« 17» лютого 2014 р. Справа №917/2190/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Коваль А.В.,
за участю представників:
позивача - Фаустов Ю.Ю., за довіреність №728/12 від 27.12.2012 року;
першого відповідача - не з'явився;
другого відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача - Публічного акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання», смт. Нова Галещина, Полтавська область, (вх.№163П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2013 року по справі №917/2190/13,
за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Полтава,
до 1. Публічного акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання», смт. Нова Галещина, Полтавська область,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метагропром», м.Дніпропетровськ,
про стягнення 479123,54 грн.,-
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.12.2013 року у справі №917/2190/13 (суддя Тимошенко К.В.) позов задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метагропром» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» 460547,68 грн. процентів по кредиту, 18575,86 грн. пені за порушення строків сплати процентів, 9582,47 грн. судового збору.
Публічне акціонерне товариство «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2013 року по справі №917/2190/13 та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Крім того, апелянт просить стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про підтвердження факту рішенням та ухвалою Козельщанського районного суду надання кредиту та його не повернення, оскільки вказані рішення та ухвали суду вказують лише на наявність заборгованості розмір якої різнився.
Крім того, скаржник вказує, що між позивачем та відповідачем не була проведена звірка розрахунків по вині позивача, в підтвердження наявності заборгованості, незважаючи на вимоги ухвали суду від 04.11.2013 року.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» прийнято до провадження та призначено до розгляду.
06.02.2014 року від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№1074), в якому він просить відхилити апеляційну скаргу першого відповідача, як необґрунтовану, а рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2013 року по справі №917/2190/13 - залишити без змін.
Позивач зазначає, що у матеріалах справи є докази надання кредиту ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання», які не спростовані відповідачами, а посилання на те, що не було проведено звірку взаємних розрахунків не відповідає дійсності, оскільки така звірка була проведена 27.11.2013 року та копія акту звірки долучена судом першої інстанції до матеріалів справи.
Відповідачі своїх представників у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не направили, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№000522) ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена 16.01.2014 року у кількості трьох примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів - ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 16.01.2014 року учасникам судового процесу.
Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 17.02.2014 року представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у його запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційні скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача , перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») (кредитор, банк, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання») (позичальник, перший відповідач у справі) укладено кредитний договір №010/05-2/2453.
Так, кредитор на положеннях та умовах цього кредитного договору відкриває позичальнику довгострокову відновлювальну кредитну лінію (кредит/кредитні кошти). Ліміт кредитування довгострокової кредитної лінії складає 7000000,00 грн. Термін кредитування визначено до 25.11.2010 року, а періодами кредитування є: з 28.11.2007 року по 26.11.2008 року, з 27.11.2008 року по 26.11.2009 року, з 27.11.2009 року по 25.11.2010 року (пункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.3.1 кредитного договору).
Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору процентна ставка становить 14% річних.
При цьому сторони передбачили, що у випадку домовленості сторін про зміну розміру процентної ставки, сторони оформлюють відповідну додаткову угоду, яка буде діяти, як невід'ємна частина до даного договору (пункт 1.4.1 кредитного договору).
21.07.2008 року кредитор та позичальник уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору №010/05-2/2453, якою передбачили, що плата за користування кредитними коштами за даним договором з 01.08.2008 року розраховується на основі процентної ставки 17% річних.
Відповідно до п. 3.4.1, обов'язковою умовою кредитного договору є повне погашення позичальником заборгованості на кінець кожного періоду кредитування, а саме повне погашення ліміту кредитування, встановленого п. 1.2 цього кредитного договору, не пізніше останнього банківського дня поточного періоду кредитування, визначеного п. 1.3.1 цього кредитного договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами в поточний період кредитування, сплату всіх комісій, пені та штрафних санкцій, якщо такі накладались на позичальника у поточному періоді кредитування.
Згідно пункту 3.2 сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по кредитному договору, здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), виходячи з фактичного числа календарних днів у місяці та фактичного числа календарних днів у році, день видачі кредиту та день погашення враховуються як 1 день.
Позичальник узяв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором щомісячно платіжними дорученнями, (або позичальник доручає кредитору самостійно списувати кошти з поточного рахунку) на рахунок нарахованих доходів №20685872012453 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашені кредиту (пункт 6.1.1 договору).
Розділом 10 кредитного договору передбачена відповідальність сторін. Так, за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 1.3, 1.3.1, 6.1.1 та 6.1.2 кредитного договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за фактичну кількість днів прострочення.
Кредитний договір набуває чинності з дати його укладення та діє до моменту повного погашення позичальником заборгованості (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів та пені) за кредитним договором (п.9.1. договору).
У забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» за кредитним договором №010/05-2/2453 від 28.11.2007 року укладено договір поруки №010/05-2/2453/1 від 28.11.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метагропром» (другий відповідач у справі, поручитель).
Відповідно до пункту 1.2 сторони договору встановили, що поручитель на добросовісних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника - ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання», які виникають з умов кредитного договору №010/05-2/2453від 28.11.2007 року, а також додаткових угод до нього, які можуть бути укладені у майбутньому, а саме повернути кредит в розмірі 7000000,00 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), у розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору у повному обсязі.
Сторони договору встановили, що зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких інших умов, передбачених цим договором - не потребують (пункт 1.3 договору).
Згідно пункту 2.1 договору поруки сторони визначили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.
Статтею 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 та частиною 2 статей 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до висновків постанови Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10 вимога про виконання боржником зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, вона може бути пред'явлена будь-яким шляхом: як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення з вимогами, оформленими у іншій спосіб, ніж позов (відмінними від нього), за висновком Верховного Суду України, фактично призведе до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, буде суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України.
Згідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається із матеріалів справи, 05.03.2009 року Козельщинським районним судом Полтавської області прийнято рішення, яким стягнуто з ВАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Метагропром» та Бульбахи Ю.І. солідарно на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти в сумі 6941911,92 грн. кредитної заборгованості (тіло кредиту).
Порядок виконання вказаного рішення суду неодноразово змінювався. Так, ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 03.02.2012 року визначено новий порядок виконання рішення суду від 05.03.2009 року, а саме, здійснити погашення боргу: до 25.02.2012 - 60,0 тис. грн.; до 25.03.2012 - 60,0 тис. грн.; до 25.04.2012 - 60,0 тис. грн.; до 25.05.2012 - 60,0 тис. грн.; до 25.06.2012 - 60,0 тис. грн.; до 25.07.2012 - 65,0 тис. грн.; до 25.08.2012 - 65,0 тис. грн.; до 25.09.2012 - 80,0 тис. грн.; до 25.10.2012 - 80,0 тис. грн.; до 25.11.2012 - 65,0 тис. грн.; до 25.12.2012 - 70,0 тис. грн.; до 25.01.2013 - 70,0 тис. грн.; до 25.02.2013 - 70,0 тис. грн.; до 25.03.2013 - 70,0 тис. грн.; до 25.04.2013 - 70,0 тис. грн.; до 25.05.2013 - 75,0 тис. грн.; до 25.06.2013 - 75,0 тис. грн.; до 25.07.2013 - 75,0 тис. грн.; до 25.08.2013 - 75,0 тис. грн.; до 25.09.2013 - 75,0 тис. грн.; до 25.10.2013 - 80,0 тис. грн.; до 25.11.2013 - 80,0 тис. грн.; до 25.12.2013 - 80,0 тис. грн.; до 25.01.2014 - 80,0 тис. грн.; до 25.02.2014 - 1 630,4 тис. грн.; до 25.03.2014 - 1 680,4 тис. грн., а всього: 5010,8 тис. грн.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звертаючись до господарського суду Полтавської області із позовною заявою у даній справі, зазначав, що боржником не дотримується вищевказаний графік виконання судового рішення щодо погашення заборгованості по тілу кредиту, а також позичальник не виконує свої зобов'язання перед банком щодо сплати процентів. Таким чином, станом на 16.10.2013 року заборгованість ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» за процентами та пенею за несвоєчасну сплату процентів складає 479123,54 грн., у тому числі: прострочені проценти - 425585,81 грн., пені за порушення строків сплати процентів - 18575,86 грн., нараховані проценти з 27.09.2013 року по 15.10.2013 року включно - 34961,87 грн.
Позивачем належним чином виконано умови кредитного договору №010/05-2/2453 від 28.11.2007 року, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи про перерахування грошових коштів, а також рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 05.03.2009 року.
Натомість, як першим відповідачем, так і другим відповідачем не надано до суду доказів в підтвердження належного виконання умов кредитного договору №010/05-2/2453 від 28.11.2007 року з урахуванням додаткової угоди до нього №1 від 21.07.2008 року щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами у встановленому порядку та розмірі.
При цьому, заперечення ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» зводять до незгоди з розміром сум заявлених до стягнення, а не з фактом наявності заборгованості та неналежного виконання умов кредитного договору з урахуванням додаткової угоди.
Відповідачами не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів на спростування пред'явленого позивачем розрахунку суми по просточеним процентам та нарахованим процентам з 27.09.2013 року по 15.10.2013 року включно.
Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку у відповідності до приписів Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо задоволення позовних вимог та стягнення солідарно з відповідачів 460547,68 грн. процентів по кредиту.
Статтею ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок нарахування штрафних санкцій, а саме, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено сплату неустойки як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.
Як вже зазначалося, відповідно до пункту 10.2 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 1.3, 1.3.1, 6.1.1 та 6.1.2 кредитного договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за фактичну кількість днів прострочення
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що, оскільки має місце порушення умов кредитного договору щодо сплати процентів, то необхідно нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.10.2 договору), у вигляді сплати пені, яка згідно розрахунку позивача, який знаходиться в матеріалах справи - а.с. 11 становить 18575,86 грн. При цьому колегія суддів зазначає, що розрахунок пені, який було надано до суду першої інстанції та міститься в матеріалах справи, перевірено та встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.
Твердження апелянта, що між позивачем та відповідачами не була проведена звірка розрахунків, в підтвердження наявності заборгованості, спростовується матеріалами справи, оскільки позивачем було надано до суду першої інстанції копія акту звірки взаємних розрахунків від 27.11.2013 року, які були проведені між кредитором та позичальником. Вказаний акт, який підписано представниками кредитора та позичальника, а також скріплено печатками установ, міститься в матеріалах справи у томі 3 сторінка справи 222.
Стягувана за позовом заборгованість по процентах за користування кредитом та пеня за несвоєчасну сплату процентів підтверджується актом взаємних розрахунків між позивачем та позичальником.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, оскільки місцевий господарський суд з урахуванням системного аналізу обставин справи, приписів чинного законодавства України, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 460547,68 грн. процентів по кредиту та 18575,86 грн. пені за порушення строків сплати процентів.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2013 року у справі №917/2190/13 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, то витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2013 року по справі №917/2190/13 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 24 лютого 2014 року.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Хачатрян В.С.