73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
25 лютого 2014 р. Справа № 923/1850/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного акціонерного товариства "Приват", м. Херсон
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 27643 грн. 76 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Сукач А.А. представник, дов. від 18.12.2013р.;
від відповідача - не прибув.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Приватне акціонерне товариство "Приват" звернулось з позовною заявою, якою просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди нежилого приміщення № 45/08 від 01.10.2007 р. у загальній сумі - 7 140 грн. 92 коп., з якої: основний борг - недоплата орендної плати - 6 783 грн. 00 коп. та 3% річних - 357 грн. 92 коп. Та за договором оренди нежилого приміщення № 44/09 від 01.09.2008р. у загальній сумі - 20 502 грн. 84 коп., з якої: основний борг - недоплата орендної плати з урахуванням індексу інфляції - 20 430 грн. 78 коп. та 3% річних - 72 грн. 06 коп.
Відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що орендований об'єкт був повернутий позивачу 30.11.2009 р. Відповідно перебіг позовної давності щодо пред'явлення позивачем вимоги про стягнення заборгованості закінчився 30.11.2012р., тобто зі спливом трьох років з моменту закінчення строку, на який було укладено договір між сторонами. Також відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив та надіслав клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з непередбаченими сімейними обставинами.
З урахуванням того, що чинним законодавством вставновлено, що громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників та зважаючи на те, що про дату судового засідання відповідача було попереджено заздалегідь (ухвалою господарського суду від 23.01.2014 р.), а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити йому взяти участь у засіданні суду, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про перенесення розгляду даної справи.
Неявка відповідача у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд
Між сторонами укладений договір № 45/08 від 01.10.2007 р. оренди нежилого приміщення, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в строкове користування нежиле приміщення площею 12,4 кв.м., к.403, розташоване за адресою: м.Херсон, пр. Ушакова, 43, строком з 01.10.2007 р. по 31.08.2008 р.
За актом приймання-передачі від 01.10.2007 р. позивач передав відповідачу вказане вище приміщення в користування.
Відповідно до п.4.2. Договору № 45/08 від 01.10.2007 року сума орендної плати складала 930,00 грн. на місяць з ПДВ. Згідно умовам договору відповідач зобов'язаний щомісяця сплачувати орендну плату, до п'ятого числа поточного місяця, на підставі рахунків позивача, які кожного місяця були виставлені для сплати орендної плати.
Листом від 15.10.2007 року позивач повідомив відповідача про збільшення суми орендної плати до 115,00 грн. за 1 кв.м. Нова сума орендної плати за місяць склала 1426,00 грн., відповідач з даними умовами погодився, про що свідчить його підпис в вищевказаному листі.
У період з 01.10.2007 р. по 04.08.2008 р. позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури для оплати орендної плати: № СФ-0000494 від 01.10.2007 р., № СФ-0000559 від 05.11.2007 р., № СФ-0000639 від 07.12.2007 р., № СФ-0000031 від 05.01.2008 р., № СФ-0000086 від 09.02.2008 р., № СФ-0000144 від 04.03.2008 р., № СФ-0000202 від 04.04.2008 р., № СФ-0000260 від 06.05.2008 р., № СФ-0000317 від 02.06.2008 р., № СФ-0000370 від 14.07.2008 р., № СФ-0000419 від 04.08.2008 р.
Вказані рахунки відповідачем в повному обсязі не оплачені, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по сплаті платежів за договором № 45/08 від 01.10.2007 р. в сумі 6 783 грн. 00 коп. з 01.10.2007 р. по 04.08.2008 р.
В подальшому між сторонами укладений договір № 44/09 від 01.09.2008 р. оренди нежилого приміщення. Предметом вказаного договору також є передача відповідачу позивачем в строкове платне користування нежиле приміщення площею 12,4 кв.м., к.403, розташоване за адресою: м.Херсон, пр. Ушакова, 43, строком з 01.09.2008 р. по 31.12.2009 р.
За актом приймання-передачі від 01.09.2008 р. позивач передав відповідачу вказане вище приміщення в користування.
Відповідно до п.4.2. Договору № 44/09 від 01.09.2008 року сума орендної плати складає 1426,00 грн. на місяць з ПДВ. Згідно умовам договору відповідач зобов'язаний щомісяця сплачувати орендну плату, до п'ятого числа поточного місяця, на підставі рахунків позивача, які кожного місяця були виставлені для сплати орендної плати.
30.11.2009 року об'єкт оренди був повернутий відповідачем позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі із оренди.
У період з 01.09.2008 р. по 23.11.2009 р. позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури для оплати орендної плати: № СФ-0000475 від 01.09.2008 р., № СФ-0000532 від 02.10.2008 р., № СФ-0000588 від 05.11.2008 р., № СФ-0000638 від 02.12.2008 р., № СФ-0000026 від 10.01.2009 р., № СФ-0000079 від 04.02.2009 р., № СФ-0000130 від 04.03.2009 р., № СФ-0000178 від 06.04.2009 р., № СФ-0000219 від 04.05.2009 р., № СФ-0000258 від 03.06.2009 р., № СФ-0000302 від 21.07.2009 р., № СФ-0000319 від 03.08.2009 р., № СФ-0000367 від 03.09.2009 р., № СФ-0000405 від 02.10.2009 р., № СФ-0000450 від 23.11.2009 р.
Вказані рахунки відповідачем в повному обсязі не оплачені, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по сплаті платежів за договором № 44/09 від 01.09.2008 р. - в сумі 20 430 грн. 78 коп. з урахуванням індексу інфляції з 01.09.2008 р. по 23.11.2009 р.
Отже, загальна заборгованість відповідача за користування приміщенням позивача за договором № 44/09 від 01.09.2008 р. та договором № 44/09 від 01.09.2008 р. становить 27213 грн. 78 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи наведене позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу основний борг у сумі 27213 грн. 78 коп.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу 357 грн. 92 коп. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати орендних платежів за договором № 45/08 від 01.10.2007 р. та 72,06 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати орендних платежів за договором № 44/09 від 01.09.2008 р.
Проте, відповідачем в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України подана заява про застосування судом позовної давності, посилаючись, що позивач звернувся з позовом після спливу строку позовної давності.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Із матеріалів справи вбачається, що об'єкт оренди був повернутий позивачу 30.11.2009 р. Відповідно перебіг позовної давності щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості закінчився 30.11.2012 р., тобто зі спливом трьох років з моменту закінчення строку, на який було укладено останній договір оренди.
Позивач вважає твердження відповідача на сплив строку позовної давності безпідставними, посилаючись, що перебіг позовної давності був перерваний, оскільки відповідачем за період з 01.10.2010 р. по 14.12.2013 р. була здійснена сплата заборгованості з орендних платежів.
Приписами ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст.264 ЦК України).
У відповідності до п.п.4.4.1 пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. № 10 (із змінами і доповненнями) у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:
- визнання пред'явленої претензії;
- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;
- письмове прохання відстрочити сплату боргу;
- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;
- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;
- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.
Позивачем на підтвердження переривання позовної давності надані платіжні доручення про часткову сплату відповідачем заборгованості за оренду приміщення, а саме: - платіжне доручення № 2РL 499291 від 26.10.2011 р. на 1000 грн.;
- платіжне доручення № 2РL 287914 від 19.03.2012 р. на 1000 грн.;
- платіжне доручення № 2РL 022021 від 14.02.2013 р. на 500 грн.;
- платіжне доручення № 2РL 169182 від 08.11.2013 р. на 500 грн.
З аналізу наданих розрахунку заборгованості та вищезазначених платіжних доручень суд приходить до висновку, що виконання зобов'язання зі сплати орендних платежів відноситься до періодичних платежів, а тому вчинення боржником дій, що свідчать про визнання лише певного періодичного платежу не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших невизнаних періодичних платежів.
Так, платіжне доручення № 2РL 287914 від 19.03.2012 р. на 1000 грн. не може бути доказом переривання позовної давності по сплаті орендного платежу за березень 2009 р., оскільки строк позовної давності по сплаті цього періодичного платежу сплинув 05.03.2012 р. (платежі згідно умов договору оренди сплачуються щомісячно не пізніше п'ятого числа поточного місяця).
Не можуть бути доказом переривання позовної давності платіжні доручення № 2РL 022021 від 14.02.2013 р. на 500 грн. та № 2РL 169182 від 08.11.2013 р. на 500 грн., оскільки оплата відповідачем за цими платіжними дорученнями здійснена після спливу позовної давності - листопада 2012 року.
Єдиним доказом переривання позовної давності є платіжне доручення № 2РL 499291 від 26.10.2011 р. на 1000 грн., оскільки даний платіж було здійснено в межах строку позовної давності по сплаті 1426 грн. за жовтень 2009 р., тобто до 0510.2012 р.
Таким чином стягненню з відповідача підлягає 426 грн. недоплаченого платежу за жовтень 2009 р.
Згідно п.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Ч. 5 ст. 267 визначено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Однак позивач із заявою про поновлення строку позовної давності не звертався, причини пропущення строку не вказав.
За таких обставин позовні вимоги задовольняються частково в сумі 426 грн., в решті позову відмовляється.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (75000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства "Приват" (73003, м. Херсон, пр. Ушакова, 43, ЄДРПОУ 30893539) - 426 грн. основного боргу, 25 грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28.02.2014 р.
Суддя Л.І. Александрова