Справа № 815/7984/13-а
17 лютого 2014 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколенко О.М.;
при секретарі - Громовій К.Д.;
за участю: представника позивача - Тропанець Ю.М. (за довіреністю);
представника відповідача - Смірнової А.В. (за довіреністю);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державного підприємства «Саратське лісове господарство» до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Саратське лісове господарство» до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2013 року: №0000092200, № 0000112200, № 0000122200 та № 0000101700.
Позивач не погоджується з винесеними податковим органом оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та мотивує свої позовні вимоги тим, що перевірка проведена відповідачем з порушенням Закону, оскільки вона проводилась на підставі матеріалів прокуратури, в яких були зазначені певні для перевірки питання, але Саратська МДПІ проводила повну перевірку господарської діяльності державного підприємства, яка тривала 30 робочих днів.
Окрім того, позивач зазначає, що у відповідності з п.п.78.1.11. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, непланова виїзна перевірка здійснюється при наявності постанови суду про призначення перевірки, постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними у відповідності до Закону по кримінальним справам, які знаходяться в їх провадженні. Але, як вказує позивач, така підстава була відсутня, у зв'язку із чим сама перевірка не повинна була проводитись.
Крім того, позивач зважає на те, що після отримання акта перевірки від 26 березня 2013 року №52/220000992585, ДП «Саратське ЛГ» 03 квітня 2013 року надало до податкового органу заперечення на цей акт, в яких просило скасувати його, й за таких обставин, на думку позивача, Саратська МДПІ повинна була у відповідності до п.7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПС України від 21.06.2001 року протягом 10 днів після складення акту перевірки направити рішення за формою «С», а не податкові повідомлення - рішення, які не мають відношення до спірних правовідносин.
Враховуючи все вищевикладене, позивач посилається на те, що Саратська МДПІ не мала законних підстав для направлення податкових повідомлень-рішень та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
За таких обставин позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Водночас, суд зазначає, що до початку розгляду справи по суті, позивачем були надані до суду уточнення до позовної заяви (т.1 а.с.121-122), в яких ДП «Саратське лісове господарство» в остаточній редакції своїх позовних вимог, просило суд: визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12.04.2013 року: №0000092200, №0000102200, №0000112200, №0000122200 та №0000101700 та від 02.07.2013 року: № 0000302200, № 0000192200, № 0000291700.
Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.150-157), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, посилаючись на те, що на підставі наказів від 26.02.2013 року №114 та від 12.03.2013 року №125 та направлень від 26.02.2013 року №110, 111, 112, 113, 114, виданих Саратською МДПІ Одеської області ДПС, згідно із ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст.78, абз.1 п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП „Саратське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складений акт перевірки від 26.03.2013 року №151/2200/00992585. На підставі акту від 26.03.2013 року №151/2200/00992585 Саратською ОДПІ прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.04.2013р.: №0000092200, №0000102200, №0000112200, №0000122200 та №0000101700.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000092200, відповідач зазначив, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту (рядки 17 та 13) за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. встановлено завищення податкового кредиту за період 2011-2012р.р. всього на суму ПДВ у розмірі 11901,0 грн. Так, як зазначено відповідачем, актом зафіксовано, що в ході перевірки використовувались реєстри отриманих та виданих податкових накладних, авансові звіти використання готівкових коштів з касовими чеками за період з 01.03.2011р. по 31.12.2012р., згідно яких встановлено, що ДП "Саратське лісове господарство" включено до складу податкового кредиту суми придбання палива, товарно-матеріальних цінностей за готівкові кошти згідно касових чеків. Для визначення правильності нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної, були згруповані данні реєстрів отриманих податкових накладних по кожному місяцю за перевіряємий період за кожний день для виявлення сум перевищення 200 гривень за день (без урахування податку).
При цьому, як вказує відповідач, рішенням Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25.06.2013 року № 137/10/15-32-10-02-07 за результатами розгляду скарги платника встановлено, що податкова пільга в розмірі 11000 грн. застосовувалась не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання згідно із ст.209 Податкового кодексу, і відповідно Саратською ОДПІ при винесенні податкового повідомлення - рішення №0000092200 від 12.04.2013 року не визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11000 грн. та суму штрафних фінансових санкцій відповідно до п.123.2 ст.123 Податкового кодексу у розмірі 1 грн.
Водночас, в частині правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000102200, відповідач зазначив, що актом перевірки зафіксовано, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року встановлено його заниження на суму 18033,00 грн. за ІV квартал 2010 року, у зв'язку із тим, що підприємством при розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів, невірно визначено приріст запасів в складі валових доходів за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, чим порушено п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000112200, відповідач зазначив, що перевіркою встановлено ненадання ДП "Саратське лісове господарство" до Саратської ОДПІ податкової декларації з екологічного податку за ІІІ квартал 2012 року, чим порушено п.49.2 ст.49, п.250.2 ст.250 Податкового кодексу, у зв'язку із чим на підставі п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу до ДП "Саратське лісове господарство" застосовано штрафну санкцію у сумі 170 грн. за неподання податкової декларації з екологічного податку за ІІІ квартал 2012 року.
В частині правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000122200, в запереченнях зазначено, що під час проведення перевірки зафіксовано не оприбуткування готівки в касі підприємства в день її фактичного одержання, а саме - 05.05.2011 року у сумі 11000,0 грн., що підтверджується сторінкою 6 касової книги ДП "Саратське лісове господарство" за 05.05.2011 р., чим порушено п.п.2.6 п.2 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Мінюсті 13.01.2005 р. під № 40/10320. На підставі ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за не оприбуткування у касі готівки до ДП "Саратське лісове господарство" застосовано штрафні санкції у сумі 55000 гривень.
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000101700, відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення щодо нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку із чим підприємством занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 8818,92 грн. Також, перевіркою зафіксовано, що у періоді з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. ДП "Саратське лісове господарство" заборгованість з податку на доходи на 31.12.2012 р. складає 33712,27 грн., у зв'язку із чим до ДП "Саратське лісове господарство" на підставі п.127.1 ст.127 Податкового Кодексу за несплату (неперерахування) податку з доходів фізичних осіб у сумі 33712,27 грн. застосована фінансова санкція у сумі 8428,07 грн. (33712,27 х 25%). Рішенням Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25.06.2013 року № 137/10/15-32-10-02-07 за результатами розгляду скарги платника збільшено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 33712,27 гривень.
У зв'язку із вищезазначеним, Саратська ОДПІ вважає правомірним прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, та просить суд задоволенні позову ДП "Саратське лісове господарство" відмовити у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням наданої заяви про уточнення позовних вимог, підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Державне підприємство «Саратське лісове господарство» зареєстровано Саратською районною державною адміністрацією 30.12.1991 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1 а.с.8).
Судом встановлено, що позивач станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в Саратській МДПІ Одеської області ДПС, яка в подальшому реорганізована в Саратську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області, та у період, за який проводилась перевірка, ДП «Саратське лісове господарство» було зареєстровано, зокрема, платником: - податку на прибуток, - податку на додану вартість; - податку на доходи з фізичних осіб; - екологічного податку, що також підтверджується п.2.4.1 акту перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 26.02.2013 року по 19.03.2013 року посадовими особами Саратської міжрайонної ДПІ в Одеській області, на підставі направлень від 26.02.2013 р. №110, 111, 112, 113, 114, 115, виданих Саратською міжрайонною ДПІ в Одеській (т.1 а.с.227-229), згідно зі ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, абз.1 п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України та відповідно до наказів Саратської МДПІ від 26.02.2013 року за №114 «Про проведення позапланової виїзної перевірки», від 12.03.2013 р. №125 «Про продовження документальної позапланової виїзної перевірки» (т.1 а.с.218-219) та постанови про проведення перевірки Одеської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері №6 від 11.02.2013 року (т.1 а.с.230-231) проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП «Саратське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акта.
При цьому, як зазначено в акті перевірки та вбачається з матеріалів справи, направлення на перевірку, копії наказів та постанови про проведення перевірки вручені 26.02.2013 року керівнику ДП «Саратське лісове господарство» - Юреско Л.І., з відома якого, та в присутності головного бухгалтера - Бондаренко М.Д., проведено перевірку.
За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт від 26.03.2013 р. №151/2200/00992585 (т.1 а.с.123-196), яким за перевіряємий період встановлені порушення ДП "Саратське лісове господарство":
- пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток за 2010 рік на суму 12421,00 грн., в тому числі за ІV квартал 2010 року в сумі 12421грн.;
- абзаців 4, 5, 6 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, пункту 81.2. статті 81 , пункту 10.2. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 201.4, 201.6., 201.11 статті 201, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року за №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках», що призвело до заниження суми ПДВ, яка в поточному звітному періоді залишається у розпорядження с/г підприємства всього у сумі 15812 грн.;
- пункту 203.2 статті 203, пункті 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року за №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках», у зв'язку із чим ДП "Саратське лісове господарство" не перераховано на спеціальний рахунок суму у розмірі 17252 грн. та несвоєчасно перераховано на спеціальний рахунок з ПДВ суму у розмірі 4938 грн. із затримкою до 30 календарних днів та суму у розмірі 71948 грн. із затримкою більше 30 календарних днів.
- пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках" від 12 січня 2011 р. №11, а саме підприємство застосувало податкову пільгу, не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання, в розмірі 11000 грн. у травні 2011 року.
- пункту 49.2 статті 49, пункту 250.2. статті 250 Податкового кодексу, оскільки підприємством не подана податкова декларація з екологічного податку за ІІІ квартал 2012 року.
- підпункту 165.1.21 пункту 165.1 статті 165, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 , другого абзацу підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169, підпункту б) пункту 176.2 статті 176, пункту 177.6 статті 177 Податкового кодексу України, пункту 4 Постанови КМУ від 26.12.2003р. №2035 "Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги", пункту 7.1 статті 7 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб", у зв'язку із неповним утриманням та несвоєчасним перерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб у жовтні - грудні 2011р., у січні - грудні 2012р, та у зв'язку із встановленням заборгованості по податку на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2012р. в сумі 33712,27грн. (недостовірність даних податкових розрахунків за ф.-1ДФ), в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 8818,92 грн.
- підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004р. №637 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, у зв'язку із не оприбуткуванням готівки в касі підприємства в день її фактичного одержання у сумі 11000,00 грн.
Також, до вказаного акту перевірки відповідачем були складені відповідні додатки до нього (т.1 а.с.30-36).
Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 26.03.2013 р. №151/2200/00992585, позивач звернувся до Саратської міжрайонної ДПІ в Одеській області із запереченнями на цей акт від 03.04.2013 року за №182 в частині п.3.2.2 та п.3.2.5 акту (т.1 а.с.56-60).
Своєю відповіддю від 10.04.2013 року № 1447/8/2200 на заперечення ДП «Саратське лісове господарство», Саратська міжрайонна ДПІ Одеської області ДПС залишила без змін висновки акту перевірки 26.03.2013 р. №151/2200/00992585, зазначивши що такі висновки є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству (т.1 а.с.23-27).
На підставі вищевказаного акту перевірки від 26.03.2013 року №151/2200/00992585 Саратською міжрайонною ДПІ Одеської області ДПС прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- від 12.04.2013 року №0000112200, яким ДП «Саратське лісове господарство» за порушення пункту 49.2 статті 49, пункту 250.2. статті 250 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «надходження від викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення» у розмірі 0 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 170 грн. (т.1 а.с.37) із розрахунком штрафних санкцій до нього (т.1 а.с.39);
- від 12.04.2013 року №0000102200, яким ДП «Саратське лісове господарство» за порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств державної власності у розмірі 12421 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3105 грн. (т.1 а.с.38) із розрахунком штрафних санкцій до нього (т.1 а.с.39);
- від 12.04.2013 року №0000122200, яким до ДП «Саратське лісове господарство» за порушення підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004р. №637 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 55000 грн. (т.1 а.с.40) із розрахунком штрафних санкцій до нього (т.1 а.с.41).
- від 12.04.2013 року № 0000092200, яким ДП «Саратське лісове господарство» за порушення абзаців 4, 5, 6 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, пункту 81.2. статті 81 , пункту 10.2. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 201.4, 201.6., 201.11 статті 201, пункту 203.2 статті 203, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року за №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках», збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 0 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47887 грн. (т.1 а.с.48) із розрахунком штрафних санкцій до нього (т.1 а.с.29);
- від 12.04.2013 року №0000101700, яким ДП «Саратське лісове господарство» за порушення підпункту 165.1.21 пункту 165.1 статті 165, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 , другого абзацу підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169, підпункту б) пункту 176.2 статті 176, пункту 177.6 статті 177 Податкового кодексу України, пункту 4 Постанови КМУ від 26.12.2003р. №2035 "Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги", пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8818,92 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10884,30 грн. (т.1 а.с.54) із розрахунком штрафних санкцій до нього (т.1 а.с.55).
Не погоджуючись із винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, ДП «Саратське лісове господарство» звернулось до Державної податкової служби в Одеській області з первинною скаргою на податкові повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000092200, №0000102200, № 0000112200, № 0000122200 та № 0000101700 (т.1 а.с.11).
25.06.2013 року за № 137/10/15-32-10-02-07 Головним управлінням Міндоходів в Одеській області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги (т.1 а.с.12-19), відповідно до якого ГУ Міндоходів в Одеській області:
- залишило без змін податкові повідомлення-рішення Саратської міжрайонної ДПІ Одеської області ДПС від 12.04.2013 року №0000102200, № 0000112200, № 0000122200 та № 0000101700, а первинну скаргу директора ДП «Саратське лісове господарство» в цій частині - без задоволення;
- скасувало податкове повідомлення-рішення Саратської міжрайонної ДПІ Одеської області ДПС від 12.04.2013 року №0000092200 в частині донарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 39890 грн., а первинну скаргу директора ДП «Саратське лісове господарство» в цій частині задовольнило, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишило без змін, а первинну скаргу директора ДП «Саратське лісове господарство» в цій частині - без задоволення;
- збільшило суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22901 грн.;
- збільшило суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ на 1 грн.;
- збільшило суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ на 14356 грн. (форма «Ш»);
- збільшило податок з доходів фізичних осіб у розмірі 33712,27 грн.
В результаті зменшення та збільшення суми грошових зобов'язань (в т.ч. збільшення сум застосованих штрафних (фінансових) санкцій), Саратською об'єднаною ДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області винесені нові податкові повідомлення-рішення:
- від 02.07.2013 року № 0000302200, яким ДП «Саратське лісове господарство» за порушення абзаців 4, 5, 6 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, пункту 81.2. статті 81 , пункту 10.2. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 201.4, 201.6., 201.11 статті 201, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 3, п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року за №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках», збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 22901 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7998 грн. (т.1 а.с.28, 201) із розрахунком штрафних санкцій до нього (т.1 а.с.29);
- від 02.07.2013 року № 0000192200, яким ДП «Саратське лісове господарство» за порушення пункту 203.2 статті 203, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року за №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках» зобов'язано сплатити штраф у сумі 14356 грн. (т.1 а.с.42, 200) із розрахунком штрафних санкцій до нього (т.1 а.с.42а);
- від 02.07.2013 року № 0000291700, яким ДП «Саратське лісове господарство» за порушення пп.168.1.2 п.168 ст.168 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 33712,27 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн. (т.1 а.с.50) із розрахунком штрафних санкцій до нього (т.1 а.с.51).
Судом встановлено, що не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 12.04.2013 року та від 02.07.2013 року, ДП «Саратське лісове господарство» звернулось з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України про скасування цих податкових повідомлень-рішень (т.1 а.с.43-46), яка, за наслідками її розгляду Міністерством доходів і зборів України залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Саратської міжрайонної ДПІ Одеської області ДПС від 12.04.2013 року та від 02.07.2013 року - без змін (рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 30.07.2013 року №7920/6/99-99-10-01-15) (т.4 а.с.14-21).
Не погодившись з висновками податкових органів та винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення Саратської міжрайонної ДПІ Одеської області ДПС від 12.04.2013 року №0000092200, №000010220, № 000011220, № 0000122200 та № 0000101700 та від 02.07.2013 року № 0000302200, № 0000192200, № 0000291700 в судовому порядку.
Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача (з урахуванням рішень податкових органів про розгляд скарг) про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Як вже зазначено судом, за наслідками розгляду скарг позивача, поданих в порядку адміністративного оскарження про скасування податкових повідомлень-рішень, ГУ Міндоходів в Одеській області, зокрема, скасувало податкове повідомлення-рішення Саратської міжрайонної ДПІ Одеської області ДПС від 12.04.2013 року №0000092200 в частині донарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 39890 грн., а первинну скаргу директора ДП «Саратське лісове господарство» в цій частині задовольнило, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишило без змін, а первинну скаргу директора ДП «Саратське лісове господарство» в цій частині - без задоволення; збільшило суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22901 грн. та збільшило суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ на 1 грн., у зв'язку із чим, Саратською об'єднаною ДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області винесено нове податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 року № 0000302200, яким ДП «Саратське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 22901 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7998 грн. (т.1 а.с.28, 201) із розрахунком штрафних санкцій до нього (т.1 а.с.29).
Статтею 60 Податкового Кодексу України передбачений порядок відкликання податкового повідомлення-рішення.
Так, відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
Відповідно до п. 60.4 ст. 60 ПК України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Наведені норми Податкового кодексу України кореспондуються з приписами пунктів 5.1 та 5.3 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236 (далі - Порядок № 1236), яким визначено порядок відкликання податкових повідомлень-рішень, зареєстрованим в Міністерстві
юстиції України 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447
Відповідно до п. 3.4. Порядку № 1236, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.
Якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.
Отже, оскільки за наслідками розгляду скарг ДП «Саратське лісове господарство» в адміністративному порядку оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000092200 скасовано в частині донарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 39890 грн., та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято остаточне нове податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 року № 0000302200, то податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000092200 вважається відкликаним в силу вимог пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України та п.п.5.1 та 5.3 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків.
При цьому, суд звертає увагу на те, що оскільки в силу вимог ст.60 ПК України та п.п.5.1 та 5.3 розділу V Порядку № 1236, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000092200 вважається відкликаними у зв'язку із зменшенням нарахованої суми грошового зобов'язання, тому відсутнє саме податкове повідомлення-рішення, яке суд міг би скасувати або визнати правомірними та залишити його силі, а отже не має юридичного наслідку цього рішення та відсутні підстави для його юридичної оцінки судом.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що за результатами оскарження ДП «Саратське лісове господарство» податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000092200, відповідачем прийнято остаточне податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 року № 0000302200 на зменшену та збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, яке оскаржено позивачем в судовому порядку по цій адміністративній справі, а податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000092200 в силу вказаних приписів Податкового кодексу України та Порядку № 1236 є відкликаним, та не порушує прав та інтересів позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП «Саратське лісове господарство» про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000092200 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Разом з цим, вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 02.07.2013 року № 0000302200 та № 0000192200, суд виходить з наступного.
У розділі 3.2.«Податок на додану вартість» акту перевірки (п.3.2.2 «Податковий кредит») по скороченій декларації з ПДВ зазначається, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту (рядки 17 та 13) за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. встановлено завищення задекларованих показників на загальну суму 16857 грн., в т.ч. за жовтень 2010 р. на 620 грн., в листопаді 2010р. на 2375 грн., в грудні 2010р. на 916 грн., в січні 2011р. на 417 грн., в лютому 2011р. на 1494 грн., в березні 2011р на 1196 грн., в квітні 2011р. на 995 грн., в травні 2011р на 926 грн., в червні 2011р на 478 грн., в липні 2011р. на 128 грн., в серпні 2011р. на 447грн. в вересні 2011р. на 933грн., в жовтні 2011р. на 552 грн., в листопаді 2011р. на 574 грн., в грудні 2011р. на 203 грн., в січні 2012р. на 1109 грн., в лютому 2012р. на 439 грн., в березні 2012р на 197 грн., в квітні 2012р. на 622 грн., в травні 2012р на 365 грн., в червні 2012р на 9 грн., в липні 2012р. на 187 грн., в серпні 2012р. на 887 грн. в вересні 2012р. на 235 грн., в жовтні 2012р. на 407 грн., в листопаді 2012р. на 146 грн.
Перевіркою відображених у рядку 10.1 Скорочених Декларацій з ПДВ „Придбання з ПДВ на митній території України товарів (робіт, послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку" показників за період з 01.10.2010р. по 01.03.2011р. у загальній сумі 25415 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) для виробництва продукції лісового господарства та сільськогосподарської продукції.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2010р. по 01.03.2011р. в загальній сумі 25415 грн. на підставі: журналів-ордерів по рахункам 201, 203, 23, 27, 301, 311, 631,64, 90, 79; прибуткових накладних та отриманих податкових накладних, банківських і касових документів та інших первинних бухгалтерських документів, встановлено завищення задекларованих ДП "Саратське лісове господарство" показників у рядку 10.1 Скорочених Декларацій з ПДВ "Придбання з ПДВ на митній території України товарів (робіт, послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку" на загальну суму 5822 грн. в т.ч. за жовтень 2010р на 620 грн., в листопаді 2010р. на 2375 грн., в грудні 2010р. на 916 грн., в січні 2011р. на 417 грн., в лютому 2011р. на 1494 грн.
Так, актом зафіксовано, що в ході перевірки використовуючи реєстри отриманих та виданих податкових накладних, авансові звіти використання готівкових коштів з касовими чеками за період з 01.03.2011р. по 31.12.2012р., встановлено, що ДП "Саратське лісове господарство" включено до складу податкового кредиту суми придбання палива, товарно-матеріальних цінностей за готівкові кошти згідно касових чеків. Для визначення правильності нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної, були згруповані данні реєстрів отриманих податкових накладних по кожному місяцю за перевіряємий період за кожний день для виявлення сум перевищення 200 гривень за день (без урахування податку), які наведені в додатках №4 та №5 до акту перевірки.
Зведений розрахунок перевищення сум ПДВ, які не включаються до складу податкового кредиту наведено у таблиці №71 на сторінці 49 акту.
В бухгалтерському обліку вказана операція відображена проводками: Дебет 203, 208 «Паливо», «Товар»; Кредит 372 "Розрахунки з підзвітними особами" (отримання пально-мастильних матеріалів, канцтоварів на загальну суму 83900 грн.), Дебет 641 "Розрахунки з бюджетом по ПДВ", Кредит 372 "Розрахунки з підзвітними особами" (нарахований податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 16857 грн.).
Таким чином, підприємство в порушення абзацу 4, 5, 6 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, пункту 81.2. статті 81 , пункту 10.2. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 201.4, 201.6., 201.11 статті 201 Податкового Кодексу України, згідно наведених розрахунків за перевіряємий період з 01.03.2011р. по 31.12.2012р. перевищило суми податку на додану вартість, яка не може бути включена до складу податкового кредиту по касових чеках, та відповідно завищило податковий кредит у розмірі 5822 грн., у тому числі: в жовтні 2010р. на загальну суму 620 грн., в листопаді 2010р. на загальну суму 2375 грн., в грудні 2010р. на загальну суму 916 грн., в січні 2011р. на загальну суму 417 грн., в лютому 2011р. на загальну суму 1494 грн.
Водночас, в акті зазначається, що перевіркою відображених у рядку 8.1 Скорочених Декларацій з ПДВ „Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" показників за період з 01.03.2011р. по 31.12.2012р. у загальній сумі 62993 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) для виробництва продукції лісового господарства та сільськогосподарської продукції.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.03.2011р. по 31.12.2012р. в загальній сумі 62993 грн. на підставі: журналів-ордерів по рахункам 201, 203, 23, 27, 301, 311, 631,64, 90, 79; прибуткових накладних та отриманих податкових накладних, банківських і касових документів та інших первинних бухгалтерських документів, встановлено завищення задекларованих ДП "Саратське лісове господарство" показників у рядку 8.1 Скорочених Декларацій з ПДВ „Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" на загальну суму 11035 грн. в т.ч. в березні 2011р. на 1196 грн., в квітні 2011р. на 995 грн., в травні 2011р. на 926 грн., в червні 2011р. на 478 грн., в липні 2011р. на 128 грн., в серпні 2011р. на 447грн. у вересні 2011р. на 933грн., в жовтні 2011р. на 552 грн., в листопаді 2011р. на 574 грн., в грудні 2011р. на 203 грн., в січні 2012р. на 1109 грн., в лютому 2012р. на 439 грн., в березні 2012р. на 197 грн., в квітні 2012р. на 622 грн., в травні 2012р. на 365 грн., в червні 2012 на 9 грн., в липні 2012р. на 187 грн., в серпні 2012р. на 887 грн. в вересні 2012р. на 235 грн., в жовтні 2012р. на 407 грн., в листопаді 2012р. на 146 грн., чим порушено п.п.201.4, 201.6, 201.11 ст.201 ПК України.
Так, актом зафіксовано, що в ході перевірки використовуючи реєстри отриманих та виданих податкових накладних, авансові звіти використання готівкових коштів з касовими чеками, встановлено, що підприємство включало до складу податкового кредиту суми придбання палива, товарно-матеріальних цінностей за готівкові кошти згідно касових чеків. Для визначення правильності нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної, були згруповані данні реєстрів отриманих податкових накладних по кожному місяцю за перевіряємий період за кожний день для виявлення сум перевищення 200 гривень за день (без урахування податку), які наведені в додатку 5 за 2011 рік, в додатку 6 за 2012 рік до даного акту перевірки.
В бухгалтерському обліку ця операція відображена проводками: Дебет 203, 208 «Паливо», «Товар», Кредит 372 "Розрахунки з підзвітними особами" (отримання пально-мастильних матеріалів, канцтоварів на загальну суму 83900 грн.), Дебет 641 "Розрахунки з бюджетом по ПДВ", Кредит 372 "Розрахунки з підзвітними особами" (нарахований податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 16857 грн.).
Таким чином, підприємство в порушення пунктів 201.4, 201.6., 201.11 статті 201 Податкового Кодексу України, згідно наведених розрахунків за перевіряємий період з 01.03.2011р. по 31.12.2012р. перевищило суми податку на додану вартість, яка не може бути включена до складу податкового кредиту по касових чеках, та відповідно завищило податковий кредит у розмірі 11035 грн.
Суд погоджується із встановленими відповідачем порушеннямя, виходячи з наступного.
Згідно абзаців 4, 5, 6 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №168/97-ВР), підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:
- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;
- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставки товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно до п.8-1.2 ст.8-1. Закону №168/97-ВР, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Тобто не підлягають сплаті до бюджету суми податку на додану вартість на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), які нараховані, тобто, задекларовані в скорочених деклараціях. Таким чином суми ПДВ, які не нараховані (задекларовані) в скорочених деклараціях, підлягають сплаті до бюджету.
Відповідальність за достовірність нарахування податку на додану вартість в скорочених деклараціях також передбачена пунктом 10.2. статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку…»
Згідно п.10.1. ст.10 Закону №168/97-ВР, особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: «а» платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.
Пунктом 201.11 ст.201. Податкового Кодексу України визначено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:
а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
Відповідачем надані до суду копії податкових декларацій з податку на додану вартість за спірний період разом із додатками до них та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (т.2 а.с.147-246, т.3 а.с.1-102,107-251, т.4 а.с.1-10), дані яких відповідають тим даним, які відображені в акті перевірки в частині визначення вказаного порушення. Водночас, відповідачем надані до суду пояснення фахівців, які проводили перевірку позивача (т.2 а.с.7), в яких зазначено, що первинними документами, які стали підставою для висновків в частині донарахування податку на додану вартість, про що зазначено в акті документальної перевірки є реєстри отриманих та виданих податкових накладних, авансові звіти використання готівкових коштів з касовими чеками, але копії цих документів під час перевірки не вимагалися у зв'язку з тим, що у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, які надаються щомісячно самостійно підприємством до Саратської ОДПІ, зазначені номери касових чеків.
Суд зазначає, що вищевказані порушення позивачем у позовній заяві не спростовуються, та жодного обґрунтування неправомірності встановленого порушення з боку позивача позовна заява не містить, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у уповноваженого представника позивача питання щодо неправомірності оскаржуваного рішення в цій частині встановленого порушення. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав жодних зрозумілих та аргументованих пояснень та жодних доказів стосовно відсутності з боку позивача виявлених порушень.
Враховуючи викладене, оскільки акт перевірки в цій частині містить посилання на відповідні документи первинного та бухгалтерського обліку, на підставі яких відповідачем, встановлені порушення у перевіряємому періоді, а також, зважаючи на те, що під час всього судового розгляду справи з боку позивача не було надано доказів в обґрунтування того, що дані стосовно визначених відповідачем в акті перевірки спірних сум, що призвели до встановлення заниження податку на додану вартість не відповідають дійсності, суд вважає, що позивачем не доведено відсутності з його боку порушень абзацу 4, 5, 6 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, пункту 81.2. статті 81, пункту 10.2. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 201.4, 201.6, 201.11 статті 201, пункту 203.2 статті 203, пункті 209.2 статті 209 Податкового кодексу України.
Таким чином, з урахуванням наведеного, та за відсутності надання з боку позивача доказів, що спростовують вказані порушення з його боку, суд погоджується з висновками відповідача про те, що підприємством порушено абзаци 4, 5, 6 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, пункт 81.2. статті 81 , пункту 10.2. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», пункти 201.4, 201.6., 201.11 статті 201, пункт 203.2 статті 203, пункт 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, та відповідно занижено податок на додану вартість у перевіряємому періоді.
Водночас, суд зазначає, що в п.3.2.5 «Перевірка порядку акумуляції та використання сум податку на додану вартість за цільовим призначенням» встановлено, що ДП "Саратське лісове господарство" у перевіряємому періоді з 01.10.2010р. по 31.12.2012р. застосовувало спеціальний режим оподаткування, і для акумуляції та використання сум податку на додану вартість за цільовим призначенням відкрило спеціальний рахунок №26041014965002.
Перевіркою правильності порядку акумуляції та використання коштів за цільовим призначенням по скороченим деклараціям з ПДВ, встановлено, що за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. ДП "Саратське лісове господарство» згідно даних скорочених декларацій по ПДВ повинно було перерахувати на спеціальний рахунок з ПДВ суму 129971 грн., але за період з 01.01.2011р. по останній день перевірки - 19.03.2013р., ДП "Саратське лісове господарство" фактично перерахувало суми ПДВ із поточного рахунка на спеціальний рахунок у сумі 112719 грн. ( 35883 грн. + 76886 грн.).
Відповідно до пункту 203.2 статті 203, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року за №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках», ДП "Саратське лісове господарство" за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. повинно було перерахувати згідно скорочених декларацій по ПДВ на спеціальний рахунок ПДВ у сумі 129971 грн., а фактично перерахувало суми ПДВ із поточного рахунка на спеціальний рахунок у сумі 112719 грн., тобто взагалі не перерахувало на спеціальний рахунок суму 17252 грн. за грудень 2012 року.
Актом зафіксовано, що підприємство несвоєчасно перерахувало на спеціальний рахунок ПДВ у сумі 78886 грн., з яких несвоєчасно перераховано на спеціальний рахунок із затримкою до 30 календарних днів на суму 4938 грн. та з затримкою більше 30 календарних днів на суму 71948 грн. (дані показники визначені перевіркою та наведені у таблиці №82 «Зведені данні про сплату податку на додану вартість на спеціальний банківський рахунок згідно скорочених декларацій»).
Також, актом зафіксовано, що в ході перевірки встановлено, що 05.05.2011 року згідно операції №594 по спеціальному рахунку №26041014965002, відкритому в банку АТ «Імексбанк», з каси банку по р/с №10023009111000 за призначенням платежу: придбання товарів, видача на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи, посадовою особою ДП "Саратське лісове господарство" отримано готівкові кошти на суму 11000,00 грн. (виписка банку за 05 травня 2011 року по р/р №26041014965002), однак у касі підприємства зазначені кошти не оприбутковано і підтверджуючих документів на їх використання до бухгалтерії не надано.
Таким чином, встановлено, що ДП "Саратське лісове господарство" застосувало податкову пільгу, не за призначенням та всупереч умовам чи цілям її надання згідно із статтею 209 «спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства» Податкового кодексу України у розмірі 11000 грн. у травні місяці 2011 року.
Суд погоджується із встановленими відповідачем порушеннями, виходячи з наступного.
З 01 січня 2011 року порядок акумуляції та використання коштів за цільовим призначенням регламентується статтею 209 Податкового Кодексу України.
Так, пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року за №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках», сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) в порядку, визначеному Національним банком, за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.
Згідно з абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року за №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках», сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.
Відповідно до пункту 203.2 статті 203 Кодексу платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.
Відповідно до п.4 цього Порядку, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.
У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.
Згідно п.5 Порядку, контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють органи державної податкової служби.
Суд зазначає, що відповідачем на підтвердження виявлених порушень надані до суду копії: виписки банку за 05 травня 2011 року за р/р №26041014965002, листа ПАТ «Імексбанк» від 16.04.2013 року на адресу відповідача, в якому зазначається, що кошти у розмірі 11000 грн. були видані з рахунку №26041014965002 на підставі грошового чеку ЛД 3914594 від 05.05.2011 року, оформленого ДП "Саратське лісове господарство" на фізичну особу ОСОБА_5 (т.4 а.с.11-12).
В свою чергу, суд зазначає, що вказані порушення позивачем у позовній заяві не спростовуються, та жодного обґрунтування неправомірності встановленого порушення з боку позивача позовна заява не містить, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у уповноваженого представника позивача питання щодо неправомірності оскаржуваного рішення в цій частині встановленого порушення. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав жодних зрозумілих та аргументованих пояснень та жодних доказів стосовно відсутності з боку позивача виявлених порушень.
Враховуючи викладене, оскільки акт перевірки в цій частині містить посилання на відповідні документи первинного та бухгалтерського обліку, на підставі яких відповідачем, в тому числі, встановлені порушення щодо акумуляції та використання сум податку на додану вартість за цільовим призначенням у перевіряємому періоді, а також, зважаючи на те, що під час всього судового розгляду справи з боку позивача не було надано жодних доказів на спростування встановленого порушення, суд вважає, що позивачем не доведено відсутності з його боку порушення пункту 203.2 статті 203, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року за №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках».
Разом з цим, суд зазначає, що згідно рішення ГУ Міндоходів в Одеській області від 25.06.2013 року за № 137/10/15-32-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги, податковим органом за вказані порушення донараховано суми грошового зобов'язання з ПДВ, які визначені в акті перевірки, та з урахуванням цього, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 року № 0000302200.
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року № 0000102200, суд виходить з наступного.
У розділі 3.1.«Податок на прибуток» акту перевірки (п.3.1.1 «Валовий дохід»), зазначається, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року по рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів», а саме перевіркою відображених у рядку 01.2 Декларації „приріст балансової вартості запасів" показників за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року на підставі журналів-ордерів по рахункам 201; 203; 205; 207; 208; 209; 22; 23; 26, прибуткових накладних, отриманих податкових накладних, актів списання та інших первинних бухгалтерських документів, встановлено, що за перевіряємий період підприємством визначався приріст запасів, які обліковуються на бухгалтерських рахунках 201; 203; 205; 207; 208; 209; 22; 23; 26, і як наслідок встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій „приріст балансової вартості запасів" сумі 18033,00 грн., а саме, за ІV квартал 2010 року - заниження в сумі 18033,00 грн.
Перевіркою відображених у рядку 01.2 Декларації „приріст балансової вартості запасів" показників за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. встановлено, що при визначенні приросту запасів ДП «Саратське лісове господарство» застосовувало метод середньозваженої оцінки приросту запасів, які обліковуються на бухгалтерських рахунках: 201; 203; 205; 207; 209; 221; 23; 26, та встановлено, що підприємством при розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів, невірно визначено приріст запасів в складі валових доходів за період з 01.10.2010 по 31.12.2010р., чим порушено пункт 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за ІV квартал 2010р. згідно перевірки наведено в таблиці №6 акту перевірки, з якої вбачається, що перевіркою встановлено, що балансова вартість запасів згідно даних бухгалтерського обліку ДП «Саратське лісове господарство» станом на 01.10.2010р. становить 204663,00 грн., а станом на 31.12.2011 р. становить 222696,00 грн., тобто перевіркою визначено приріст балансової вартості запасів в сумі 18033,00 грн., який повинен бути відображений в складі валових доходів за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 р.
У розділі 3.1. «Податок на прибуток» акту перевірки (п.3.1.3 «Валові витрати»), зазначається, що перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення в сумі 31652,00 грн. , а саме за ІV квартал 2010 року в сумі 31652,00 грн.
Так, по рядку 04.2 Декларації „Убуток балансової вартості запасів" зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. на підставі наступних документів: журналів-ордерів по рахункам 201; 203; 205; 207; 209; 22; 23; 26 прибуткових накладних та отриманих податкових накладних, актів списання та інших первинних бухгалтерських документів встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.2 Декларацій „убуток балансової вартості запасів" в сумі 31652,00 грн., а саме за ІV квартал 2010 року в сумі 31652,00 грн.
Перевіркою відображених у рядку 04.2 Декларації „убуток балансової вартості запасів" показників за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. встановлено, що при визначенні убутку запасів ДП «Саратське лісове господарство» застосовувало метод середньозваженої оцінки убутку запасів, які обліковуються на бухгалтерських рахунках: 201; 203; 205; 207; 209; 221; 23; 26, та встановлено, що підприємством при розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів, невірно визначено та відображено в декларації в складі валових витрат убуток балансової вартості запасів за період з 01.10.2010 по 31.12.2010р. в сумі 31652,00 грн., чим порушено пункт 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Суд погоджується із встановленими відповідачем порушеннями, виходячи з наступного.
Відповідно до п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.
Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Відповідачем надані до суду копії податкових декларацій з податку на прибуток за спірний період разом із додатками до них (т.2 а.с.8-26), дані яких відповідають тим даним, які відображені в акті перевірки в частині визначення вказаного порушення. Водночас, відповідачем надані до суду пояснення фахівців, які проводили перевірку позивача (т.2 а.с.7), в яких зазначено, що при проведені документальної виїзної позапланової перевірки ДП «Саратське лісове господарство» копії первинних документів, які стали підставою для висновків в частині донарахування податку на прибуток в акті документальної перевірки зазначені, але копії цих документів не вимагалися.
При цьому суд зазначає, що вищевказані порушення позивачем у позовній заяві не спростовуються, та жодного обґрунтування неправомірності встановлених порушень з боку позивача позовна заява не містить, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у уповноваженого представника позивача питання щодо наявності пояснень та доказів, які свідчать про відсутність таких порушень. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав жодних зрозумілих та аргументованих пояснень та жодних доказів стосовно відсутності з боку позивача порушення 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Враховуючи викладене, оскільки акт перевірки в цій частині містить посилання на відповідні документи первинного та бухгалтерського обліку, на підставі яких відповідачем, в тому числі, встановлені порушення порядку визначення валових доходів та валових витрат у перевіряємому періоді, а також, зважаючи на те, що під час всього судового розгляду справи з боку позивача не було надано доказів в обґрунтування того, що дані стосовно визначених відповідачем в акті перевірки спірних сум, що призвели до встановлення заниження податку на прибуток на суму 12421 грн. за IV квартал 2010 року, не відповідають дійсності, суд вважає, що позивачем не доведено відсутності з його боку порушення в частині порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Таким чином, з урахуванням наведеного, та за відсутності надання з боку позивача доказів, що спростовують вказані порушення з його боку, суд погоджується з висновками відповідача про те, що підприємством порушено п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", і відповідно занижено податок на прибуток на суму 12421 грн. за IV квартал 2010 року .
Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000112200, яким ДП «Саратське лісове господарство» за порушення пункту 49.2 статті 49, пункту 250.2. статті 250 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «надходження від викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення» у розмірі 0 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 170 грн., суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено ненадання ДП "Саратське лісове господарство" до Саратської ОДПІ податкової декларації з екологічного податку за ІІІ квартал 2012 року, чим порушено п.49.2 ст.49, п.250.2 ст.250 Податкового кодексу України.
На підставі п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України до ДП "Саратське лісове господарство" застосовано штрафну санкцію у сумі 170 грн. за неподання податкової декларації з екологічного податку за ІІІ квартал 2012 року.
Суд погоджується із встановленим відповідачем порушенням, виходячи з наступного.
Згідно п.п.250.9 ст.250 Податкового кодексу України, якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.
Згідно п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 49.2 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до п.250.1 ст.250 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
Згідно із п.249.6 ст.249 Податкового кодексу України суми екологічного податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів.
Відповідно до п.250.2 ст.250 Податкового кодексу України, платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Пунктом 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
При цьому суд зазначає, що вказане порушення позивачем у позовній заяві не спростовується, та жодного обґрунтування неправомірності встановленого порушення з боку позивача позовна заява не містить, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося в уповноваженого представника позивача наявність пояснень та доказів, що спростовують встановлене відповідачем порушення. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав жодних зрозумілих та аргументованих пояснень та жодних доказів стосовно відсутності з боку позивача порушення пункту 49.2 статті 49, пункту 250.2. статті 250 Податкового кодексу України в частині ненадання декларації податкової декларації з екологічного податку за ІІІ квартал 2012 року.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 12.04.2013 року №0000101700 та від 02.07.2013 року № 0000291700, якими ДП «Саратське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.
В п.3.5.10. «Перевірка питання повноти нарахування і своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб» акту перевірки зазначено, що при перевірці правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб по ДП "Саратське лісове господарство" за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р. встановлено наступне:
При перевірці книг наказів, відомостей нарахування заробітної плати, книг нарахування заробітної плати встановлено неправомірне застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати прийнятих працівників (таблиця 2). Відповідно другого абзацу підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України «Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованого доходу у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право». Але, заяви про застосування податкової соціальної пільги на вказаних працівників відсутня. В результаті встановленого порушення донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 4321,24 грн.(таблиця 99 акту).
Також, актом зафіксовано, що при перевірці книги наказів та відомостей нарахування заробітної плати встановлено факт застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати в місяці, коли працівник припиняє свої трудові відносини з роботодавцем, що є порушення пункту 4 Постанови КМ України від 26.12.2003р.№2035 "Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги". За результатами встановленого порушення донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 65,18 грн. (таблиця 100 акту).
Разом з цим, в акті зазначено, що перевіркою своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб встановлено: за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р., сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб склала 757462,41грн., у тому числі: за 4 квартал 2010р. - 96807,41грн., 2011р. - 330890,06 грн., 2012р. - 329764,94 грн. За період перевірки з 01.10.2010р. по 31.12.2012р. встановлено, що податок на доходів фізичних осіб перераховувався не своєчасно у жовтні - грудні 2011р., у січні - грудні 2012р., що є порушенням підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України. Станом на 31.12.2012р. заборгованість по податку на доходи фізичних осіб склала 33712,27 грн. (таблиця 101 акту).
Також, в акті зазначено, що у 2011-2012рр. за рахунок підприємства проводилось навчання у вітчизняних навчальних закладах робітників підприємства ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Так, згідно авансового звіту №20 від 24.02.2011р. (квітанція №46 від 24.02.2011р.) за робітника Тарутинського відділення ОСОБА_6 було сплачено за навчання на 5 курсі у Національному університеті біоресурсів і природокористування суму коштів у розмірі 1650 грн. та згідно платіжного доручення №738 від 28.03.2012р. було здійснено оплату на підставі договору №18756 за навчання ОСОБА_5 у сумі 1100грн. На підставі наказів №50-к від 13.09.2011р. робітника ОСОБА_6 та №318-к від 14.11.2012р. головного бухгалтера ОСОБА_5 було звільнено. Внаслідок вищезазначеного, перевіркою встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 412,50 грн., в т.ч.: за лютий 2011р. на суму 247,50 грн., за березень 2012р. на суму 165 грн., чим порушено п.п.165.1.21 п.165.1 ст.165 та п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.
Актом зафіксовано, що при перевірці банківських документів, а саме: (платіжних доручень №175 від 02.02.2011р. та №208 від 16.03.2011р.) встановлено факт перерахування оподаткованого доходу громадянину ОСОБА_7 у сумі 1600 грн. за надані послуги без утримання податку на доходи фізичних осіб, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 240 грн., в т.ч.: за лютий 2011р. на суму 120 грн., за березень 2011р. на суму 120 грн., чим порушено п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу.
Також встановлено, що при перевірці банківських документів, а саме: (платіжних доручень №664 від 30.01.2012р., №838 від 13.06.2012р., №375 від 10.08.2011р.) встановлено факт перерахування доходу у сумі 25200 грн. ПП ОСОБА_8 (код НОМЕР_9) за придбані комплекти меблів, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 3780 грн. та порушено п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 та п.177.6 ст.177 Податкового кодексу.
Перевіркою встановлено, що згідно пред'явленої підприємством копії свідоцтва про сплату єдиного податку СГД ОСОБА_8 (НОМЕР_9) у 2012р. є платником спрощеної системи оподаткування та обрав лише такі види діяльності: 31.01. - виробництво меблів для офісів, 31.02 - виробництво кухонних меблів, але за фактом здійснював роздрібну торгівлю меблями.
Таким чином, перевіркою ДП «Саратське лісове господарство» за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р. встановлено порушення вимог підпункту 165.1.21 пункту 165.1 статті165, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 , підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 , другого абзацу підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169, підпункту б) пункту 176.2 статті 176, пункту 177.6 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, пункту 4 Постанови КМУ від 26.12.2003р. №2035 "Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги", пункту 7.1 статті.7 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003р., а саме, неповне утримання та несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у жовтні - грудні 2011р., у січні - грудні 2012р, встановлення заборгованості по податку на доходи фізичних осіб на 31.12.2012р. в сумі 33712,27грн., недостовірність даних податкових розрахунків за ф.- 1ДФ, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 8818,92 грн.
Суд погоджується з встановленими відповідачем порушеннями, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини до 01.01.2011 року були врегульовані Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон), а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).
Згідно з пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону, до складу загального місячного оподаткованого доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими; г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.
Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Відповідно до п.16.1 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету, згідно з нормами Бюджетного кодексу України.
Згідно з пп.14.1.195 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пп.14.1.222 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами. Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.
Підпунктом 162.1.3 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України встановлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.
Відповідно до пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку.
Згідно з пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, п.168.1, п.168.3, пп.168.4.7, п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України визначено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
Відповідно абз.2) п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованого доходу у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.
Пунктом 4 Постанови КМУ від 26.12.2003р. №2035 "Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги" визначено, що пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.
Згідно п.22.4 ст.22 прикінцевих положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-IV (далі - Закон №889), розмір податкової соціальної пільги регламентується наступним чином:
- з 2005 р. податкова соціальна пільга застосовується в розмірі 50% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року;
- у 2010р. розмір податкової соціальної пільги складав 434,50 грн. (мінімальна заробітна плата на 01.01.2010р. складала 869грн).
Згідно п.7.1 ст.7 Закону №889 сума застосованої податкової соціальної пільги оподатковується за ставкою 15%.
Відповідно п.п.165.1.21 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, якщо працівник припиняє трудові відносини з роботодавцем протягом періоду такого навчання або до закінчення третього календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, сума, сплачена як компенсація вартості такого навчання , прирівнюється до додаткового блага , наданого такому працівнику протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.
Згідно п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу.
Згідно ст.167 Податкового кодексу України ставка податку з доходів фізичних осіб складає 15 %.
Згідно абз.б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Пунктом 177.6 ст.177 Податкового кодексу визначено, що у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб.
Згідно п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Суд зазначає, що з боку відповідача до суду були надані реєстри звітів за формою 1-ДФ, які подавались ДП «Саратське лісове господарство» до податкового органу протягом перевіряємого періоду (т.2 а.с.27-146). Водночас, відповідачем надані до суду пояснення фахівців, які проводили перевірку позивача (т.2 а.с.6), в яких зазначено, що при проведенні документальної виїзної позапланової перевірки ДП «Саратське лісове господарство» первинні документи, які стали підставою для висновків в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб в акті документальної перевірки зазначені, але копії цих документів під час перевірки не вимагалися.
При цьому суд зазначає, що вказані порушення в частині правомірності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб позивачем у позовній заяві не спростовуються, та жодного обґрунтування неправомірності встановлених порушень з боку позивача позовна заява не містить, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося в уповноваженого представника позивача наявність пояснень та доказів, що спростовують виявлені відповідачем порушення. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав до суду жодних зрозумілих та аргументованих пояснень та жодних доказів стосовно відсутності з боку позивача порушень підпункту 165.1.21 пункту 165.1 статті 165, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 , підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 , другого абзацу підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169, підпункту б) пункту 176.2 статті 176, пункту 177.6 статті 177 Податкового кодексу України, пункту 4 Постанови КМУ від 26.12.2003р.№2035 "Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги", пункту 7.1 статті.7 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб".
Відповідно до п.7 підрозділу 10 «Перехідних положень» Податкового кодексу, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України встановлено, що разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.123.2 ст.123 Податкового кодексу використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.
Відповідно до п.119.2 ст.119 Податкового Кодексу - неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Отже, зважаючи на те, що протягом всього судового розгляду справи з боку позивача не було надано до суду відповідних заяв працівників ДП «Саратське лісове господарство» про застосування податкової соціальної пільги за період 2011-2012 років (перелік яких наведено у таблиці 99 акту перевірки на сторінці 66-67), і відповідно, не надано доказів, що спростовують висновки відповідача в акті перевірки про неправомірне застосування податкової пільги до заробітної плати прийнятих працівників, а також жодних доказів, що спростовують висновки відповідача в акті перевірки: про несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб та наявності заборгованості по податку на доходи фізичних осіб станом на 3112.2012 року у розмірі 33712,27 грн., про наявність розбіжностей між даними наданих розрахунків та даними перевірки, що призвело до недостовірності податкових розрахунків, про перерахування оподаткованого доходу громадянину ОСОБА_7 згідно платіжних доручень без утримання податку на доходи фізичних осіб, про надання додаткових благ робітникам ОСОБА_6 та ОСОБА_5, про порушення п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, у зв'язку із перерахуванням доходу у сумі 25200 грн. ПП ОСОБА_8 (код НОМЕР_9) за придбані комплекти меблів, суд погоджується із встановленими відповідачем в акті перевірки порушеннями з боку позивача в частині повноти нарахування та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб, та вважає, що відповідачем правомірно нараховано позивачу суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних санкцій (враховуючи рішення Державної податкової служби в Одеській області від 25.06.2013 року за № 137/10/15-32-10-02-07), а отже податкові повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000101700 та від 02.07.2013 року № 0000291700, якими ДП «Саратське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є правомірними та не підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000122200, яким до ДП «Саратське лісове господарство» за порушення підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 55000 грн., суд зазначає наступне.
В п.3.7.3. «Оприбуткування надходжень готівки» акту перевірки зазначається, що під час перевірки даного питання встановлено, що 05.05.2011 року згідно операції №594 по розрахунковому рахунку №26041014965002, відкритому в банку АТ «Імексбанк», з каси банку по р/с №10023009111000 за призначенням платежу: придбання товарів, видача на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи, посадовою особою ДП "Саратське лісове господарство" отримано готівкові кошти на суму 11000,00 грн. (виписка банку за 05 травня 2011 року по р/р №26041014965002), однак у касі підприємства зазначені кошти не оприбутковано і підтверджуючих документів на їх використання до бухгалтерії не представлено.
Таким чином, як вказується в акті, позивачем порушено вимоги пп.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004р. №637 за не оприбуткування готівки в касі підприємства в день її фактичного одержання, тобто 05.05.2011 року, у сумі 11000,00 грн., що підтверджується сторінкою 6 касової книги ДП "Саратське лісове господарство" за 05.05.2011 року.
Суд погоджується з встановленим відповідачем порушенням, виходячи з наступного.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р. (далі - Положення № 637).
Пунктом 1.2 Положення визначено, що: каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України;оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Підпунктом 2.6. пункту 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Відповідно до п.3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Згідно з п.4.2 Положення № 637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).
Відповідно до п.п.3.3, 3.4 Положення № 637 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями.
Підпунктом 7.7. п.7 Положення №637 визначено, що під час перевірок здійснюється контроль за виконанням підприємством вимог цього Положення, що пов'язані з веденням касової книги та оформленням операцій з приймання та видачі готівки з каси, веденням відповідних касових документів.
Згідно п.п.7.12-п.п.7.16 п.7 цього Положення, особлива увага під час перевірки має приділятися встановленню повноти та своєчасності оприбуткування в касах готівкових надходжень, одержаних підприємством (за реалізовану продукцію, продані товари, виконані роботи, надані послуги і за позареалізаційні операції тощо).
Під час перевірки аналізується загальний стан касових оборотів надходжень готівки з кас банку до кас на підставі банківських виписок за поточними рахунками підприємства.
Звіряються банківські виписки (за сумами коштів, що одержані з банку, і датами) та відповідні записи в касовій книзі з даними прибуткових касових ордерів. У разі потреби можуть також порівнюватися дані корінців грошових чеків із виписками банку.
Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.
Під час перевірки органами контролю повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдних документів: розрахункових документів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). Перевіряється також проведення записів щодо реєстрації зазначених ордерів (за сумами і датами) у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.
Відповідно до п.п.7.19. п.7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні під час перевірки органи контролю мають брати до уваги те, що за наявності в касі підприємства готівки, яка не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в дохід підприємства.
Так, відповідачем на підтвердження встановлених з боку позивача порушень, надано до суду копії: виписки банку за 05 травня 2011 року за р/р №26041014965002, листа ПАТ «Імексбанк» від 16.04.2013 року на адресу відповідача, в якому зазначається, що кошти у розмірі 11000 грн. були видані з рахунку №26041014965002 на підставі грошового чеку ЛД 3914594 від 05.05.2011 року, оформленого ДП "Саратське лісове господарство" на фізичну особу ОСОБА_5, копію сторінки 6 касової книги за період 05.05.2011 року з відсутністю відповідних записів щодо оприбуткування готівки у вказаному розмірі (т.4 а.с.11-13).
При цьому суд зазначає, що вказане порушення позивачем у позовній заяві не спростовується, та жодного обґрунтування неправомірності встановленого порушення з боку позивача позовна заява не містить, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося в уповноваженого представника позивача наявність пояснень та доказів, що спростовують виявлене відповідачем порушення. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав жодних зрозумілих та аргументованих пояснень та жодних доказів стосовно відсутності з боку позивача порушення пп.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" за не оприбуткування готівки в касі підприємства в день її фактичного одержання.
Встановлення факту неоприбуткування грошових коштів можливе при відсутності проходження коштів через касу підприємства, що і було встановлено під час перевірки відповідачем та не спростовано позивачем під час розгляду справи жодними доказами.
Виходячи з викладеного, оскільки позивач не підтвердив жодними доказами оприбуткування ним коштів у розмірі 11000 грн., суд приходить до висновку про порушення позивачем пп.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" за не оприбуткування готівки у розмірі 11000 грн. в касі підприємства в день її фактичного одержання.
Статтею 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Таким чином, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно застосовано до ДП «Саратське лісове господарство» суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 55000 грн. за порушення підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а отже податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000122200 є правомірним та не підлягає скасуванню.
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача в обґрунтування неправомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на те, що Саратська МДПІ повинна була у відповідності до п.7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПС України від 21.06.2001 року протягом 10 днів після складення акту перевірки направити рішення за формою «С», а не податкові повідомлення - рішення, які не мають відношення до спірних правовідносин, з огляду на наступне.
Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.06.2003 року № 467/7788, на який посилається позивач, втратив свою чинність з 14.01.2011 року на підставі Наказу Державної податкової служби N 985 від 22.12.2010 року.
Водночас, Наказ Державної податкової служби N 985 від 22.12.2010 року втратив свою чинність з 08.01.2013 року на підставі Наказу Міністерства фінансів N 1236 від 28.11.2012 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447 (Порядок №1236).
Як встановлено судом, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем 12.04.2013 року та 02.07.2013 року, тобто у відповідності до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків №1236, згідно п. 1.1 якого, цей Порядок розроблено відповідно до Податкового кодексу України, Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби надано право визначати суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Відповідно до п.2.1, п.2.2 Порядку №1236, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо:
а) платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію;
б) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;
в) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби;
г) рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
ґ) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;
д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 глави 4 розділу ІІ Кодексу.
У випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення:
- за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма „Ф"), якщо відповідно до законодавства орган державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства;
- за формою згідно з додатком 2 за наслідками перевірок (форма „Р");
- за формою згідно з додатком 3 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (форма „Ш");
- за формою згідно з додатком 4 за самостійне відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, та потребує обов'язкової попередньої згоди органу державної податкової служби на таке відчуження (форма „З");
- за формою згідно з додатком 5 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма „В1"), у тому числі, якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку;
- за формою згідно з додатком 6 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма „В2");
- за формою згідно з додатком 7 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма „В3");
- за формою згідно з додатком 8 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма „В4");
- за формою згідно з додатком 9 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (форма „П");
- за формою згідно з додатком 10 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (форма „С");
- за формою згідно з додатком 11 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (форма „У").
Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, останні винесені за наступними формами:
- від 12.04.2013 року №0000112200, яким ДП «Саратське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «надходження від викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення» за формою «Р»;
- від 12.04.2013 року №0000102200, яким ДП «Саратське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств державної власності за формою «Р»;
- від 12.04.2013 року №0000122200, яким до ДП «Саратське лісове господарство» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 55000 грн. за формою «С»;
- від 12.04.2013 року № 0000092200, яким ДП «Саратське лісове господарство збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за формою «Р»;
- від 12.04.2013 року №0000101700, яким ДП «Саратське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за формою «Р»;
- від 02.07.2013 року № 0000302200, яким ДП «Саратське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за формою «Р»;
- від 02.07.2013 року № 0000192200, яким ДП «Саратське лісове господарство» зобов'язано сплатити штраф у сумі 14356 грн. за формою «Ш»;
- від 02.07.2013 року № 0000291700, яким ДП «Саратське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за формою «Р».
Отже, як вбачається з викладеного, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за формами, що відповідають вимогам Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків №1236.
Таким чином, з огляду на те, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів N 1236 від 28.11.2012, у відповідності до якого відповідачем на підставах та за формами, передбаченими п.2.1 та п.2.2. цього Порядку, винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд вважає, що посилання позивача на те, що Саратська МДПІ повинна була у відповідності до п.7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПС України від 21.06.2001 року протягом 10 днів після складення акту перевірки направити рішення за формою «С», а не податкові повідомлення - рішення, які не мають відношення до спірних правовідносин, не відповідають дійсності, є необґрунтованими та безпідставними.
Також, судом не приймаються до уваги посилання позивача в обґрунтування неправомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на те, що у відповідача не було підстав, визначених п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України для проведення перевірки, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.78.1.11. п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Одеської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про проведення перевірки за №6 від 11.02.2013 року (т.1 а.с.230-231), вирішено провести перевірку в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням ДП «Саратське лісове господарство» Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природозаповідний фонд України», «Про мисливське господарство та полювання», «Про тваринний світ» та інших нормативно-правових актів. Ця постанова була направлена Прокуратурою на адресу Голови ДПС в Одеській області листом від 12.02.2013 року (т.3 а.с.106) із зазначенням необхідності проведення перевірки додержання ДП «Саратське лісове господарство» вимог податкового законодавства.
В свою чергу, листом Державної податкової служби в Одеській області від 15.02.2013 року №156/7/22-1009 (т.3 а.с.104), вказана постанова направлена на адресу відповідача із зазначенням проведення відповідачем перевірки додержання ДП «Саратське лісове господарство» вимог податкового законодавства.
Також, слід зазначити, що вказана постанова була отримана позивачем, та як встановлено судом з пояснень представника позивача, ця постанова підприємством не оскаржувалась.
Отже, як вбачається з викладеного, у відповідача були наявні підстави, визначені п.п.78.1.11. п.78.1 ст.78 ПК України для документальної позапланової перевірки додержання ДП «Саратське лісове господарство» вимог податкового законодавства, у зв'язку із чим, суд також вважає безпідставними посилання позивача на те, що перевірка проведена відповідачем з порушенням Закону, оскільки вона проводилась на підставі матеріалів прокуратури, в яких були зазначені певні для перевірки питання, але Саратська МДПІ проводила повну перевірку господарської діяльності державного підприємства.
Водночас, посилання позивача на те, що перевірка тривала 30 робочих днів також не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з акту перевірки вона проводилась з 26.02.2013 року по 19.03.2013 року на підставі наказу Саратської МДПІ від 26.02.2013 року №114, яким визначено провести виїзну позапланову документальну перевірку з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, починаючи з 26.02.2013 року, тривалістю перевірки 10 робочих днів та на підставі наказу Саратської МДПІ від 12.03.2013 року №125, яким визначено продовжити виїзну позапланову документальну перевірку з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, на 5 робочих днів, починаючи з 13.03.2013 року (т.1 а.с.218-219).
При цьому, суд зазначає, що позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, посилаючись в обґрунтування своїх позовних вимог лише на порушення з боку відповідача процедури проведення перевірки та складання оскаржуваних рішень. Водночас, в межах заявленого адміністративного позову, позивачем не оскаржується ні порядок проведення перевірки, ні дії посадових осіб щодо дотримання процедури її проведення.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що п.58.4 ст.58 ПК України визначено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.
Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.
При цьому, як встановлено судом, з листа Саратського районного відділу ГУ МВС України в Одеській області від 10.01.2014 року №69/1-204 (т.1 а.с.104), за фактом викрадення посадовими особами ДП «Саратське лісове господарство» державних коштів порушено кримінальне провадження від 21.11.2012 року, по якому ведеться досудове розслідування, оскільки згідно акту позапланової ревізії ДФІ в Одеській області №840-61/07 від 02.09.2013 року встановлено фінансові порушення, що призвели до втрат державному підприємству на загальну суму 121469,96 грн.
Отже, кримінальне провадження відносно посадових осіб позивача порушено не за кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та збори, у зв'язку із чим, в даних правовідносинах п.58.4 ст.58 ПК України не застосовується, і відповідно судом не приймається до уваги посилання позивача, надані у його поясненнях, на те, що відносно посадових осіб позивача порушено кримінальне провадження по виявленим відповідачем порушенням згідно акту, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Таким чином, як вбачається з викладеного, у відповідача були всі наявні підстави для проведення перевірки ДП «Саратське лісове господарство», визначені Законом та всі підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із встановленням з боку позивача порушень вимог податкового та іншого законодавства.
З огляду на викладе, враховуючи положення діючого на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень законодавства, з урахуванням не надання з боку позивача жодних доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, зважаючи на наявність з боку позивача встановлених порушень, які знайшли своє відображення під час розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0000092200, №0000102200, № 0000112200, № 0000122200, № 0000101700 та від 02.07.2013 року № 0000302200, № 0000192200, № 0000291700, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи представник відповідача довів суду, з посиланням на відповідні положення законодавства та на надані докази, правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим суд вважає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за результатами вказаної перевірки, є такими, що винесені правомірно, а отже, скасуванню не підлягають.
За вказаних обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги державного підприємства «Саратське лісове господарство» до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та недоведеними, а отже не підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,103,158 - 163,167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Саратське лісове господарство» до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 24.02.2014 року.
Суддя О.М. Соколенко
У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Саратське лісове господарство» до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
24 лютого 2014 року.