 01 червня 2012 року, №0106/12 від 01 червня 2012 року та договір суборенди сільськогосподарської техніки №01/06 ОСТ-Л від 01 червня 2012 року.(а.с.92-95, 107-110, 120-123,135-139,150-153,156-159, 162-166, том 1) Оцінивши вказані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що вказані правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Таким чином, зазначені договори визнаються судом належними та допустимими доказоми наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно умов зазначених договорів оренди, орендодавець ТОВ «АГРО НОВАНИВА» передав в платне користування сільськогосподарську техніку, що належить йому на праві власності, а орендар СТОВ «ЛАН» її прийняв, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: акти виконаних робіт за грудень 2012 року (№ 269,270,271,272,273, 274,275 від 31.12.2012 р.), за січень 2013 року (№ 15,16,17,18,19,20,21 від 31.01.2013 р.), за лютий 2013 року (№ 37, 38, 39, 40,41.42,43 від 28.02.2013р.), за березень 2013 року (№59,60, 61,62,63,64,65 від 31.03.2013 р.), за квітень 2013 року (№ 88,87,86,85,84,83,82 від 30.04.2013 р.). (а.с. 169-203, том 1) За умовами цих договорів оренди є зобов'язання орендаря використовувати передану техніку виключно з метою сільськогосподарської діяльності, вчасно сплачувати щомісячну фіксовану орендну плату, а також проводити поточний та капітальний ремонт. Підставою віднесення сум до складу податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні: від 05.12.2012 р. № 14,13,12,11,10,9,8; від 27.12.2012 р. № 42,40,39, 38,37,36,35; від 01.02.2013 р. № 7,6,5,4,3,2,1; від 28.02.2013 р. № 39,38,37; від 01.03.2013 р. № 8,6,5,4,3,2,1; від 14.03.2013 р. № 28,27,26,25,24,23,22; від 01.04.2013 р. № 7,6,5,4,3,2,1; від 23.04.2013 р. № 23,21,20,19,18,17,16. (а.с. 204-249, том 1, 1-30, том 2) Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що орендна плата за вказаними договорами була сплачена у повному обсязі. Крім того, між СТОВ "ЛАН" та ТОВ "Європейський фонд розвитку" було укладено договор про надання послуг №1502/12Л від 15.02.12 року. (а.с. 31-33) Оцінивши вказаний правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Таким чином, зазначений договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до умов цього договору ТОВ "Європейський фонд розвитку", зобов'язується здійснити зберігання та забезпечення, доставку на адресу, вказану СТОВ "ЛАН" товарів, що купуються згідно договорів поставок, укладених між СТОВ "ЛАН" та ТОВ "Європейський фонд розвитку". Вказані послуги були надані в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт № 1953 від 15.03.2013; № 1717 від 11.03.2013; № 8637 від 06.09.2013; № 8640 від 06.09.2013 (а.с.35-38, том 2) та актами прийому-передачі від 09.01.2013 та 11.03.2013 ( а.с. 54-55) Підставою віднесення сум по даному договору до складу податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні № 128 від 11.03.2013 р., № 130 від 15.03.2013 р., № 100 від 06.09.2013 р., № 98 від 06.09.2013 р. (39-42) Також судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що оплата за вказані послуги була проведена у повному обсязі. У зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про невикористання сільськогосподарської техніки у власній господарський діяльності у відповідні періоди, а також сумніви щодо обсягу наданих послуг, є необґрунтованими та недоведеними. Висновки, які містяться в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущенні спеціалістів податкового органу. При цьому, суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань позивачем за правочином з його контрагентом. Відповідно до положеннь пп. а п. 198.1., п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно п. 198.3 ПК України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Крім того, пунктом 209.6. ст.209 ПК України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Таким чином підприємство визнається сільськогосподарським, незалежно від сезонності його виробництва.
Відповідно до пп.209.15.1. виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит є зокрема, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.
Таким чином, податковим законодавством встановлено, що для підтвердження права платника податків на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.
На підставі укладених правочинів позивач використовував орендовану техніку виключно з метою сільськогосподарської діяльності, а саме вирощування сільськогосподарських культур. Судом встановлено, що згідно умов договорів оренди, плата за використання техніки сплачувалась, щомісячно, на протязі дії зазначених договорів. Використання ж самої техніки відбувалось періодично, в залежності від пори року та видів сільськогосподарських робіт, що підтверджується доданими до матеріалів справи копією звіту по техніці за період з 01.12.2012 року по 30.04.2013 року (а.с.100-103, том 2), копіями подорожніх листів по орендованій техніці за період грудень 2012 року-березень 2013 року та за квітень 2013 року. (а.с. 163-219)
Також встановлено, що СТОВ "ЛАН", на виконання умов договорів також проводився поточний та капітальний ремонт орендованої техніки, що підтверджується копіями накладних на запчастини, лімітно-заборними картами, заправними відомостями. (а.с.104-162, том 2)
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України,- податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні по сплаті орендної плати, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.
В акті перевірки встановлено, що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними, отриманими позивачем.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.
В пункті 198.1 ст. 198 ПК України, передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, зазначається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статей 198, 201 Податкового кодексу України визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, або наявність податкової накладної оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.
Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Відповідно до п. 201.9. ст. 201 ПК України, не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Суд встановив, що наявність належно оформлених первинних документів, а також факт використання СТОВ «ЛАН» орендованої техніки у власній господарській діяльності фактично не заперечується відповідачем у акті.
Також суд зазначає, що податковою перевіркою встановлено порушення заповнення податкових накладних по операціях між СТОВ «ЛАН» та ТОВ «Європейський фонд розвитку».
Згідно акту перевірки, податкові накладні неправильно заповнені, а саме: «в графі «Кількість, об'єм, обсяг» вищевказаних податкових накладних вказано «послуга», а не кількість перевезеного Вантажу.
Згідно з п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Відповідно до п. 6.3 Порядку № 1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Згідно з п. 12 Порядку № 1379 до розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме, серед іншого, - у графу 3 - номенклатура товарів/послуг продавця; у графу 5 - одиниця виміру товарів/послуг - гри., шт.. кг, м, см, м. куб., см. куб., л тощо; у графу 6 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг. У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 6 указується: «послуга/проценти тощо».
Суд зазначає, що факт здійснення господарської операції між контрагентами не заперечується, а висновки податкового органу про неможливість встановлення змісту і обсягу господарських операцій та одиниці їх виміру не може бути підставою для визнання операції недійсною.
Судом також встановлено, що між СТОВ «ЛАН» та ТОВ «Європейський фонд розвитку» мало місце фактичне здійснення господарської операції, цей факт підтверджується первинними документами, заповненими з додержанням норм податкового законодавства.
На підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивач надав усі необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог ПК України.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що наявними у справі документами доведено наявність ділової мети та фактичне виконання господарських операцій за переліченими правочинами, понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємопов'язаності сторін перелічених правочинів, використання техніки у власній господарській діяльності СТОВ "ЛАН".
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами за перевіряємий період.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області Валківського відділення від 14.01.2014 року №0000012200 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області Валківського відділення від 14.01.2014 року №0000012200, яким СТОВ Агрофірми "ЛАН" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 517 621,50 грн., в тому числі 345 081 грн.- за основним платежем та 172 540,50 грн.- штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН" (63033, Харківська область, Валківський район, с. Черемушна, вул. Радянська, 68 А, код ЄДРПОУ 32276472, п/р 2600153582 а АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві, МФО 380805, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргуне було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі повний текст постанови складено 28.02.2014 року.
Суддя І.С. Нуруллаєв