« 18» лютого 2014 р. Справа №5023/2873/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,
при секретарі Фільшиній Н.І.,
за участю представників:
апелянта - ОСОБА_1, за довіреністю №1467 від 12.09.2013 року;
боржника - не з'явився;
ліквідатора - арбітражний керуючий Стєбєлєв А.М. - свідоцтво НОМЕР_1 від 24.04.2013 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м.Київ, (вх.№188Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2013 року у справі №5023/2873/11,
за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків,
про визнання банкрутом,-
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2013 року у справі №5023/2873/11 (суддя Міньковський С.В.), зокрема, відмовлено ПАТ «Укрсоцбанк» у задоволені скарги на дії ліквідатора.
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2013 року та прийняти нове судове рішення про задоволення скарги на дії ліквідатора Стєбєлєва А.М., відсторонити останнього від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_3 та призначити на посаду ліквідатора боржника - Безпалого Сергія Олександровича.
В обґрунтування апеляційної скарга апелянт зазначає, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор Стєбєлєв А.М. своїми діями завдав збитків ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки продав майно боржника - квартиру, що є предметом іпотеки за ціною, що не відповідає дійсній ринковій вартості майна, а саме: згідно висновку про проведення дослідження ринку жилої нерухомості, яке було проведено ТОВ «Незалежна профгрупа» ринкова вартість майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на січень 2013 року складає від 250000,00 до 310000,00 гривень за квартиру. Однак, остання була продана за ціною 96000,00, тобто, за ціною майже у 4 рази меншою за реальну вартість майна.
Крім того, апелянт зазначає, що до банку за згодою на відчуження майна ОСОБА_3, яке знаходилось у іпотеці, ні арбітражний керуючий, ні інші набувачі майна не зверталися, тим самим порушивши вимоги ч.3 ст.47, ч.2, 3 ст.55 Закону України «Про нотаріат».
На думку апелянта, оскільки правочин щодо продажу нежитлового приміщення, що знаходиться у іпотеці банку, був здійснений без згоди кредитора на продаж майна, Стєбєлєв А.М. ліквідатор ФОП ОСОБА_3 неналежним чином виконує покладені на нього обов'язки та викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості та об'єктивності ліквідатора.
Також апелянт вказує на те, що ПАТ «Укрсоцбанк» був позбавлений можливості своєчасно подати заявку для участі в аукціоні, оскільки отримав повідомлення арбітражного керуючого Стєбєлєва А.М. про час, місце та умови продажу майна банкрута 28 січня 2013 року за вх.№67/2120, хоча проведення аукціону було назначено на 29 січня 2013 року.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Від арбітражного керуючого Стєбєлєва А.М. 04.02.2014 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№998), в якому він просить ухвалу господарського суду Харківської області по справі №5023/2873/11 від 03.12.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» - без задоволення, посилаючись на відповідність його дій щодо проведення ліквідаційної процедури вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 04.02.2014 року з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, а також враховуючи необхідність надання ліквідатором документів, які мають істотне значення для розгляду справи, розгляд апеляційної скарги було відкладено.
18.02.2014 року представник ПАТ «Укрсоцбанк» надав через канцелярію суду докази (вх.№1149) в підтвердження виконання вимог ухвали суду від 20.01.2014 року, а саме, направлення копії апеляційної скарги арбітражному керуючому Безпалому С.О.
Арбітражний керуючий Стєбєлєв А.М. 18.02.2014 року надав через канцелярію суду документи (вх.№1158), які долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 18.02.2014 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.
Ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Стєбєлєв А.М. проти доводів та вимог апелянта заперечував з підстав викладених у його відзиві.
Боржник, інші кредитори та зацікавлені особи відзивів на апеляційну скаргу не надали, своїх представників у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не направили, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені.
Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників боржника та кредиторів.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника апелянта та ліквідатора боржника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Постановою господарського суду Харківської області від 18.05.2011 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Стєбєлєва Антона Михайловича, якого зобов'язано відповідно до статей 25-30, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виконати ліквідаційну процедуру банкрута.
У травні 2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії ліквідатора, а у грудні 2013 оку надав до неї уточнення, в яких зазначав, що при продажу майна (квартира АДРЕСА_1) порушені інтереси кредитора-скаржника, письмово не повідомлено кредитора, вимоги якого забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна, отже ліквідатором не було дотримано вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при процедурі продажу майна, не отримано згоди на продаж майна, що знаходиться в іпотеці у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку», що передбачає його недійсність, в зв'язку з чим просив суд усунути ліквідатора Стєбєлєва А.М. від виконання обов'язків ліквідатора по справі та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Безпалого С.О.
За результатом розгляду скарги ПАТ «Укрсоцбанк» на дії арбітражного керуючого Стєбєлєва А.М. господарським судом Харківської області винесено оскаржувану ухвалу.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ «Укрсоцбанк» виходив з того, що в діях ліквідатора відсутні порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при здійсненні ліквідаційної процедури, а реалізація майна провадилась у відповідності до приписів чинного законодавства України та порушень виявлено не було.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З 19.01.2013 року діє нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція від 22.12.2011 року).
Згідно з розділом Х ч.1 п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 року за №4212, зазначено, що положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
Крім того, положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура.
Як вже зазначалося, постанова про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнята 18.05.2011 року, тобто до набрання чинності Законом України про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року.
У пункті 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року за №01-06/606/2013 вказується, що розпочата до набрання чинності законом процедура продажу майна боржника повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 року було здійснено публікацію оголошення про продаж майна.
Враховуючи, що станом на 19.01.2013 року було здійснено публікацію оголошення про продаж майна, то правовідносини сторін в межах даної справи регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка діяла до 19.01.2013 року.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.
Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.
Частиною 7 статті 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що продажу підлягає все майно громадянина-підприємця - банкрута, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Частиною 2 даної статті передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
На виконання постанови господарського суду Харківської області від 18.05.2011 року по справі №5023/2873/11 ліквідатором вчинювалися дії направлені на виявлення майна банкрута.
Так, ліквідатором було виявлено майно, що належить банкруту, а саме: нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, яка належить йому підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р №3127 від 18.05.2007 року. Вказане майно знаходиться у іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки №839/4/27/38/7-348 від 18.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 за реєстровим №3132, у забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №839/3/27/38/7-192 від 18.05.2007 року.
Ліквідатором у відповідності до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» укладено договір з суб'єктом оціночної діяльності ПП «Центр оцінки та юридичної допомоги» б/н від 20.12.2012 року про виконання робіт з незалежної оцінки майна та підписано акт виконаних робіт до нього від 21.12.2012 року.
Відповідно до висновку про вартість майна - вартість об'єкту оцінки без ПДВ, а саме: квартира АДРЕСА_1 складає 96600,00 грн.
22.12.2012 року ліквідатором в особі арбітражного керуючого Стєбєлєва А.М. було укладено договір-доручення №22/12-12 про проведення аукціону з продажу вищезазначеного майна банкрута з членом Товарної біржі «Міжнародна товарна біржа» ТОВ «Плутос 2012». Початкова ціна визначена згідно звіту про незалежну оцінку майна від 20.12.2012 року становить 96600,00 грн.
Товарною біржею «Міжнародна товарна біржа» за заявою ліквідатора Стєбєлєва А.М. здійснені заходи у відповідності до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції із змінами та доповненнями від 1992 року та положень Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в редакції від 13.01.2012 року було організовано та проведено аукціон з продажу нерухомого майна, а саме:
- призначено проведення аукціону на 29.01.2013 року, розміщено оголошення про проведення аукціону в бюлетені «Міжнародної товарної біржі» від 22.12.2012 року, організовано прийом заявок від зацікавлених осіб.
29.01.2013 року відбувся аукціон з продажу майна банкрута. Переможцем аукціону став ПП «Купець ПРО», який придбав квартиру АДРЕСА_1, про що складений протокол №1 проведення аукціону від 29.01.2013 року.
06.02.2013 року між ліквідатором арбітражним керуючим Стєбєлєвим А.М. та покупцем ПП «Купець ПРО» укладено нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що відповідає приписам п.10 ст. 30 Закону України про банкрутство.
Продаж вищезазначеного нерухомого майна згідно протоколу №1 проведення аукціону Товарною біржею «Міжнародна товарна біржа» вчинено за 96600,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Виходячи з викладеного, правова оцінка діям ліквідатора повинна надаватись судом, виходячи з меж його компетенції, як особи, що організовує здійснення ліквідації банкрута.
Відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
В даному випадку, провадження у справі здійснюється за особливою процедурою банкрутства, яка імперативно не передбачає скликання загальних зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів.
Також, згідно абз. 6 ч. 5 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення (зазначені зміни до Закону набрали чинності 16.10.2011 року відповідно до Закону України від 22.09.2011 року №3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»).
Пунктом 2 прикінцевих положень Закону України від 22.09.2011 року №3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» встановлено, що дія Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.
За таких обставин після визнання іпотекодавця банкрутом стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і Законом України «Про іпотеку» окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки законодавство, яке регулює процедури банкрутства, не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку.
Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» допускається інший порядок продажу предмета іпотеки, ніж на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження, якщо інше не передбачено рішенням суду.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що постанова господарського суду Харківської області від 18.05.2011 року у справі №5023/2873/11 про банкрутство ОСОБА_3 є таким судовим рішенням, що передбачає "інший порядок" звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на аукціоні в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» №2172-XII від 06.03.1992 року.
З матеріалів справи вбачається, що оцінка майна боржника проведена у порядку, встановленому Законом суб'єктом оціночної діяльності - ПП «Центр оцінки та юридичної допомоги». А отже, правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами визначаються Законом України «Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні».
У статті 9 зазначеного Закону встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Законом України «Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні» та розроблені на його підставі нормативно-правові акти з питань оцінки майна не передбачають погодження оцінки майна, виконаної суб'єктом оціночної діяльності, із замовником оцінки чи іншою особою (окрім органів державної влади і місцевого самоврядування у визначених випадках).
Статтями 8, 32 вказаного Закону визначено підстави і порядок визнання недійсними результатів оцінки майна, їх скасування, а також відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності. Статтею 33 цього Закону передбачено, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.
Тобто ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем. У зв'язку з чим, у разі незгоди ПАТ «Укрсоцбанк» з вартістю майна, визначеною оцінювачем, банк не позбавлений права пред'явити відповідні претензії саме оцінювачу. Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в своїй постанові від 20.11.2012 року по справі №5023/1208/11.
Доводи ПАТ «Укрсоцбанк» про те, що предмет іпотеки було реалізовано за ціною, що не відповідає дійсній ринковій вартості майна, а саме, за ціною майже у 4 рази меншою за реальну вартість майна є необґрунтованими, оскільки як вже зазначалося, предмет іпотеки було реалізовано за ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності. Оцінка предмету іпотеки була проведена у порядку, встановленого Законом суб'єктом оціночної діяльності - ПП «Центр оцінки та юридичної допомоги», а ПАТ «Укрсоцбанк» не надав суду доказів її невідповідності вимогам чинного законодавства України або доказів наявності порушень, які допустив суб'єкт оціночної діяльності при визначенні ціни. Так само ПАТ «Укрсоцбанк» не навів яку саме правову норму порушив ліквідатор застосовуючи ціну, визначену при оцінці майна боржника суб'єктом оціночної діяльності - ПП «Центр оцінки та юридичної допомоги».
Крім того, згідно з п. п. 2 п. 4.9 Ліцензійних умов, п. 3 ч. 1 ст. 25. ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Також, для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
ПАТ «Укрсоцбанк» у своїй апеляційній скарзі зазначає, що згідно висновку про проведення дослідження ринку житлової нерухомості, яке було проведено ТОВ «Незалежна профгрупа» ринкова вартість майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на січень 2013 року складає від 250000,00 до 310000,00 гривень за квартиру, що підтверджує факт заниження вартості майна для реалізації його на аукціоні.
Проте, колегія суддів вказані твердження апелянта не приймає до уваги, як безпідставні та вважає, що висновок про проведення дослідження ринку житлової нерухомості, яке було проведено ТОВ «Незалежна профгрупа», та на яке посилається ПАТ «Укрсоцбанк» не є належним доказом у даній справі.
Так, ПАТ «Укрсоцбанк» надано до матеріалів справи копію висновку про проведення дослідження ринку житлової нерухомості, з якого вбачається, що замовником дослідження є ПАТ «Укрсоцбанк», об'єктом дослідження визначено - двокімнатні квартири у «жилому» стані, які знаходяться на середніх поверхах цеглових дев'ятиповерхових будинків у районі «Баварія» м.Харків, метою дослідження є визначення вірогідної вартості об'єкта дослідження станом на січень 2013 року.
На підставі проведених досліджень ринку нежитлової нерухомості оцінщиком здійснено висновок, що вірогідна ринкова вартість нежитлових споруд виробничо-складського призначення у «задовільному» стані, місцезнаходженням у промислових зонах м.Харкова станом на січень 2013 року становить від 250000,00 грн. до 310000,00 грн. (т. 7 а.с. 141)
Таким чином, дослідження та висновок, який здійснювало ТОВ «Незалежна профгрупа» не стосується предмету розгляду спору в межах справи №5023/2873/11, а посилання на нього є безпідставним.
Щодо тверджень апелянта, що правочин по продажу нежитлового приміщення, що знаходиться у іпотеці банку, був здійснений без згоди кредитора на продаж майна, колегія суддів зазначає наступне.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо (п. 2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»). Таким чином, питання про реалізацію (звернення стягнення) предмету іпотеки повинні розглядатися з урахуванням факту визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, тобто з урахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як спеціального нормативно-правового акту, який регулює порядок задоволення вимог кредиторів в процесі банкрутства боржника.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Однак, норма статті 12 Закону України «Про іпотеку» не може застосовуватись у даному випадку, оскільки, така норма пов'язує недійсність правочинів з вчиненням їх саме іпотекодавцями, а в даному випадку продаж майна здійснено не безпосередньо іпотекодавцем, а ліквідатором при здійсненні ліквідаційної процедури в порядку, передбаченому спеціальним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який має пріоритет на іншими нормами права в період провадження у справі про банкрутство.
Арбітражний керуючий боржника - ФОП ОСОБА_3 ліквідатор Стєбєлєв А.М. діє як спеціальний суб'єкт, що призначений на підставі постанови господарського суду Харківської області про справі №5023/2873/11 від 18.05.2011 року в спосіб та в межах повноважень, що передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Арбітражний керуючий не є представником ОСОБА_3, а як було зазначено вище - спеціальним суб'єктом.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України №15 від 18.12.2009 року Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Предмет іпотеки: нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, відчужувалося в процесі ліквідаційної процедури боржника, а отримання згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено.
Стосовно тверджень апелянта, що він був позбавлений можливості своєчасно подати заявку для участі в аукціоні, оскільки отримав повідомлення арбітражного керуючого Стєбєлєва А.М. про час, місце та умови продажу майна банкрута 28.01.2013 року за вх.№67/2120, хоча проведення аукціону було назначено на 29.01.2013 року, тобто, кредитора не було заздалегідь повідомлено про час, місце та умови продажу заставного майна, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відхилення таких доводів.
Так, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 3-1 Закону України про банкрутство арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Проте, законодавець не визначив строку до якого ліквідатор повинен повідомляти заставного кредитора. Як свідчать матеріали справи, ліквідатор листом повідомив заставного кредитора ПАТ «Укрсоцбанк» про час, місце та умови проведення аукціону з продажу заставного майна банкрута ФОП ОСОБА_3, яке отримане адресатом 28.01.2013 року за вх.№67/2170.
При цьому, підстави вважати, що ПАТ «Укрсоцбанк» було позбавлено права прийняти участь на аукціоні, який провадився 29.01.2013 року та про проведення якого 28.01.2013 року було повідомлено - відсутні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в діях ліквідатора відсутні порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при здійсненні ліквідаційної процедури, оскільки продаж майна здійснювався у відповідності з нормами Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» №2172-XII від 06.03.1992 року та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З урахуванням викладеного, колегія суддів визнає вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», викладені в апеляційній скарзі, про скасування оскаржуваної ухвали позбавленими фактичного та правового обґрунтування, та такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі та вільним тлумаченням окремих положень Закону.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 03.12.2013 року по справі №5023/2873/11 була винесена у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в ухвалі суду висновки відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» має бути залишена без задоволення.
Керуючись статтями 91, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2013 року у справі №5023/2873/11 залишити без змін.
Справу №5023/2873/11 повернути до господарського суду Харківської області для розгляду.
Повний текст постанови складено 24 лютого 2014 року.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Гетьман Р.А.