копія
28 лютого 2014 р. Справа № 804/1818/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
при секретаріГелетій М.Т.
за участю:
представника позивача представника відповідача Євіч В.В. Муравйова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області щодо невиконання платіжного доручення Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Управління ДВС відділу примусового виконання рішень;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області перерахувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на р/р 2650700233333 в ПАТ «ОТП Банк», МФО 300528 кошти у розмірі 324 750,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГУ у Дніпропетровській області знаходиться виконавчий лист Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2013 року № 0418/6084/2012 про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 на користь позивача. 19.11.2013р. на депозитний рахунок ДВС перераховано суму заборгованості у розмірі 324 750,48 грн. Після цього орган ДВС направив платіжне доручення до відповідача про перерахування коштів на рахунок позивача. Однак вказане платіжне доручення станом на день розгляду справи не виконано відповідачем. Вважаючи, що бездіяльністю відповідача порушено права та законні інтереси позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 29.01.2014 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГУ у Дніпропетровській області.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог вказуючи на те, що жодним нормативним актом не встановлений строк виконання платіжного доручення. Платіжне доручення, яке надійшло від органів державної виконавчої служби № 179 від 13.02.2014 року стосується суми 193 008,40 грн., а не суми 324 750,48 грн., як вказує позивач у позовній заяві. Недостатнє наповнення єдиного казначейського рахунку органами, що контролюють виконання бюджету, відволікання коштів єдиного казначейського рахунку зменшує рівень його ліквідності, звужує можливості органів казначейської служби України щодо забезпечення розрахунково-касового обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, через відділ діловодства суду надала письмові пояснення на позовну заяву, у яких вказано про те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГУ у Дніпропетровській області знаходиться виконавчий лист Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2013 року № 0418/6084/2012 про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 на користь позивача. 19.11.2013р. на депозитний рахунок ДВС перераховано суму від реалізації арештованого майна у розмірі 243 562,50 грн. В подальшому державний виконавець здійснив розподіл вказаної суми в результаті чого кошти у розмірі 193 008,40 грн. повинні бути виплачено позивачу. Державний виконавець неодноразово направляв платіжні доручення до відповідача про перерахування коштів на рахунок позивача. Однак вказані платіжні доручення станом на днь розгляду справи не виконані відповідачем.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявленого позову з огляду на таке.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГУ у Дніпропетровській області знаходиться виконавчий лист Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2013 року № 0418/6084/2012 про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 на користь позивача.
19.11.2013р. на депозитний рахунок ДВС перераховано суму від реалізації арештованого майна у розмірі 243 562,50 грн.
В подальшому державний виконавець здійснив розподіл вказаної суми згідно розпорядження № 37607154/В-10/499 в результаті чого кошти у розмірі 193 008,40 грн. повинні бути виплачено позивачу.
Третя особа направила відповідачу із супровідним листом від 22.11.2013 року № платіжне доручення № 2409 від 21.11.2013 року на перерахування грошових коштів у розмірі 193 008,40 грн. позивачу.
Вказаний лист відповідач отримав 22.11.2013 року, що підтверджується штампом останнього на копії листа, який знаходиться у матеріалах справи.
Третя особа повторно направила відповідачу із супровідним листом від 13.02.2014 року № 2.3-14/1835 платіжне доручення № 179 від 13.02.2014 року на перерахування грошових коштів у розмірі 193 008,40 грн. позивачу.
Вказаний лист відповідач отримав 14.02.2014 року, що підтверджується штампом останнього на копії листа, який знаходиться у матеріалах справи.
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи відповідач не перерахував грошові кошти позивачу.
Статтею 3 Закону України "Про Державну виконавчу службу" визначено, що виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.
Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.
Згідно частин 1 та 2 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція №512/5), яка розроблена відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.12.1 р.ХІІ Інструкції №512/5 органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.
При перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень (п.12.18 р.ХІІ Інструкції №512/5).
Аналіз положень розділу р.ХІІ Інструкції №512/5 "Облік депозитних сум" дає підстави стверджувати, що на підготовку всіх необхідних документів для перерахування грошових коштів з депозитного рахунку ВДВС, відкритого в органах Державної казначейської служби України необхідно не більше 10 днів з дня надання Державною казначейською службою виписки по рахунку з інформацією про надходження коштів від боржника.
Після передання платіжного доручення (платіжної вимоги) органи Державної казначейської служби повинні перерахувати зазначені грошові кошти з Депозитного рахунку ВДВС на рахунок в даному випадку позивача
Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованою в Мін'юсті України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі - Інструкція №22), визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.
Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення) (п.7 Положення).
Згідно частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Відповідно до п. 1.2. Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України 26.12.2003р. за №242 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.01.2004р. за №106/8705 (зі змінами та доповненнями, далі Інструкція №106), депозитні рахунки - рахунки, які відкривають в органах Державного казначейства та/або установах банків за коштами, які отримали бюджетні установи в тимчасове зберігання згідно з законодавством (без права користування цими коштами, що перебувають на цих рахунках) і з настанням відповідних умов належать поверненню або перерахуванню за призначенням.
Відповідно до п. 3.5. Інструкції №106, для обліку руху і наявності коштів на поточних рахунках в установах банків передбачений рахунок 31 "Рахунки в банках" з розподілом на субрахунки: 315 "Поточні рахунки для обліку депозитних сум".
Відповідно до п. 3.6. зазначеної Інструкції №106, на субрахунку 315 "Поточні рахунки для обліку депозитних сум" обліковуються депозитні кошти, які надійшли на ім'я установи і з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням.
Відповідно до п. 3.7 Інструкції №106, для обліку руху і наявності коштів установи, які зберігаються на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України, призначено рахунок 32 "Рахунки в казначействі" з розподілом на субрахунки: 325 "Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку депозитних сум".
Відповідно до пункту 3.8. Інструкції, на субрахунку 325 "Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку депозитних сум" обліковуються депозитні кошти, які надійшли на ім'я установ і з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням.
В силу п. 2.4 Положення про єдиний казначейський рахунок затвердженого Наказом Державного казначейства України 26.06.2002р №122 (у редакції наказу Державного казначейства України 30.11.2010р. №449) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002р. за N 594/6882, з метою ведення бухгалтерського обліку операцій по виконанню державного та місцевих бюджетів, а також інших операцій з коштами клієнтів, передбачених законодавством, в органах Державного казначейства України відкрито: рахунки інших клієнтів за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів, але відповідно до вимог законодавства обслуговуються органами Державного казначейства України.
Аналіз зазначених норм нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що депозитний рахунок третьої особи відкритий у відповідача, не є рахунком для зарахування коштів Державного бюджету України або місцевого бюджету. Кошти, які зараховуються на цей рахунок не є коштами Державного бюджету України або доходом Державного бюджету України або місцевого бюджету, ці кошти не мають ніякого відношення до виконання казначейством захищених статей видатків бюджету (виплата заробітної плати, стипендії, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, продуктів харчування, медикаментів тощо), ці кошти є власністю позивача, розміщенні на депозитному рахунку з метою виконавчого листа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2013 року № 0418/6084/2012.
Згідно ч.8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
На підставі викладеного судом встановлено, що відповідач протиправно не перераховує грошові кошти позивачу згідно платіжних доручень третьої особи.
В силу статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративному судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачів є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області щодо невиконання платіжного доручення Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Управління ДВС відділу примусового виконання рішень;
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області перерахувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на р/р 2650700233333 в ПАТ «ОТП Банк», МФО 300528 кошти у розмірі 193 008,40 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 36,54 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 28 лютого 2014 року
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 28.02.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіС.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка